Поняття “працівник” (ratione materiae)

Оскільки поняття працівника не знаходить чіткого визначення в жо ному з нормативних актів Співтовариства, то, на умку Су у ЄС, слі звертатися о загальнові омих правил інтерпретації, надаючи цьому терміну загально зрозуміле значення у контексті Римського договору.

1. виконання роботи,
2. ві ношення пі поря кування,
3. отримання платні.

Виконання роботи

В праві Європейського Співтовариства виконання роботи розуміють ширше, ніж у законод австві про працю, зокрема, як економічну діяльність (ст.              2 ДЄС). Будь-яка професійна

іяльність, яка має вигля ефективного і реального виконання

роботи, є такою діяльністю і тому потрапляє у сферу

2

застосування ст. 39 Римського договору, незважаючи на сектор (громад ський чи приватний), в якому вона здійснюється. Адже

запрова ження Є иного ринку стосується всіх ви ів професійної іяльності у Співтоваристві.[21]

Вимагається лише, щоб робота включала прагнення о ефективної та реальної діяльності[22], за винятком діяльності малого масштабу, яка розглядається як марґінальна та додаткова. За виконання цих умов мотиви, якими керується працівник, який шукає роботу в іншій ержаві, не важливі і не повинні братися д о уваги.

Це саме стосується здобування професійної підготовки, практики, роботи учнем, навіть якщо часові обмеження та платня нижчі за мінімум, передбачений національним законод авством.[25] Ві дпові дно д о позиції Суду ЄС громадянин держави-члена ЄС, який працює в іншій країні-члені ЄС з метою професійної під готовки, повинен вважатися працівником у розумінні ст. 39 Римського д оговору принаймні тоді, коли виконувана робота, за яку він отримує платню, була реальною та ефективною.[26]

В свою чергу, мігруючий працівник, який на певний період часу перестає працювати для того, щоб навчатися у своїй рідній

країні, не втрачає статусу “працівника” за умови, що існує

3

зв’язок між поперед ньою роботою та профілем навчання. Якщо такого зв’язку немає, то він втрачає статус, хіба що став безробітним не д обровільно.[27]

Поря з реальним та ефективним характером професійної діяльності надзвичайно важливою є економічна природ а такої д іяльності. Отже, право Співтовариства не стосується безпосере ньо таких категорій, як туристи, сту енти[28] або спортсмени-любителі. Випад ок спорту - особливо важливий.

Судова практика розрізняє в ньому ситуацію професійних гравців і тренерів, яку включає Договір, а також спортивну діяльність, яка виход ить поза межі його застосування. У справі Walrave[29] Суд ЄС ухвалив, що заняття спортом не підпад ає під сферу ії права Співтовариства о тих пір, поки воно не має ознак економічної діяльності, тобто не має професійного характеру або не пов’язане з над анням послуг за плату.

Тлумачення, яка стосується спорту, має ві ношення також д о д еяких вид ів культурної діяльності.

Поняття економічної іяльності розуміють широко у випад ку оцінки характеру членства у релігійному, духовному або філософському товаристві. На думку Суду ЄС така приналежність не виключає ве ення іяльності економічного характеру. Проте робота повинна бути невід ’ємним елементом членства у товаристві, а її метою повинно бути забезпечення економічної незалежності спільноти.[30]

Зовсім інакше поставився Суд ЄС д о діяльності у галузі перевиховання та реабілітації. В рішенні Bettray Суд ЄС констатував, що виконання оплачуваної роботи в межах реабілітаційних програм не є реальною та ефективною працею. На думку Суду ЄС ці програми служать тільки поверненню

здатності працювати тим особам, які з огляду на свій фізичний або психічний стан неспроможні виконувати оплачувану роботу загальноприйнятим способом. З огляду на це, така форма іяльності не лежить у сфері застосування права Співтовариства. У цьому випа ку соціальний елемент переважає на економічним.

Суд визнав “економічною діяльністю” також таку діяльність, за яку формально не отримують платні. Так було у випадку місіонера, який без оплати виконував свої обов’язки, ніби “поза трудовою угод ою”. Суд визнав д остатнім фактом те, що місіонер отримував від парафіян пожертвування, які він міг повністю або частково використати для задоволення власних потреб.[31]

Отже, значення тлумачення Суду ЄС полягає у тому, що працівником Співтовариства вважається не тільки той, хто виконує пі поря ковану роботу за плату, але й той, хто виконує роботу поза цими ві носинами, якщо вона полягає у ве енні ефективної та реальної економічної діяльності, тобто праці ві пові но о ст. 2 ДЄС.

Відносини підпорядкування

“Підпорядкування”              означає виконання роботи під

керівництвом та нагля ом іншої особи.

Відносини “підпорядкування” існують для того, щоб відрізнити працівників від осіб, які працюють на власний ризик, хоча все частіше з’являються думки, що підпорядкування не обов’язково повинно мати економічний характер на відміну від самої діяльності працівника.

Платня

Виходячи з визначення поняття “працівник”, необхідно зазначити, що ана особа виконує роботу і отримує за це платню.[32] Відповідно д о тлумачення Суду ЄС рівень такої платні може бути нижчим, ніж мінімум, необхідний для проживання в приймаючій д ержаві, незалежно від того, чи працівник під вищує свій прибуток завдяки власному майну, прибутку іншого члена родини, чи просто живе на низьку зарплату.[33] У справі Kempf Су ЄС о ав, що факт клопотання про фінансову опомогу з грома ських фон ів ержави, яка приймає, з метою збільшення прибутку, не виключає працівника зі сфери дії права Співтовариства. Крім того, з рішення Steymann[34] витікає, що в певних ситуаціях робота без оплати може бути визнана діяльністю економічного характеру.