Заборона митних зборів та еквівалентних їм платежів.

Стаття 25 Договору встановлює:

Митні збори на імпорт та експорт і еквівалентні їм платежі скасовуються між ержавами-членами. Ця заборона поширюється також на митні збори фіскального характеру.

У справі Van Gend en Loos v. Nederlandse Administratie der Belastingen Суд ЄС встановив, що колишня ст. 12 (зараз ст. 25) має пряму ію та на ає особисті права, які повинні захищатися національними су ами. Таким чином, особи можуть прямо посилатися на ст. 25 у національних су ах.

У справі Social Fonds voor der Diamantarbeiders v. Brachfeld amp; Chougol Diamond Co[5] розглядалося питання накладення бельгійськими властями збору на імпорт іамантів, кошти із справляння якого направлялися у фон пі тримки бельгійських працівників у сфері обробки іамантів. Су ЄС встановив, що митні збори забороняються незалежно від їх розміру, мети їх накладення та призначення.

У справі Statistical Levy case (Commission v. Italy)[6], зважаючи на те, що у Договорі про заснування ЄС не містилося визначення поняття „еквівалентних заходів”, Суд ЄС встановив, що еквівалентним заходом є буд ь-який грошовий збір, яким би незначним він не був і яким би не було його призначення або застосування, який накладається в односторонньому поряд ку на внутрішні та іноземні товари у зв’язку із тим, що вони перетинають кор он. Ці заходи не обов’язково повинні встановлюватися з метою наповнення ержавного бю жету, мати искримінаційний чи протекціоністський характер або стосуватися товару, який не має аналогів на території від повід ної країни-члена.

Суд розвинув свою практику щодо еквівалентних заходів у наступних справах.

Так, справа Storage Charges (Commission v. Belgium)[7] стосувалася накладення бельгійськими властями зборів на товари, які проходили митне оформлення на митному склад і. Суд встановив, що збори за митне оформлення становлять еквівалентні заход и за умови, що вони накладаються виключно у зв’язку із здійсненням митних формальностей.

У справі Animals Inspection Fees (Commission v. Germany) Суд розгляд ав питання наклад ення німецькими властями зборів, які мали на меті покривати фактичні видатки, пов’язані із утриманням інспекційних пунктів. Суд встановив, що збір не перевищує фактичних витрат, пов’язаних із інспекціями, які, в свою чергу, пере бачені законо авством ЄС і мають на меті сприяння вільному рухові товарів. Ві дпові дно, вони не можуть вважатися еквівалентним заходом.

Таким чином,              встановлення зборів              за на ання

інспекційних послуг не вважається заходом, еквівалентним імпортному миту за отримання наступних умов:

1. Розмір збору не повинен перевищувати фактично понесених витрат у зв’язку із над анням послуги.
2. Ві пові на послуга вимагається законо авством ЄС.
3. Послуга спрямована на сприяння вільному рухові товарів.
4. Збір не повинен накладатися виключно у зв’язку із з ійсненням митних формальностей