5.1. Історія розробки Конституційного Договору ЄС. Європейський Конвент

Конституційни й устрій  Є С  визначаєтьс я установчим и до - говорами ,  найбіль ш важливим и з яки х є Догові р пр о   Спів - товариство 1957 р. і Договір про ЄС 1992 р.

У зв'язк у з набуттям членства в ЄС в 2004 р. та 2007 р. 12 нових держав-члені в виникл а необхідність у перегляді засад конституційног о устро ю ЄС .  Жоде н з існуючих на той час установчих договорі в  не   забезпечував достатн є  регулюванн я діяльності нового розширеног о Європейськог о Союзу. Існувала необхідність у реформуванн і процедури голосування, а також консолідації та спрощенн я існуючих  установчих договорів ЄС. На засіданні Європейської Ради в м. Ніцца (Франція ) 2000 р. було заявлен о про необхідність реформуванн я європейськог о конституційного законодавства. Зокрема, прийнята в Ніцці декла- рація визначила такі 4 основні напрям и подальших конститу- ційних реформ в ЄС :

1) чіткий розподіл повноважен ь і компетенці ї між ЄС та державами-членами ;

2) визначенн я статусу Хартії основни х прав ЄС ;

3)  консолідація і кодифікація існуючих установчих догово- рів ЄС;

4) посиленн я ролі національних парламентів держав-членів

Європейськог о  Союзу.

Лаакенськ а декларація 2001 р. підтвердила прагнення держав- члені в Є С  удосконалюват и  правов і основ и  Є С  н а підставі принципі в демократичності ,  прозорості та ефективності.  Цей документ установив Європейськи й Конвент , основно ю метою якого було розробити проект Конституційного Договору ЄС , що мав бути пізніше розглянутий на міжурядовій конференці ї й ухвалений Європейсько ю Радою.

До складу Європейськог о Конвенту ввійшло 105 членів на чолі з колишні м президентом Франці ї Валері Жиска р д'Естен .

52

парламенти держав-членів ЄС і держав-кандидатів ЄС , членів Європейськог о  Парламенту, Європейської Комісії і представ- ників глав держав та урядів. Обговоренн я тексту проекту Кон - ституційного Договору ЄС здійснювалося під керівництвом Пре- зидії у складі  13 осіб; голови та 2 його заступників . Перш і збори Європейськог о  Конвенту відбулися 28 лютого 2002 p., згодом зустрічі проходил и у форм і  пленарни х засідан ь що - місячно  впродовж 15 місяців. Пленарні засідання проходили в робочих групах,   кожну з яких очолював член Президії. Засі- данн я Європейськог о Конвенту були публічними і проходили в будинку Європейського Парламенту в Брюсселі.

Під час розробк и тексту Конституційного Договору ЄС ос- новним и проблемним и питанням и виявилися розподіл голосів у  Раді Міністрів і  згадка про християнство в  преамбулі проекту Конституційног о Договор у ЄС .  Зокрема , держави-член и  Є С вважали несправедливим, що Іспанія  та Польща мали по 27 голосів у  Раді Міністрів, у той час як держави-член и з більшою кількістю населення , такі як Великобританія, Італія, Німеччи - на і Франція , одержали всього по 29 голосів. Бельгія і Франці я протестували проти визнанн я пріоритету християнської традиції в Європі, про що згадувалося в преамбулі проекту Конституцій - ного Договору ЄС1 . Згодом, формулюванн я у преамбулі було змінен о на "спільність культурної, релігійної і гуманістичної спадщин и Європи". Це рішення викликало осудження Ватикану, проте було схвалено Туреччино ю як державою-кандидато м у член и  ЄС .  Розроблени й  Європейськи м  Конвенто м  проек т Конституційного Договору  ЄС обговорювався на Міжурядовій конференці ї представників 25 держав-членів ЄС , Європейської Комісії і Європейськог о Парламенту. На засіданні також  були присутні представники на той час  3 держав-кандидатів у члени ЄС — Болгарії, Румунії та Туреччини.

Остаточний текст Конституційного Договору ЄС після  його обговорення в Європейській Раді підписали у Римі 29 жовтня

2004 р.

Після  невдалої ратифікаці ї  Конституційног о Договор у на національних референдумах у Голландії і Франці ї виникла не- обхідність у якісном у перегляді загальних правових положен ь функціонуванн я  єдиног о  конституційно-правовог о  механізму ЄС. Незважаючи на те, що більшість держав-членів ЄС ратифі - кували  Конституційний Договір ЄС , необхідність одноголосного

1    Інші країни , шо протестували проти згадування християнсько ї релігії у преамбулі Конституційног о Договру ЄС , — Данія , Кіпр, Німеччина , Словенія , Швеці я та Фінляндія .

53

рішенн я щодо процедури внесенн я змін і доповнен ь в уста- новчі договори ЄС перешкоджало тому, щоб Конституційни й Договір ЄС набрав чинності.   Європейськ а  Рада ухвалила рі- шенн я щодо встановлення "періоду рефлексії", протягом якого планувалося обговорити майбутнє конституційного  розвитку в ЄС й затвердити план подальших дій. Офіційн о "період рефлек - сії" завершився у січні 2007 р.

У березні 2007 р. до 50-річниці Договору про Співтовариство (Римськог о Договору) держави-член и ЄС прийнял и Берлінську декларацію, у  якій проголосили свій намір зробити все мож- лив е для досягненн я згоди за новим установчим договором ще до проведенн я виборів до Європейськог о Парламент у 2009 р. З  цією мето ю  ще до ухваленн я  Берлінсько ї деклараці ї була створена спеціальна робоча група з редагування тексту Консти - туційного Договор у ЄС . У червні 2007 р. спеціальн а робоча група представила офіційни й текст нового установчого договору французько ю мовою. Текст договору був скорочени й з 63 тисяч слів і 448 статей Конституційног о Договору ЄС до   13 тисяч слів і 70 статей. Берлінська декларація встановила нові  часові рамки для ухвалення нового договору.

21 червня 2007 р. у Брюсселі відбулося засідання Європей - ської Ради, де було ухвалено остаточне рішенн я щодо розробки нового договору замість  Конституційног о Договор у  ЄС  (До- говору про реформи).  Була досягнут а  згода  щод о  організаці ї Міжурядової конференці ї глав держав-члені в   ЄС ,  щодо усу- ненн я частини тієї конституційної термінології і інших спір- них аспектів тексту Конституційног о Договору ЄС , як і були неприйнятн і для деяки х держав-членів ЄС.

54