Необхідність соціального захисту в умовах ринкової економіки

Трансформаційні перетворення у суспільстві потребують переос­мислення сутності соціального захисту населення відповідно до нових завдань, які покликана вирішувати така система, та механізмів його здійснення.

Неможливо уявити процес реалізації соціальної політики стосовно будь-якої категорії громадян без забезпечення їх соціального захисту. Тому соціальний захист передусім є впливовою складовою державної соціальної політики, а, по-друге, виступає невід'ємним елементом функціонування держави в мінливих економічних умовах.

Соціальний захист передбачає комплекс взаємопов'язаних організаційно-правових та економічних заходів, які спрямовані на забезпечення гідних умов життя, здоров'я та добробуту населення в певних економічних умовах.

Мета соціального захисту - це безперервне забезпечення рівня життя малозабезпечених верств населення та непрацездатних громадян згідно з (але не нижче) прожитковим мінімумом, який встановлено державою, а також запобігання соціальній напруженості, яка може виникнути в суспільстві внаслідок майнової, расової, культурної, релігійної та соціальної нерівності.

Доцільно розкрити сутність двох основних функцій соціального захисту:

1) згладжування наслідків бідності, що виступає водночас реабілі­таційною функцією пасивного характеру;

2) попередження виникнення бідності, що характеризує превен­тивну функцію активного характеру шляхом захисту доходів на випадок тимчасової втрати працездатності, тобто через соціальне страхування.

Засади соціального захисту населення України відображені та затверджені у чинному законодавстві. Формування системи соціального захисту відбувається за допомогою трьох складових: соціального забезпечення, соціальної допомоги та соціального страхування.

Соціальне забезпечення - це фактичне надання певним категоріям громадян соціальних виплат за рахунок коштів бюджету, яке пропорційно залежить від поточної економічної політики уряду та стану державного бюджету.

Соціальна допомога передбачає грошові виплати та інші види підтримки підприємствам і організаціям через фінансування за рахунок податків та інших надходжень до державного бюджету в якості компенсації недоотриманих доходів громадян у формі різного роду пільг, житлових субсидій. Важливо, що соціальна допомога зорієнтована перш за все на індивідуальні потреби громадян [32].

Соціальне страхування, яке є одним із базових інститутів системи соціального захисту - це система правових, економічних та організаційних заходів, метою яких є компенсація окремих видів соціальних ризиків.

Соціальний ризик - це визначена законодавчо ймовірність суттє­вого зниження матеріальної забезпеченості в результаті втрати заро­бітної плати або трудового доходу з об'єктивних, соціально важливих причин, а також необхідності додаткових витрат.

Випадок соціального ризику може виникнути також внаслідок втрати працездатності в результаті хвороби або нещасного випадку, народження дитини та догляду за нею, старості тощо; крім того соціальний ризик з'являється за умов відсутності попиту на працю або безробіття.

Важливою складовою частиною соціального захисту виступає соціальне страхування. Державне соціальне страхування на випадок безробіття передбачає водночас компенсацію втраченого доходу та втілення заходів, що запобігають безробіттю. Такими заходами є державні програми зайнятості, професійної підготовки і перепідготовки кадрів, активне сприяння створенню нових робочих місць. Згідно з природними особливостями ринку робочої сили, де перманентно відбувається її постійний міжгалузевий рух, відбувається уніфікація тарифу у страхуванні на випадок безробіття таким чином, щоб задовольнити потреби всіх галузей.

Щодо організаційно-правової структури соціального захисту, то слід зазначити, що правовою основою соціального захисту є положення чинного законодавства, що регулюють систему засобів соціального захисту: гарантії, норми, зобов'язання, розподіл функцій, а органі­заційними основами соціального захисту є відповідні управлінські та функціональні установи по роботі з населенням [30].

У ст. 46 Конституції України закріплене "право громадян на соціальний захист, яке забезпечується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел фінансування. Закріплення в Конституції гарантій соціального захисту відповідає положенням міжнародно-правових актів: Загальної декларації прав людини; Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права; Конвенції про права дитини".

8.2.