Система кількісних і якісних показників рівня життя

Найважливішою передумовою досягнення високого ступеня якості життя є проведення ефективної політики добробуту населення. Центральне місце у політиці добробуту, як вже було зазначено, займають доходи населення, їх диференціація, проблема постійного зростання якості життя громадян.

Ці індикатори використовуються з метою вивчення та прогно­зування рівня, динаміки та структури доходів і їх джерел.

Система показників якості життя населення у загальному вигляді поділяється на такі блоки: показники доходів населення; показники вартості життя; складові споживання населення; інтегральні показники життя населення; показники забезпечення та охоплення населення об'єктами інфраструктури та технічними засобами галузевої соціальної сфери; демографічні параметри.

До показників доходів населення належать:

витрати на кінцеве споживання; середньодушовий грошовий дохід;

доходи від трудової та економічної діяльності домашніх господарств; частка вкладів у витратах населення;

купівля валюти;

придбання цінних паперів;

нерухомість;

земля в особистому користуванні;

наявність легкових автомобілів на 100 сімей;

ресурси домашніх господарств; мінімальний розмір оплати праці;

мінімальний розмір пенсії;

мінімальний споживчий бюджет;

децильний коефіцієнт диференціації;

коефіцієнт фондів;

коефіцієнт концентрації доходів (коефіцієнт Джині); співвідношення часток витрат на харчування для різних квантиль- них груп населення.

Показники вартості життя складаються з:

індексів цін на споживчі товари;

вартості усіх видів послуг, включаючи побутові, житлово-кому­нальне господарство та послуги галузей соціальний сфери;

прожиткового мінімуму.

Щодо споживання населення, існують такі показники: витрати і заощадження;

споживання основних продуктів харчування;

енергетична і харчова цінність продуктів.

Серед основних інтегральних показників життя населення можна виділити такі:

співвідношення доходів і витрат;

співвідношення середньодушового доходу і прожиткового мінімуму; величину умовно-вільної частини наявного доходу;

рівень бідності;

межу бідності;

чисельність населення з доходами нижче прожиткового мінімуму.

Показники забезпечення та охоплення населення об'єктами інфраструктури та технічними засобами галузевої соціальної сфери охоплюють:

чисельність підприємств побутових послуг;

чисельність навчальних закладів;

чисельність учнів;

чисельність медичного персоналу;

чисельність закладів культури та організації відпочинку.

Демографічні параметри вміщують такі:

чисельність постійного населення; статевовіковий склад населення; загальний коефіцієнт народжуваності; очікувану тривалість життя при народженні; середня тривалість життя;

загальний коефіцієнт смертності;

коефіцієнт шлюбності;

кількість домашніх господарств.

При аналізі рівня добробуту населення та пошуку досконалих шляхів його підвищення важливого значення набуває дослідження таких індикаторів якості життя.

1. Інтегральним, узагальнюючим індикатором якості життя є індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП), розраховується як середнє геометричне нормалізованих індексів: очікувана тривалість життя при народженні (за даними Департаменту ООН з економічних та соціальних питань, UNDESA 2011); середня тривалість навчання (за уточненими даними Відділу з підготовки доповіді про людський розвиток Програми розвитку ООН, що базуються на даних ЮНЕСКО щодо рівня освіти з використанням методології, розробленої Р. Барро та Дж. Лі); очікувана тривалість навчання (за даними Інституту статистики ЮНЕСКО); валовий національний дохід (ВНД) на душу населення (за даними Світового банку, Міжнародного Валютного Фонду, статистичного відділу ООН та Департаменту ООН з економічних та соціальних питань, UNDESA) [3, с. 45].

Розрахунок ІРЛП здійснюється за формулою:

Розрахунок цього показника дозволяє розглядати рівень і структуру споживання у взаємозв'язку із сукупними доходами населення і дає досить повну характеристику задоволення особистих потреб.

В узагальнюючому індексі розвитку людини Україна перебуває на 76-му місці серед 187 країн зі значенням індексу 0,729.

Слід зазначити, що в загальному індексі більш значущим є не місце країни, а значення індексу. Залежно від кількості обчислюваних національних індексів країна може перебувати, наприклад на 60-му або 75-му місці, при тому, що її індекс може бути нижчим від показника країни-лідера лише на 3 - 5 %.

Якщо ІРЛП країни більше ніж 0,8, то дана країна відноситься ООН до країн з високим рівнем розвитку. Якщо ІРЛП має значення від 0,5 до 0,8 - то це країна з середнім рівнем розвитку, і при ІРЛП нижче 0,5 країна вважається з низько розвиненою.

2. Важливим індикатором якості життя є й індекс інте­лектуального потенціалу суспільства. Інтелектуальний потенціал суспільства відповідає рівню освіченості населення і стану розвитку науки в країні. При розрахунку цього індексу враховуються такі показ­ники: рівень освіти дорослого населення; питома вага студентів у загальній чисельності населення; частка витрат на освіту в загальному обсязі ВВП; питома вага зайнятих у науці в загальній кількості зайнятих; частка витрат на науку в ВВП.

3. Індикатором якості життя є й людський капітал на душу населення. Він враховує рівень витрат держави, підприємств і громадян на освіту, охорону здоров'я та інші галузі соціальної сфери у розрахунку на всю кількість населення. Чим більше коштів вкладається в людський капітал, тим вищим буде рівень економічного розвитку та питома вага людського капіталу в структурі всього капіталу.

4. До індикаторів якості життя належить і коефіцієнт жит­тєздатності населення, який характеризує можливості збереження генофонду, інтелектуального розвитку населення за умови проведення соціально-економічної політики, здійснюваної в останній момент обстеження країни.

Для дослідження характеристики реальних доходів обчислюються індекси реальних доходів за населенням в цілому і в розрізі соціальних груп. При обчисленні індексів повинна бути забезпечена порівняність цін. Для цього під час розрахунків враховується зміна цін за порівняний період - індекс споживчих цін.

Використовуючи політику доходів і заробітної плати, необхідно враховувати також індикатори, що характеризують їх диференціацію.

Диференціація доходів і заробітної плати дає змогу оцінити соціальні зміни, що відбуваються, рівень соціальної напруженості в суспільстві та визначити характер існуючої політики доходів і заробітної плати.

Досліджуючи диференціацію доходів населення і зарплати можна оцінити соціальні зміни, рівень соціальної напруженості та визначити характер політики доходів населення.

Індикаторами диференціації доходів і заробітної плати є:

1. Розподіл населення за рівнем середньодушових доходів - це питома вага населення в тих чи інших заданих інтервалах се­редньодушових грошових доходів.

2. Розподіл загального обсягу грошових доходів за різними групами населення - це процент загального обсягу грошових доходів, яку має кожна з 20 %-вих (10 %-вих) груп населення.

3. Децільний коефіцієнт диференціації доходів - співвідношення середньодушових грошових доходів, вище і нижче яких знаходяться десяті частки найбільш і найменш забезпеченого населення.

4. Коефіцієнт диференціації заробітної плати - співвідношення найбільшого і найменшого рівнів заробітної плати між галузями, регіонами, професіями, всередині галузей і підприємств і т. д.

5. Найбільш поширеними індикаторами диференціації доходів є коефіцієнт концентрації доходів (індекс Джині) і крива Лоренца, що дозволяють робити висновки про ступінь віддалення від стану рівності в розподілі доходів.

Крива Лоренца - це графік фактичного розподілу доходів між сім'ями з різним достатком порівняно з рівномірним розподілом (рис. 3.1) [20, с. 53]. Коефіцієнт Джині відображає розподіл всієї суми доходів населення між окремими його групами.

Рис. 3.1. Крива Лоренца

У процесі побудови кривої Лоренца на осях координат з процентною шкалою від 0 до 100 відкладаються накопичені результати розподілів: на горизонтальній осі - особи, що отримують дохід, на вертикальній - отримувані доходи, починаючи від найнижчого і закінчуючи максимально високим. Повну рівність буде представлено прямій, яка йде між осями під кутом в 45°. Ступінь відхилення від 45° є ступенем нерівності в розподілі доходів. Чим більше відхилення кривої Лоренца від діагоналі квадрата, тим більш нерівномірним є розподіл доходів у суспільстві.

Коефіцієнт Джині є відношенням площі сегмента, створеного кривою Лоренца, і лінії рівномірного розподілу до площі трикутника нижче лінії рівномірного розподілу.

З метою одержання повного уявлення про комплексні показники рівня життя населення доцільно розглянути приватні індикатори.

Приватні індикатори рівня життя є натуральними й вартісними показниками рівня споживання окремих товарів і послуг, забезпеченість товарами тривалого користування, житлом, комунально-побутовими зручностями.

Конкретніше до приватних індикаторів рівня життя належать такі групи:

соціально-демографічні фактори - тривалість життя населення, динаміка захворюваності, народжуваності, рівень смертності;

показники економічної активності населення - рівень безробіття, міграція населення та її причини;

фактори соціальної напруженості в суспільстві - участь у політичних заходах, страйках, частка тіньової економіки у загальному обсязі ВВП, динаміка злочинності;

показники розбудови соціальної сфери - частка витрат на науку, охорону здоров'я і культуру у ВВП, загальна кількість учнів і студентів, середня кількість учнів на одного викладача;

екологічні фактори - шкідливі речовини в атмосфері, ґрунті, воді, продуктах харчування, частка витрат на екологію у загальному обсязі ВВП, інвестиції, спрямовані на охорону навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів.

На сучасному етапі економічного розвитку країн особливої уваги набувають демографічні показники народжуваності, смертності та середньої тривалості життя.

Народжуваність - це процес відновлення суспільства за рахунок появи нового життя. Вона визначається за допомогою коефіцієнта народжуваності (розподіл абсолютної кількості немовлят до загальної кількості населення).

Смертність - відношення кількості померлих до загальної кількості населення.

Середня тривалість життя є середньою кількістю років, які повинна прожити новонароджена дитина. У наш час тривалість життя в усіх країнах різна: найвища - у Японії та Ісландії (майже 80 років), найнижча - у Зімбабве (36 років).

Натуральні індикатори безпосередньо характеризують рівень споживання та забезпеченості різноманітними благами. З метою розра­хунку рівня задоволення конкретними потребами, можна використо­вувати кілька показників. Так, щоб охарактеризувати рівень задоволення потреб у продуктах харчування, необхідні дані про кількість споживаних людиною продуктів та їх калорійностей, а також їх порівняння з науково обґрунтованими нормами.

Розглядаючи споживання як натуральний індикатор рівня життя населення, доцільно ознайомитися з деякими його закономірностями. Споживчі витрати домашніх господарств включають витрати на придбання споживчих товарів і послуг, незалежно від того, призначені вони для споживання в рамках домогосподарства або поза ним: продукти харчування; непродовольчі товари для особистого споживання; паливо; особисті послуги (оплата житлово-комунальних послуг, витрати на пошиття та ремонт одягу, взуття, електроприладів, плата за навчання, медичні послуги та ін.). Важливим також є розгляд санітарно-епідеміоло­гічних вимог якості життя населення (в тому числі критерії безпеки, фактори середовища проживання людини, гігієнічні та інші нормативи), недотримання яких створює загрозу життю або здоров'ю людини.

Кожен споживач завжди повинен мати свободу вибору альтерна­тивного варіанта задоволення своїх матеріальних і нематеріальних потреб. Це залежить від ступеня задоволення споживачем тими чи іншими благами, тобто від корисності благ.

Вартісні індикатори відображають витрати на задоволення конкретних потреб і їх динаміку. Вони групуються за видами потреб, наприклад витрати на харчування, оплату житла, комунальних послуг, одяг, предмети тривалого користування, відпочинок, задоволення культурних потреб і т. д.

3.3.