Конкретні положення угод про партнерство і співробітництво

Угоди про партнерство і співробітництво моделюються у загальних рисах відповідно до Європейських угод з шістьма державами Східної Європи, що були першими торговельними договорами ЄС (не рахуючи угод щодо Європейського економічного простору)3, охоплюючи також облаштування, політичний діалог, послуги і пересування фізичних осіб.

Преамбула і загальні принципи

На відміну від Європейських угод у преамбулі угод про партнерство нема посилань "на процес європейської інтеграції" або "на мету членства у [ЄС]". Натомість кожний договір має на меті "поступове зближення між кожною з держав та ширшою зоною співробітництва в Європі та сусідніх регіонах". У

відповідних преамбулах визнається, що Росія не є країною з державною монополією торгівлі, проте є країною з перехідною економікою; передбачається також усунути "диспропорції в економічній та соціальній сферах" в обох азіатських державах1; міститься спеціальне посилання щодо "незалежності і територіальної цілісності" України. У кожній угоді2 відзначається, що демократія, ринкова економіка та права людини є "істотними елементами" угоди, внаслідок порушення яких її дія може бути призупиненою3.

Політичний діалог

Угоди про партнерство повністю запозичують з ЄУ новаторську категорію "політичного діалогу" 4. Сторони мають зміцнювати зв'язки та політичні стосунки, націлені на узгодження позицій. Діалог з Україною, Білоруссю і Молдовою повинен включати інтереси національних меншин (зокрема росіян). Політичний діалог ЄС з кожною країною СНД відбувається не в рамках Ради співробітництва, заснованої згідно кожного договору. Для України передбачено додаткові зустрічі "на вищому рівні", в той час як двічі на рік гарантуються зустрічі між президентом Росії та головами Ради ЄС і Комісії5.

Запропоновані УПС з Росією (СОМ (94) 257, 15 червня 1994 p.), Україною (СОМ (94) 226, 1 червня 1994 p.); Казахстаном (СОМ (94) 411, 5 жовтня 1994 p.); Киргизією (СОМ (94) 412, 5 жовтня 1994 p.); Молдовою (СОМ (94) 477, З листопада 1994 p.); Білоруссю (СОМ (95) 44, 22 лютого 1995 p.). Див. також запропоновані тимчасові угоди з Україною (СОМ (95) 341, 19 серпня 1994 p.); Казахстаном (СОМ) (95) 29, 14 лютого 1995 р.) і Киргизією (СОМ (95) 49, 1 березня 1995 p.), які мають запроваджувати положення стосовно торгівлі та конкуренції кожної з УПС, до схвалення УПС у повному обсязі усіма країнами ЄС. На час написання цих рядків було парафійовано угоди з Молдовою і Білоруссю та підписано з Росією і Україною, о

Див. висновки засідання з загальних питань Ради ЄС від 4 жовтня

1994 p., EN 9745/94, pp.6—7. Рада підписала УПС з Вірменією, Азербайджаном та Грузією у квітні 1996 р. і з Узбекистаном у червні 1996 р. Незабаром очікується підписання УПС з Туркменістаном. Переговори з Таджикистаном були припинені через нестабільну обстановку у цій країні. Див. також аналітичний звіт Комісії щодо відносин з трьома закавказькими республіками (СОМ (95) 205, 31 травня 1995 p.).

3 OJ 1994 L 1/1.

Див. Муравйов В. Положення Угоди про партнерство та співробітництво, які регулюють сферу підприємництва та інвестицій (питання імплементації) — Український правовий часопис. Випуск 2/1998. С. 31—34.

374

Однак лише Киргизстан згадується як країна, що розвивається.

Ст.2 (УПС), ст.2 (УПС з Росією). Усі посилання стосуються угоди з Україною, якщо не вказано інше. Проте, оскільки УПС з Росією значно відрізняється від інших, скрізь є посилання на цю угоду, навіть коли їхні положення ідентичні. Усі посилання на європейські угоди (ЄУ) стосуються угоди ЄС з Польщею, якщо не вказано інше. Деякі положення УПС набувають сили у визначений період після підписання угод, а не одразу. Якщо не визначено спеціально, всі посилання зроблено на дату набуття угодою чинності, •і

Див.

типовими для  кожного торговельного договору  ЄС. Див.  пояснювальну записку до ЄУ з Чехією та Словаччиною.

4 Ст.4-7 (УПС), ст.6-9 (УПС з Росією), ст.2-5 (ЄУ).

Росії також обіцяно зустрічі двічі па рік з трійкою директорів з політичних питань ЄС, у той час як для інших п'яти країн запропоновано "регулярні" зустрічі зі "старшими службовими особами". Більш невизиа-ченими є зобов'язання щодо зустрічей Росії та України з трійкою ЄС (міністрами закордонних справ — минулим, нинішнім та наступним головами Ради ЄС), але тільки "за взаємною згодою". Необхідно зазначити, що рівень консультацій з Росією виходить за межі запропонованого спочатку згідно ЄУ. Перший саміт Росія — ЄС відбувся в листопаді 1993 р. перед завершенням переговорів про УПС. У результаті було вирішено двічі на рік проводити зустрічі на рівні президентів. Див. Bulletin EU, 11/93, с. 71 та 12/93, с. 103.

375