АДАПТАЦІЯ БАНКІВСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ

Проаналізувавши вищенаведені інститути банківського права ЄС, можна дійти висновку, що вторинне законодавство регламентує лише основні аспекти цієї сфери, а питання регулювання більшості процедурних та більш дрібних моментів залишаються на розсуд держав-членів.

З огляду на чинне законодавство України у сфері банківських послуг, можна зробити висновок, що воно відповідає основним стандартам законодавства Європейського Союзу. Було прийнято нову редакцію Закону України «Про банки та банківську діяльність», закони України «Про Національний банк України», «Про фінансові послуги», «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб».

Не можна вважати, що ця відповідність західним стандартам є повною. Але для тої о, щоб кредитні установи України могли вільно продовжувати свою діяльність і на території держав-членів Співтовариства, законодавство було приведено до необхідного рівня відповідності.

Враховуючи попередній досвід України при адаптації стандартів ЄС у банківському праві (прийняття вищезазначених законів), можна зробити висновок, що український законодавець копіював більшість положень європейських нормативних актів. Причому таке «копіювання» можна вважати досить вдалим.

АДАПТАЦІЯ СТРАХОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ

Як видно з вищевикладених положень, законодавство ЄС регулює відносини у сфері страхування лише до тієї міри, яка спочатку була необхідна для створення спільного ринку надання фінансових послуг, зокрема страхових послуг, а потім — для забезпечення нормального функціонування такого ринку.

Законодавство ЄС розвивалося від здійснення спроб узгодити національні процедури, наприклад, щодо видів ризиків, які покриває страховка, та порядку надання ліцензій на ведення страхової діяльності, до створення єдиної системи регулювання відносин надання страхових послуг на всій території Співтовариства. Таким чином, було запроваджено єдину систему видачі ліцензій та загальний принцип здійснення нагляду за діяльністю страхових компаній.

На даний час положеннями законодавства ЄС визначено основи здійснення страхової діяльності: обов'язковість ліцензування страхової діяльності, види страхування, загальні підстави відкликання/скасування ліцензій, особливості здійснення операцій співстрахування та перестрахування, процедур відновлення платоспроможності та ліквідації/банкрутства страхових компаній, особливості здійснення додаткового нагляду, звітності та ін.

Процес адаптації законодавства України до норм та стандартів ЄС включає, зокрема, і реформування сфери надання страхових послуг. Останні зміни, внесені до основного нормативного акта, який регулює відносини у цій сфері, —

127

Закону України «Про страхування», свідчать про позитивні зрушення у цьому напрямку. Аналіз його положень свідчить про принципову їх відповідність вимогам. Іншими кроками у цьому напрямку було затвердження «Програми розвитку страхового ринку України на 2001-2004 роки» (2 лютого 2001 року), а також прийняття Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (12 липня 2001 року).

Однак поряд з низкою позитивних змін існують деякі невирішеш питання, що стосуються як суті відносин страхування (недостатня врегульованість відносин перестрахування), так і формальних, процедурних питань (неузгодженість положень підзаконних нормативних актів між собою, необхідність оновлення положень, що у них містяться).

Таким чином, серед основних напрямків подальшого розвитку і вдосконалення українського законодавства у цій сфері можна назвати: забезпечення сприятливих умов діяльності страхових компаній, створення належного конкурентного середовища та вдосконалення механізму захисту прав страхувальників.