Форми захисту соціально-вразливих верств населення

Спостерігання за економічними перетвореннями в Україні протягом останніх років свідчить, що соціальні втрати України за ці роки досягли максимізації за всіма параметрами, а стан найбільш вразливих верств населення можливо оцінити як критичний.

Дестабілізація та зміщення акцентів розвитку суспільства призводить до зростання негативного впливу алкоголізації, наркоманії, проституції, безпритульництва, жебракування, криміналізації суспільства. Кількість тяжких злочинів стрімко зростає. Водночас поширюються інфекційні та психічні захворювання. Можливості молодого покоління в отриманні освіти, оволодінні професією обмежуються.

До соціально вразливих верств населення відносяться індивіди або соціальні групи, для яких існує найбільша за інших ймовірність потерпання від соціальних збитків під руйнуючим впливом економічних, екологічних, техногенних та інших чинників сучасного життя.

До соціально-вразливих категорій населення, які потребують термінової змістовної державної допомоги, належать: молодь, пенсіонери, інваліди, діти-сиріти, сім'ї з дітьми, безробітні, малозабезпечене насе­лення, постраждалі в результаті Чорнобильської аварії, бездомні люди, особи, залежні від алкоголю та наркотиків, правопорушники та ін.

Із застосуванням сучасних методик та пропозицій щодо покра­щення якості життя згаданої групи осіб, соціальний захист вразливих верств населення здійснюється в Україні шляхом використання таких форм і заходів:

своєчасних виплат пенсій за віком, з інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, за особливі заслуги перед Україною, низки соціальних пенсій;

виплат державних допомог, до яких належать трудові допомоги, соціальні допомоги, допомога тим, хто доглядає психічно хворих; допомоги при малозабезпеченості;

механізму функціонування виплат адресної соціальної допомоги, яка включає житлово-комунальні субсидії; адресну допомога малоза­безпеченим сім'ям;

постійне стаціонарне соціальне обслуговування непрацездатних та обслуговування на дому тощо;

розрахунок та надання пільг ветеранам війни, інвалідам, особам, які мають особливі заслуги перед Україною.

Згідно зі Стратегією національної модернізації "Україна 2020", створеної Кабінетом Міністрів України, вказані такі "найочікуваніші результати державної соціальної політики щодо захисту цих категорій громадян", до яких належать:

повноцінна адресна підтримка соціально вразливих верств на­селення;

контролювання коливань рівня добробуту соціально вразливих верств населення;

розробка дій щодо підвищення ефективності функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування;

стале забезпечення належного рівня соціального захисту населення;

модернізоване за рахунок використання прогресивного міжна­родного досвіду забезпечення стабільного функціонування пенсійної системи;

зважені дії державних соціальних органів щодо поступового запровадження накопичувальної системи пенсійного страхування, розвиток недержавного пенсійного забезпечення;

обґрунтоване реформування сфери надання соціальних послуг та соціального захисту населення;

планування та вдосконалення аналізу ефективності державної підтримки вразливих верств населення, дії щодо зменшення рівня бідності та подолання проблеми соціальної вразливості.

Основні заходи Стратегії в цьому напрямі такі:

активна співпраця державної служби зайнятості з роботодавцями та інвалідами, які знаходяться в пошуку місця роботи, щодо опера­тивного працевлаштування інвалідів на підприємствах згідно з норма­тивів робочих місць;

затвердження Європейського кодексу соціального забезпечення, Конвенції Міжнародної організації праці № 102 "Про мінімальні норми соціального забезпечення", Конвенції Міжнародної організації праці № 117 "Про основні цілі та норми соціальної політики";

дослідження, розробка та впровадження у сферу соціальних послуг вагомих показників якості;

надання законодавчо встановленого права недержавним суб'єктам на ефективне провадження діяльності у сфері надання соціальних послуг;

забезпечення постійного доступу до отримання соціальних послуг за місцем проживання;

забезпечення проведення функціонального аналізу якості надання послуг органів праці та соціального захисту населення з метою удосконалення існуючої структури регулювання системи соціальних послуг;

виконання плану невідкладних заходів щодо розв'язання проблем соціального захисту осіб з особливими потребами та забезпечення захисту їх прав;

постачання, виготовлення та видача технічних та медичних засобів реабілітації всім особам з особливими потребами;

функціональне забезпечення реалізації та моніторингу дотримання програм створення сприятливого безпечного середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями;

створення та оптимізація мережі закладів соціального захисту для потребуючих допомоги бездомних громадян та організацій соціальної адаптації осіб, яких звільнили з місць позбавлення волі;

забезпечення соціальної адаптації осіб, які відбували покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк відповідно до прийнятої концепції.

Молодіжна політика в Україні є пріоритетним напрямом діяльності держави.

Державна молодіжна політика ставить за мету створення соціально-економічних, політичних, організаційних, правових умов і гарантій для життєвого самовизначення, інтелектуального, морального, фізичного розвитку молоді, реалізації її творчого потенціалу як у власних інтересах, так і в інтересах України.

Основними завданнями державної молодіжної політики є: вивчення становища молоді, створення необхідних умов для зміцнення правових і матеріальних гарантій щодо здійснення прав і свобод моло­дих громадян, діяльності молодіжних організацій з метою повноцінного соціального становлення й розвитку молоді; допомога молодим людям у реалізації і самореалізації їх творчих можливостей та ініціатив; широке залучення юнаків і дівчат до активної участі в національно-культурному відродженні українського народу, формуванні його свідомості, розвитку традицій і національно-етнічних особливостей тощо.

Державна молодіжна політика поширюється на громадян України віком від 15 до 28 років незалежно від походження, соціального й майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, ставлення до релігії, роду та характеру занять і здійснюється через органи державної виконавчої влади, установи, соціальні інститути та об'єднання молодих громадян.

Державну молодіжну політику в Україні щодо освіти, соціально- політичної, економічної сфер, розвитку духовного, культурного, фізичного потенціалу молоді та функціонування молодіжних організацій визначає законодавство України.

Закон "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21 листопада 1992 року у редакції закону від 22 березня 2001 року встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів, віку, стану здоров'я дітей тощо.

Сім'єю з дітьми при цьому вважається поєднане родинними зв'язками та зобов'язаннями щодо утримання коло осіб, у якому виховуються рідні, усиновлені діти, а також діти, над якими встановлено опіку та піклування.

Згідно з законом призначаються такі види державної допомоги: допомога по вагітності та пологах;

одноразова допомога при народженні дитини;

допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням; допомога малозабезпеченим сім'ям з дітьми.

Державна допомога по вагітності та пологах, а також допомога по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною обчислюється у процентах до розміру заробітку.

Одноразова допомога при народженні дитини обчислюється у кратному співвідношенні до розміру мінімальної заробітної плати.

Усі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінки, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника).

8.4.