Поняття рівня і якості життя населення

Економічний розвиток будь-якої країни світу (Україна не є виключенням) визначається досягнутим рівнем і якістю життя населення. Саме тому на сучасному етапі актуальності набувають дослідження, пов'язані з оцінкою характеристик і показників рівня і якості життя населення за допомогою аналізу існуючих тенденцій та закономірностей щодо забезпечення його життєдіяльності.

Рівень життя характеризує рівень матеріального задоволення, тобто ступінь насиченості людьми матеріальними потребами; його добре характеризує показник ВВП на душу населення.

Рівень життя визначають в цілому за країною, за окремими територіями та соціальними групами.

Рівень життя - багатоаспектне поняття, що охоплює широке коло соціально-економічних, національних, релігійних та інших відносин, які характеризують умови життєдіяльності людини, сім'ї, різних соціаль­них верств населення окремих регіонів і країни в цілому [36, с. 44].

Отже, рівень життя залежить від багатьох факторів. Найго­ловнішими є: потреби різних верств населення та фактори, що пов'язані з можливостями вироблення та розподілу благ у суспільстві. Вироблення благ у свою чергу залежить від стану розвитку економіки, культурно- освітнього рівня населення національних особливостей тощо. Також на рівень життя населення здійснюють вплив історичні, географічні, національно-традиційні та інші умови життєдіяльності людей.

Відповідно до конвенції Міжнародної організації праці (МОП) кожна людина має право на такий життєвий рівень (включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд, соціальне обслуговування), що необхідний для підтримання здоров'я і добробуту її самої та її сім'ї, а також має право на матеріальне забезпечення у разі безробіття, інвалідності тощо.

Таким чином, категорія "рівень життя" охоплює безліч соціально- економічних, національних, духовних, регіональних, історичних, геогра­фічних та інших факторів, які характеризують умови життєдіяльності окремих людей та країни в цілому.

У розвинених країнах регулювання рівня життя населення здійснюється на основі концепції якості життя. Вона спрямована на поліпшення життя населення та основана на тому, що рівень життя передусім пов'язується з працею, економічними можливостями людини. Концепція якості життя також включає політичні можливості суспільства, зв'язок людини з навколишнім середовищем, визначає всі фактори, що характеризують рівень задоволення потреб людини. Серед показників цієї концепції важливе місце посідає індекс якості життя, що харак­теризує рівень освіти і медичного обслуговування, ступінь зайнятості населення, його платоспроможність та доступ до політичного життя.

Підвищення якості життя стає ключовою ознакою зростання рівня добробуту населення, тобто умов існування людини.

Якість життя характеризується, передусім, рівнем споживання товарів і послуг, а також включає соціальні результати економічного і політичного розвитку, а саме: середня тривалість життя, рівень захворюваності, умови й охорона праці, соціальний захист населення, забезпечення прав людини.

Слід зазначити, що якість життя населення є найбільш важливою соціальною категорією, яка характеризує структуру потреб людини і можливості їх задоволення.

Якість життя населення - це ступінь задоволення матеріальних, духовних і соціальних потреб людини.

Основними показниками якості життя населення вважають такі:

доходи населення (номінальні та реальні доходи, номінальна та реальна заробітна плата, розмір призначеної пенсії, розмір прожиткового мінімуму, частка населення з доходами нижче прожиткового рівня, мінімальна заробітна плата тощо), їх величина і диференціація;

якість харчування (якісні характеристики та склад продуктів);

якість і модність одягу;

ступінь комфорту житла (загальна площа житла на одну людину); якість охорони здоров'я (число лікарняних ліжок на 1 000 жителів); якість соціальних послуг (відпочинок та сфера послуг);

якість освіти (кількість навчальних закладів, питома вага студентів в загальній чисельності населення);

якість культури (видання книг, брошур, журналів);

якість сфери обслуговування;

якість навколишнього середовища, демографічні тенденції (показ­ники середньої тривалості життя, народжуваності, смертності, шлюбності, розірвання шлюбів);

безпеку (загальна кількість зареєстрованих злочинів).

У сучасних умовах розвитку економіки різних країн однією з важливих складових економічного потенціалу є національне багатство, що є сукупністю матеріальних ресурсів, накопичених продуктів минулої праці та залучених в економічний обіг природних багатств, які суспільство має в своєму розпорядженні на певний момент часу. Основним елементом виробництва, що впливає на формування системи показників статистики національного багатства є праця, за допомогою якої людина впливає на засоби виробництва та приводить їх в дію.

Але існування суспільства не обмежується лише часом участі його членів у процесі виробництва. З метою відтворення фізичних та моральних сил суспільство створює соціальну сферу та підтримує її функціонування. Тобто житлово-комунальне господарство, система охорони здоров'я та освіти, безпека населення стають невід'ємними частинами суспільного відтворення. Існуючий рівень функціонування соціальної сфери прямо впливає на рівень і якість життя населення країни. Отже, статистика національного багатства - це система показників, за допомогою яких вимірюють наявні та нагромаджені в країні цінності, призначені для забезпечення безперервності та розширення процесу суспільного відтворення.

3.2.