РЕГУЛЮВАННЯ ПЕРЕСТРАХУВАННЯ ТА РЕТРОЦЕСІЇ

Стаття 1 Директиви щодо перестрахування та ретроцесії47 усуває обмеження як стосовно фізичних осіб, так і стосовно компаній та фірм48, які можуть вплинути на:

—   діяльність підприємців у галузі перестрахування та ретроцесії;

—   ту частину діяльності, що стосується перестрахування та ретроцесії у таких виключних випадках, коли зазначені категорії осіб займаються прямим страхуванням, а також здійснюють перестрахування та ретроцесію.

Не допускаються, зокрема, такі обмеження, як:

—   надання дискреційних повноважень органам влади на застосування, в особливих випадках, положень та пред'явлення вимог49 до громадян інших держав та заборони провадження ними діяльності у сфері перестрахування та ретроцесії;

—   вимога отримувати додаткову ліцензію;

—   вимога мати при собі професійне свідоцтво чи посвідчення особи;

43 На випадок професійної недбалості.

4(1 Детальніше — у розділі «Перспективи розвитку страхового права ЄС».

47  Сошісії вігєсііує 64/225/ЕЕС оГ25 РеЬгиагу 1964 оп їпе аЬоІіІіоп оґ ге8ігісііоп8 оп Ггеесіот оґ е8ІаЬ1І8ЬтепІ апсі Ггеесіот Іо ргоуісіе 8еп4се8 іп гезресі оґ геіпзигапсе апй геігосевзіоп Оі 056 04.04.1964 р.878 (ЗЕ 5ЕК1 І р.0131).

48  Зазначених у частині І Загальної програми щодо усунення обмежень свободи здійснення підприємницької діяльності та свободи надання послуг.

49  Окрім загальних, передбачених національним законодавством.

71

—   надання дискреційних повноважень щодо складання переліку певних компаній чи компаній певної країни, з якими забороняється укладати договори про перестрахування чи ретроцесію будь-яких ризиків щодо особи, власності чи відповідальності та ін.

Регулювання відносин співстрахування у ЄС

Положення Директиви щодо співстрахування застосовуються лише до деяких видів ризиків50, а саме:

—   будь-яке пошкодження чи втрата рухомих залізничних складів;

—   будь-яке пошкодження чи втрата авіатранспорту;

—   будь-яке пошкодження чи втрата річкових (озерних, морських) суден;

—   будь-яке пошкодження чи втрата вантажів, що перевозяться, чи багажу, незалежно від виду транспорту;

—   будь-яке пошкодження чи втрата об'єктів власності з причин пожежі чи дії природних сил;

—   будь-яке інше пошкодження чи втрата об'єктів власності (наприклад, крадіжка);

—   відповідальність, що випливає з експлуатації повітряного транспорту;

—   відповідальність, що випливає з експлуатації морських, річкових, озерних та інших кораблів, суден чи човнів (включаючи відповідальність перевізника);

—   будь-яка інша відповідальність (крім видів, перелічених у пп. 7, 8, та відповідальності, що випливає з експлуатації автотранспортних засобів, та тієї, що може виникнути з використання ядерних речовин чи медикаментів);

—   фінансові втрати різного характеру (пов'язані з зайнятістю, несприятливими погодними умовами; непередбачувані торгові витрати, інші непрямі торгові втрати; інші форми фінансових втрат).

Всі інші ризики є об'єктом регулювання положень національного законодавства.

Особливості співстрахування ризиків

Один ризик має бути застраховано за одним договором страхування, який запроваджує єдину систему страхових премій та є укладеним на один і той же проміжок часу, хоча укладається страхувальником з двома (або більше) страховими компаніями (співстраховиками)51.

Ризик має бути «розташованим» у межах Співтовариства.

З метою покриття цього ризику визначається головний страховик — той із співстраховиків, хто буде уповноважений вирішувати із страхувальником будь-які питання, що виникають при виконанні договору страхування або у зв'язку з ним — він, образно кажучи, виступає єдиним страховиком ризику52.

30 Зазначених у додатку до першої директиви, дія якої спрямована на координацію національних положень у сфері страхування, іншого, ніж страхування життя (73/239/ЕЕС).

" Пропорційно до частки кожного з них. При цьому одна з компаній визначається «головним страховиком».

52 Відповідно до умов, передбачених Директивою 73/239/ЕЕС. Тобто мається на увазі, що для страхувальника головний страховик є єдиною відповідальною перед ним особою.

72

Хоча б один із співстраховиків, який виступає стороною за договором, діє через свій головний офіс чи структурний підрозділ, відкритий у державі-члені, іншій, ніж та, в якій здійснює підприємницьку діяльність головний страховик.

Головний страховик повністю бере на себе роль керуючого у відносинах співстрахування і, зокрема, визначає строки та умови страхування і страхові тарифи.

Статистика проведення операцій співстрахування

Кожна держава має збирати статистичні дані стосовно:

— обсягу операцій співеграхування та

— держав, залучених до проведення таких операцій.

Ліквідація страхової компанії, що здійснює діяльність у сфері співстрахування

Відповідальність, що випливає з факту ліквідації страхової компанії, яка є стороною у договорі співстрахування на рівні Співтовариства, не має відрізнятись від такої, що є наслідком ліквідації будь-якої іншої страхової компанії, а також не має залежати від громадянства страхувальника чи особи, в інтересах якої укладено договір страхування.