<<
>>

РЕГУЛЮВАННЯ ПЕРЕСТРАХУВАННЯ ТА РЕТРОЦЕСІЇ

Стаття 1 Директиви щодо перестрахування та ретроцесії47 усуває обмеження як стосовно фізичних осіб, так і стосовно компаній та фірм48, які можуть вплинути на:

—   діяльність підприємців у галузі перестрахування та ретроцесії;

—   ту частину діяльності, що стосується перестрахування та ретроцесії у таких виключних випадках, коли зазначені категорії осіб займаються прямим страхуванням, а також здійснюють перестрахування та ретроцесію.

Не допускаються, зокрема, такі обмеження, як:

—   надання дискреційних повноважень органам влади на застосування, в особливих випадках, положень та пред'явлення вимог49 до громадян інших держав та заборони провадження ними діяльності у сфері перестрахування та ретроцесії;

—   вимога отримувати додаткову ліцензію;

—   вимога мати при собі професійне свідоцтво чи посвідчення особи;

43 На випадок професійної недбалості.

4(1 Детальніше — у розділі «Перспективи розвитку страхового права ЄС».

47  Сошісії вігєсііує 64/225/ЕЕС оГ25 РеЬгиагу 1964 оп їпе аЬоІіІіоп оґ ге8ігісііоп8 оп Ггеесіот оґ е8ІаЬ1І8ЬтепІ апсі Ггеесіот Іо ргоуісіе 8еп4се8 іп гезресі оґ геіпзигапсе апй геігосевзіоп Оі 056 04.04.1964 р.878 (ЗЕ 5ЕК1 І р.0131).

48  Зазначених у частині І Загальної програми щодо усунення обмежень свободи здійснення підприємницької діяльності та свободи надання послуг.

49  Окрім загальних, передбачених національним законодавством.

71

—   надання дискреційних повноважень щодо складання переліку певних компаній чи компаній певної країни, з якими забороняється укладати договори про перестрахування чи ретроцесію будь-яких ризиків щодо особи, власності чи відповідальності та ін.

Регулювання відносин співстрахування у ЄС

Положення Директиви щодо співстрахування застосовуються лише до деяких видів ризиків50, а саме:

—   будь-яке пошкодження чи втрата рухомих залізничних складів;

—   будь-яке пошкодження чи втрата авіатранспорту;

—   будь-яке пошкодження чи втрата річкових (озерних, морських) суден;

—   будь-яке пошкодження чи втрата вантажів, що перевозяться, чи багажу, незалежно від виду транспорту;

—   будь-яке пошкодження чи втрата об'єктів власності з причин пожежі чи дії природних сил;

—   будь-яке інше пошкодження чи втрата об'єктів власності (наприклад, крадіжка);

—   відповідальність, що випливає з експлуатації повітряного транспорту;

—   відповідальність, що випливає з експлуатації морських, річкових, озерних та інших кораблів, суден чи човнів (включаючи відповідальність перевізника);

—   будь-яка інша відповідальність (крім видів, перелічених у пп. 7, 8, та відповідальності, що випливає з експлуатації автотранспортних засобів, та тієї, що може виникнути з використання ядерних речовин чи медикаментів);

—   фінансові втрати різного характеру (пов'язані з зайнятістю, несприятливими погодними умовами; непередбачувані торгові витрати, інші непрямі торгові втрати; інші форми фінансових втрат).

Всі інші ризики є об'єктом регулювання положень національного законодавства.

Особливості співстрахування ризиків

Один ризик має бути застраховано за одним договором страхування, який запроваджує єдину систему страхових премій та є укладеним на один і той же проміжок часу, хоча укладається страхувальником з двома (або більше) страховими компаніями (співстраховиками)51.

Ризик має бути «розташованим» у межах Співтовариства.

З метою покриття цього ризику визначається головний страховик — той із співстраховиків, хто буде уповноважений вирішувати із страхувальником будь-які питання, що виникають при виконанні договору страхування або у зв'язку з ним — він, образно кажучи, виступає єдиним страховиком ризику52.

30 Зазначених у додатку до першої директиви, дія якої спрямована на координацію національних положень у сфері страхування, іншого, ніж страхування життя (73/239/ЕЕС).

" Пропорційно до частки кожного з них. При цьому одна з компаній визначається «головним страховиком».

52 Відповідно до умов, передбачених Директивою 73/239/ЕЕС. Тобто мається на увазі, що для страхувальника головний страховик є єдиною відповідальною перед ним особою.

72

Хоча б один із співстраховиків, який виступає стороною за договором, діє через свій головний офіс чи структурний підрозділ, відкритий у державі-члені, іншій, ніж та, в якій здійснює підприємницьку діяльність головний страховик.

Головний страховик повністю бере на себе роль керуючого у відносинах співстрахування і, зокрема, визначає строки та умови страхування і страхові тарифи.

Статистика проведення операцій співстрахування

Кожна держава має збирати статистичні дані стосовно:

— обсягу операцій співеграхування та

— держав, залучених до проведення таких операцій.

Ліквідація страхової компанії, що здійснює діяльність у сфері співстрахування

Відповідальність, що випливає з факту ліквідації страхової компанії, яка є стороною у договорі співстрахування на рівні Співтовариства, не має відрізнятись від такої, що є наслідком ліквідації будь-якої іншої страхової компанії, а також не має залежати від громадянства страхувальника чи особи, в інтересах якої укладено договір страхування.

<< | >>
Источник: Вовк Т., Друзенко Г., Зугравий Г., Качка Т., Коноваленко І., Парапан М., Перестюк Н.. Регулювання сфери фінансових послуг у праві Європейського Союзу та перспекгиви адаптації законодавства України. — Харків: Консум,2002. — 912с.. 2002

Еще по теме РЕГУЛЮВАННЯ ПЕРЕСТРАХУВАННЯ ТА РЕТРОЦЕСІЇ:

  1. ДИРЕКТИВА РАДИ 64/225/ЕЕС від 25 лютого 1964 року щодо скасування обмежень на свободу здійснення підприємницької діяльності і свободу надання послуг у сфері перестрахування і ретроцесії*
  2. Перестрахування та співе і рахування
  3. 10. Перешкоди здійсненню операцій з перестрахування через страхового посередника, коли перестраховик є нерезидентом
  4. 8. Відсутність механізму використання інституту перестрахування при реорганізації страхової компанії у страхового посередника
  5. ГЛАВА 12. Правове регулювання як особлива форма соціального регулювання
  6. 3.2. Поняття і призначення соціального регулювання, місце права в системі соціального регулювання
  7. 10.3. Регулювання імпорту 10.3.1. Тарифне регулювання
  8. Поняття та основні елементи механізму правового регулювання. Стадії механізму правового регулювання
  9. Ефективність правового регулювання
  10. 15.3. Регулювання безпеки продуктів у Співтоваристві 15.3.1. Загальні правила регулювання безпек и продуктів у Співтоваристві
  11. § 4. Механізм правового регулювання
  12. Тип правового регулювання
  13. Механізм правового регулювання