Джерела права ЄС

Джерелами права ЄС є:

а)              Договір ЄС і протоколи зі змінами, внесеними на

ступними договорами: Договором про злиття 1965 p.; Актами

про приєднання 1972 р.

1979 р. (Греція), 1985 р. (Іспанія, Португалія), 1994 р. (Австрія,

Фінляндія і Швеція); Договорами про бюджет від 1970 р. та

1975 p.; Єдиним Європейським Актом 1986 p., Договором про

Європейський союз 1992 p.;

б)              законодавство ЄС у формі регламентів, директив і

рішень. Рекомендації та висновки мають тільки силу переко

нання;

в)              міжнародні угоди, які укладаються інститутами Спів

товариства від його імені відповідно до Договору про ЄС. Ці

угоди можуть бути результатом приєднання Співтовариства

до існуючих договорів, наприклад, до ГАТТ, або підписання

нових угод, таких як Ломейська конвенція 1979 р. З іншого

боку, конвенції, укладені країнами — членами Співтовариства,

навіть якщо це відповідає ст.220 (ЄС), не можна розглядати

як частину права ЄС;

г)              прецедентне право, що охоплює усю судову практику

європейських судів: рішення, загальні принципи і навіть докт

рину за умови, що це стосується питань права ЄС.

Як частина міжнародного права право ЄС є обов'язковим для країн Співтовариства, які згідно ст.5 (ЄС) зобов'язані "вживати необхідних заходів (загальних чи конкретних), аби забезпечити виконання" усіх цих зобов'язань. Спеціальні умови було включено до певних положень Договору про ЄС щодо країн, чиї відносини з країнами Співтовариства регламентуються спеціальними угодами про асоційоване членство (ст.227 (ЄС) та Додаток IV).