13.2. Етапи створення Економічного та валютного союзу

У 1989 р. у м. Мадриді (Іспанія) було скликан о нараду Євро - пейської Ради спеціально для вирішенн я питанн я щодо ЕВС. Створени й допоміжни й комітет на чолі з  Головою Європейської Комісії Жако м Делором оприлюдни в звіт (щ о є більш відомим під назво ю "звіт Делора") ,  в яком у рекомендува в створенн я союзу через поступову реалізацію трьох етапів.

Перший етап (1 липня 1990 р. — 31 грудня 1993 р.) мав завершитися створенням Внутрішнього ринку Співтовариства (яки й відповідно до ст. З Договор у пр о Співтовариств о має характеризуватис я  скасування м  між державами-членам и  Є С будь-яких перешкод у вільному пересуванні осіб, товарів русі послуг та капіталу і становить один з чинникі в Спільного ринку Співтовариства) та тіснішим економічни м зближення м й участю усіх держав-члені в в обмінно-валютном у механізмі.

Другий етап (1 січня 1994 р. — 31  грудня 1998 р.) передбачав внесенн я  відповідних змін до самого тексту Договору про Спів- товариство.

219

Передусім, Договором  про ЄС було додано до Договору про Співтовариств о ст. 4 (раніш е — ст. За),  відповідн о до яко ї основним и напрямам и руху Співтовариства до ЕВС є коорди- нація економічно ї політики держав-члені в  ЄС ,  встановленн я фіксованих обмінних  курсів, що врешті решт має призвести до запровадження єдиної європейсько ї грошової одиниці екю, та здійсненн я єдиної валютної політики. Основним и цілями такої узгодженої політики держав-члені в  ЄС стали цінова стабіль- ність, стійкі суспільні фінанс и та належн і валютні умови, а також стійкий  платіжний баланс. Згідно з Рекомендацією Ради Міністрів від 10 липн я  1995 р. "Пр о широкі керівні вказівки щодо економічної політики держав-члені в та Співтовариства"1 , прийнято ю відповідно до ч. 2 ст. 99 Договору про Співтова- риство, основни м пріоритетом для розвитку економічної полі- тик и держав-члені в ЄС мало стати створення умов для стабіль- ності обмінних курсів.  Пропонувалося досягти цього через вста- новленн я та підтримання стабільних  інвестиційно сприятливих короткострокових та середньострокових макроекономічних умов, що визначалися б стабільною валютно ю політикою,  вільною від впливу національного бюджетного регулювання; заходами

з консолідації суспільних фінансів у більшості держав-члені в відповідно до програм зближенн я економічни х систем, а також спільною політикою у сфері оплати праці*.

Автори ЕВС виходили з  того, що досягненн я цілей ЄС (зо- крема,  підтримання валютної стабільності) буде неможливи м без запровадженн я певного централізованого контрол ю за на - ціональним и грошовим и політиками держав-членів , зокрема, у сфері бюджетного регулювання . А отже, згідно з ч.  1 ст. 99

Договор у  пр о  Співтовариство ,  держави-член и  Є С  повинн і ставитися до власної економічно ї політики як до справ и за - гальноєвропейськог о  значенн я та   координуват и її з  Радо ю Міністрів.  Відповідно,  Рада Міністрів, з метою забезпеченн я більшого зближенн я  національни х економічни х систем,  мала виявляти тенденції економічног о розвитку в кожній з держав- членів ЄС окрем о та на рівні Співтовариства в цілому, а також відповідність розвитку політики держав-члені в  керівним вка- зівкам Ради Міністрів, регулярно здійснювати загальну оцінку

1  Див.: Рекомендаці я Ради Міністрів № 95/326/Е С від 10 липн я 1995 р. про широкі керівні вказівки шодо економічно ї політик и держав-члені в та Співто- вариства (O.J. 1995 L191).

* В Рекомендації наголошувалося , що підвищенн я ставок оплати праці має відставати від темпів підвищенн я продуктивності економік и для того, щоб під- вищит и рентабельність капіталовкладень, які у свою чергу, сприятимут ь ство- ренн ю нових робочих місць.

220

цього розвитку і в разі потреби надавати свої рекомендації . Згідно зі ст. 101 Договору про Співтовариство було заборонен о овердрафти та інші види кредитування через ЄЦ Б або національні центральні банки держав-членів ЄС на користь урядових установ Співтовариства  чи  держав-членів, а також публічних компаній (за винятко м спеціалізованих фінансови х установ), так само, як і викуп у цих установ центральним и банкам и держав-члені в будь-яких боргових зобов'язань . Більше того, ст. 102 Договору про Співтовариство, спрямован а на захист фінансового сектора економік и  від свавільног о  втручанн я  владних органі в будь- якого рівня ,  прям о забороня є будь-які заходи, не викликан і розумними міркуваннями, яким и б установлювався привілейова- ний доступ установ Співтовариства ,  органів публічної влади чи приватних компаній держав-члені в до фінансових установ Співтовариства.

Стаття  103 Договор у про Співтовариств о передбачає ,  що Співтовариств о  не  несе жодно ї відповідальності за боргам и національни х урядів, і навпаки , уряди держав-члені в ЄС не відповідають за фінансовим и зобов'язанням и  Співтовариства. Крім того, ст.  104 Договору про Співтовариство покладає на держави-член и  Є С обов'язо к уникат и  надмірни х бюджетних дефіцитів, надаючи одночасн о Європейські й  Комісії повнова - ження щодо відстеження стану бюджетів і сум державног о боргу з метою усунення серйозних помило к держав-члені в у цій сфері.

Для участі у ЕВС держави-член и ЄС мали відповідати спе - ціальним критеріям бюджетної дисципліни :

а) не допускат и  перевищенн я  3%  порогу співвідношенн я запланованого чи наявного бюджетного дефіциту до валового внутрішнього продукту держави-член а (за винятком випадків, коли це відношенн я досягло рівня 3% через суттєве та тривале зменшення , а також коли перевищенн я контрольної величини є   випадкови м та тимчасови м  і співвідношенн я залишаєтьс я близьким до контрольної величини)*;

б) не допускати перевищенн я 60%   порогу співвідношенн я суми державног о боргу з валовим внутрішнім продуктом дер - жави-член а за ринковим и цінами (за винятко м випадків, коли відбувається різке зменшенн я цього перевищення) .

Крі м  того ,  новим и  положенням и Договор у  пр о  Співто - вариство у  1994 р. було заснован о Європейськи й валютни й інститут, замість якого наприкінц і другого етапу — 1   червня

* Контрольн і величини , на які є посиланн я у ст. 104 Договору про Співто- вариство, визначен о Протоколо м N° 20 до Договору про Співтовариство "Пр о процедуру визначенн я надмірних дефіцитів".

221

1998 p.  — було створен о Європейськи й  Центральни й  Бан к (ЄЦБ) , яки й мав розпочати свою діяльність із початком третього етапу ЕВС.

Третій етап (1 січня 1999р. — дотепер).  Як було передбачено Протоколом № 24 до Договору про Співтовариство "Про перехід до третього етапу Економічного та валютного союзу"1, всі дер - жави-член и  ЄС ,  незалежн о  від того ,  чи  відповідают ь вон и умовам, необхідним для запровадженн я єдиної валюти, мають поважати волю Співтовариства до безповоротного руху в напря - мі третього етапу, і жодна держава-чле н не має перешкоджати цьому.

З метою переходу від другого етапу ЕВС до третього було встановлено деякі вимоги до держав-члені в ЄС.

1. Сумісність національних законодавств держав-члені в ЄС із положенням и Договору про Співтовариство та статуту Євро - пейської систем и  центральних банків щодо невтручанн я  на - ціональних урядів у діяльність національних центральних банків і,  навпаки ,  невтручання центральних банкі в у справ и урядів держав-членів (ст.  107 Договору про Співтовариство).

2. Досягненн я державами-членам и ЄС високого рівня стій- кого   зближенн я  (англ.  convergence) економічни х  показників , що визначається на підставі, таких критеріїв, як:

а) досягненн я високого рівня цінової стабільності2 , за яког о держава-чле н  має стійки й рівен ь цін та середній рівен ь ін- фляції* протягом попереднього року не більше   1,5% від того рівня, що спостерігається у 3 державах-членах ЄС , що досягли найкращи х показникі в стабільності цін; б) стабільність фінан - совог о   стану держави-члена ,  щ о досягаєтьс я  з а державног о бюджет у  бе з  надмірног о дефіциту** ;  в ) дотриманн я  ме ж курсових коливань , встановлених відповідно до обмінно-курсо - вого механізму ЄВСис , принаймн і протягом 2 років без деваль- вації щодо валют усіх інших держав-члені в  ЄС***;  г) тривалість зближенн я держави-член а ЄС та її участь в обмінно-курсовом у

1 Див.: Протоко л X? 24 до Договору про Співтовариств о "Про перехід до третього етапу Економічног о та валютного союзу".

2  Див. : Стаття  1  Протоколу № 21 до Договор у про Співтовариство "Про визначенн я критерію зближення , передбаченого ст. 121 Договору про встанов- ленн я  Європейськог о  Співтовариства".

* Інфляці я розраховується на підставі індексу споживчо ї цін и шляхом по - рівнянн я (Протоко л JV° 21).

**  Розмі р бюджетног о дефіцит у не  має  перевишуват и  розмі р  валовог о внутрішнього продукту більше, ніж на 3%, а сума державног о боргу — переви - шувати розмір валового внутрішнього продукту країн и більше, ніж на 60%.

*** Відповідно до ст. З Протоколу № 21 до Договор у про Співтовариство це означає, що дана країна протягом 2 років не змінювала за своє ю ініціативою середнього узгодженого обмінног о курсу щодо валют інших країн.

222

механізмі ЄВСис ,  що відбивається на рівнях довгострокових процентних ставок*.

Рішенн я  щод о  відповідності більшості держав-члені в  Є С вимогам, висунутим дл я запровадженн я єдиної валюти, прий - малися на нараді глав держав чи урядів держав-членів ЄС за рекомендацією Ради Міністрів.

У цілому третій етап ЕВС передбачає чимал о нововведень неабиякого значенн я для держав-члені в ЄС та Співтовариства (рис.  11), які зводилися до наступного:

1) інституційні перетворення;

2) спільна економічн а політика;

3) спільна валютна політика.

Інституційні  перетворення.  Відповідно  до  ст.  8  Договор у про Співтовариство, з 1 січня 1999 р. розпочали свою  діяль- ність Європейськи й Центральни й Бан к (ЄЦБ)** та Європейськ а Систем а  Центральни х  Банкі в (ЄСЦБ) .  Вони діють в межах повноважень, передбачених Договоро м про Співтовариство, та на підставі власних статутів (зокрема, статутів ЄЦ Б і ЄСЦБ , затверджених Протоколо м №  18 до Договор у про Співтова - риство') .  ЄСЦ Б складаєтьс я з ЄЦ Б т а банкі в держав-члені в ЄС , а також Люксембурзьког о валютного інституту, шо відіграє роль національного банку цієї маленької країни (рис. 12).

Основно ю  метою заснуванн я  ЄСЦ Б є  підтримк а  цінової стабільності в межах Співтовариства. Проте одночасно на ЄСЦ Б покладено досягненн я цілей, перелічених в ст. 2 Договору про Співтовариство, зокрема: забезпечення загальної торговельної політики;  побудови  Внутрішнього ринк у Співтовариств а без перешко д для  вільного руху капіталу;  сприянн я зближенн ю (апроксимації) правових систем держав-члені в ЄС , посиленн ю економічни х та соціальних зв'язкі в між ними. Як зазначено у ст.  105 Договору про Співтовариство та ст. 2 Статуту ЄСЦБ , ця система має діяти за принципо м відкритої ринково ї еконо - міки з вільною конкуренціє ю (приділяючи першочергову увагу ефективном у розподілу коштів )   т а   відповідн о д о   принципі в цінової стабільності, стійких суспільних фінансів ,  належни х

* Згідно зі ст.

** ЄЦ Б посів місце Європейськог о монетарног о інституту, яки й засновувався тимчасово, на період другого  етапу ЕВС.

Див.: Протоко л № 18 до Договору про Співтовариство "Про Статут Євро - пейської системи центральних банкі в та Європейськи й Центральни й Банк".

223

валютних умов та стійкого платіжного балансу (ст. 4 (3) До - говору про Співтовариство).

Д о функцій ЄСЦ Б належать:

1) визначенн я та впровадження в життя валютної політики

Співтовариства;

2) здійсненн я   обмінни х операцій з   іноземним и  валютами відповідно до ст. 111 Договору про Співтовариство, що передба- чає  можливість укладенн я договорів щодо обмінно-курсови х систем з іншим и державами ;

3) утриманн я та розпорядженн я офіційним и закордонним и резервами держав-члені в ЄС ;

4) сприянн я  безперешкодному функціонуванн ю системи  пла- тежів на території  ЄС (ст.  105(2) Договору про Співтовариство та ст. З Статуту ЄСЦБ) .

Крім того, ст. 105 Договору про Співтовариство передбачає, щ о  ЄСЦ Б  має тако ж сприят и  безперешкодном у здійсненн ю діяльност і владних структур щод о пруденційног о нагляду за фінансовим и і кредитним и установами та стабільністю фінан - сової системи Співтовариства.

Основни м  принципом ,  відповідн о д о яког о здійснюєтьс я діяльність як ЄСЦ Б в цілому, так і ЄЦ Б зокрема, є принцип незалежності та  невтручання.  Згідно зі  ст.  108 Договору пр о Співтовариство та ст. 7 Статуту ЄСЦБ , під час виконанн я своїх обов'язкі в ані ЄЦБ , ані жодни й національни й банк держави - члена, ані їх органи не можуть звертатися за інструкціями  до будь-яких установ Співтовариства чи до урядів держав-члені в ЄС ; так само як і установи Співтовариства й уряди зобов'язу - ютьс я  н е  здійснюват и  вплив у  н а  ЄЦБ ,  національн і  банк и держав-члені в та їх органи.

Таки м  чином ,  регулюванн я  банківсько ї систем и держав - членів ЄС вже перестало бути суто національно ю справою та перетворилос я  на справу Співтовариства.  Національн і банк и держав-члені в набули дещ о наддержавного статусу, увійшовши д о складу систем и  Співтовариства .  Проте таки й стан спра в узгоджується із закладеним у ст. 99 Договору про Співтовариство правилом ,  щ о держави-член и Є С  мають ставитис я д о своє ї економічно ї політики як до питання спільного інтересу.

Згідно зі ст. 107 Договору про  Співтовариство, ЄЦ Б є юри - дично ю особою зі статутним капіталом 5 млрд євро та управля- ється Керівною Радою та Виконавчим комітетом. Штаб-квартира ЄЦ Б розташована у м. Франкфурт і (Німеччина) . Оскільки ЄЦ Б є невід'ємно ю частиною ЄСЦБ ,  він діє в межах, визначених Договоро м пр о Співтовариств о та Статутом ЄСЦБ ,  цілей та викону є  сформульован і  цим и документам и  завдання .  Проте положенн я Договор у   пр о   Співтовариств о   і  Статут ЄСЦ Б є

224

значно детальнішими у визначенні компетенції ЄЦ Б і містять перелік додаткови х   конкретни х повноважен ь (на відміну від окресленої дещ о загально компетенції ЄСЦБ) .

Д о  специфічни х  повноважен ь  ЄЦ Б  належат ь  декільк а функцій .

Дорадчі функції.  Стаття  105 Договор у про  Співтовариств о передбачає, що під час підготовки будь-яких  актів Співтова- риства або законопроектів національних урядів, що належать до сфер и компетенції ЄЦБ , необхідно проводити консультації з ЄЦБ . Крім того, ЄЦ Б у межах своєї компетенції має право надават и  висновк и  відповідни м  органа м  Співтовариств а  ч и національни м урядам щодо стану справ.

Повноваження  у   сфері   випуску   банкнот*.    Відповідн о    до ст. 106 Договору про Співтовариство, ЄЦ Б має виключне право санкціонувати випуск банкно т "євро" у Співтоваристві**.

Збирання  статистичної інформації.  ЄЦ Б  за допомого ю  на - ціональних центральних банків збирає необхідну статистичну інформаці ю про національні владні установи чи безпосередньо суб'єкті в  підприємницько ї діяльност і та здійсню є діяльніст ь щодо узагальнення норм, які регулюють збирання , переробку та поширенн я статистичних даних у сфері своєї компетенції.

Звітування.  Відповідно до ст.  15 Статуту ЄСЦ Б ЄЦ Б при - наймні щоквартально має складати й оприлюднювати звіти щодо діяльності  ЄСЦБ .

Представництво  ЄСЦБ у міжнародних відносинах.  ЄЦБ ,  а   з його дозволу і національні банки , можуть брати участь у діяль- ності міжнародних фінансових організацій.

Органами ЄЦБ , які уповноважені приймати рішення, є Керів- на Рада та  Виконавчий комітет (ст.  107 Договору про  Спів - товариство).

Керівна Рада складається з членів Виконавчого комітету  та голів національни х центральних банків держав-члені в (рис. 13). До функці й Керівної Ради ЄЦ Б віднесено:  1) надання керів- них вказівок шодо банківського регулювання, обов'язкови х для виконанн я в межах Співтовариства; 2) прийнятт я рішен ь на виконанн я завдань, покладених на ЄСЦ Б Договором про Спів- товариство та Статутом; 3)  визначенн я валютної політики Спів - товариства ;  4 )  прийнятт я  нормативни х актів (вказівок ) дл я забезпечення валютної політики Співтовариства; 5) затвердження процедурних норм, визначенн я внутрішньої організації ЄСЦБ ;

6) консультації з  питан ь  валютної політик и  Співтовариства ;

7) міжнародне співробітництво.

* Вони набрали чинності від початку третього етапу ЕВС 1 січня 1999 р.

** Євро-банкнот и можуть випускатися як сами м ЄЦБ , так і національним и

банкам и держав-членів .

225

Виконавчий комітет ЄЦ Б складається з президента, віце- президента та 4 членів комітету, які здійснюють свої функції на постійні й основ і  і не можуть поєднуват и сво ю посаду з жодно ю  іншо ю діяльністю ,  з а  винятко м  випадкі в  прямог о дозволу, отриманог о від Керівної Ради.  Виконавчи й  комітет ЄЦ Б здійснює наступні функції: а) здійсненн я валютної політи- ки, відповідно до вказівок та рішень  Керівної Ради; б) надання вказіво к   національни м  центральни м  банкам ;  в )  виконанн я повноважень , делеговани х  Керівно ю  Радою ;  г )  організаці я зборів Керівної Ради.

Незважаючи на те, шо ст. 106 Договору про  Співтовариство згадує лиш е 2 органи ЄЦБ , відповідно до ст. 45 Статуту ЄСЦ Б створюється Генеральна Рада  ЄЦБ,  що складається з президента, віце-президент а т а  голів  національни х  центральни х  банкі в держав-члені в  ЄС . Д о функці й  Генерально ї  Ради ЄЦ Б  від- несено:

1) збиранн я статистичної інформації;

2) видання звітів;

3) видання норм із стандартизації бухгалтерського обліку;

4) встановлення умов для прийнятт я на роботу в ЄЦБ ;

5) підготовка пропозиці й з установлення фіксовани х обмін - них курсів;

6) здійсненн я допоміжно ї роботи при фіксуванні обмінних курсів валют держав-членів ЄС .

Крім того, ЄЦ Б має право накладати штраф и на суб'єктів підприємницько ї діяльності  Є С з а  невиконанн я  відповідних норм.

Перехід до третього етапу стадії ЕВС також позначивс я ство- рення м Економічного та фінансового комітету, по 2 члени яког о висуваютьс я  кожно ю з держав-членів ,  Комісіє ю т а  ЄЦБ 1 . Економічни й та валютний комітет виконує наступні функції: а) наданн я висновків на вимогу Ради Міністрів чи Європейсько ї Комісії, або за власною ініціативою; б) спостереженн я за еконо - мічною та фінансово ю ситуацією в державах-членах та в цілому Співтоваристві  та звітування перед Радою Міністрів; в) підго- товча робота, дорадчі функції; г) щорічне з'ясуванн я стану справ щодо дотриманн я норм про вільний рух капіталу та свободу платежів, а також звітування щодо висновків цього дослідження.

Крім того, відповідно до ст.ст. 10, 266, 267 Договору про Співтовариство та Статуту ЄСЦ Б (редакція  1   січня  1999 p.), створено  Європейський Інвестиційний Банк (ЄІБ ) (неприбуткова організація зі статутним капіталом в 1 млрд євро, частки яког о

1    Цей коміте т відповідн о до ст.  114 Договор у про Співтовариств о було створен о замість Валютного комітету.

226

було внесено всіма державами-членам и відповідно до рівня роз- витку економіки) . Основно ю метою ЄІ Б є підтримка збалансо - ваного та стабільного загального ринку шляхом видачі позик, надання банківських гарантій для фінансуванн я проектів з роз- витку недостатньо розвинени х регіонів, проектів з модерніза- ції виробництва та загальнокорисних  програм, що потребують чималих капіталовкладень, які не під силу окремим суб'єктам підприємницької діяльності ЄС .

Зміни в економічній політиці. Відповідно до ч.  1 ст. 99 До - говору про Співтовариство держави-член и ЄС мають ставитися до своєї економічної політики як до справи, загальної для цілого Співтовариства. Крім того,  ст. 99 Договору про Співтовариство передбачає взаємні права й обов'язк и держав-члені в ЄС та Ради Міністрів щодо відстеження темпів економічног о розвитку та фінансового стану. З початком третього етапу ЕВС набула чин - ності ст. 100 Договору про Співтовариство, як а передбачає, що Рада  Міністрі в у разі  виникненн я серйозни х ускладнен ь у держави-члена, що не залежали від її волі, може надавати фінан - сову підтримку такій  державі-члену. Ця процедура, передусім, запроваджується для мінімізації наслідків стихійного лиха та інших яви щ природного характеру.

Крім того, Договір про Співтовариство  містить низку норм, об'єднани х ст. 104 цього Договору, що стосуються особливос - тей бюджетного процесу. Головна  ідея третього  етапу ЕВС, з точки зору бюджетного регулювання, — це неприпустиміст ь надмірних бюджетних дефіцитів як необхідна передумова запро - вадження єдино ї валюти в  ЄС. 17 червня 1997 р. у м. Мадриді було підписано Резолюцію Європейської Ради "Пакт про ста- більність та зростання", відповідно до якої , держави-член и ЄС зобов'язуютьс я дотримуватис я   своїх програ м стабільності та зближенн я (конвергентності) і в разі потреби вживати необхід- них заходів, зокрема, з метою збалансування  бюджетів. Крім того, країни  зобов'язуються усувати надмірний бюджетний де- фіцит якнайскоріш е після його виникнення .

Спільна  валютна  політика.   Найважливіши м  та  найбіль ш очевидни м досягнення м третього етапу створенн я  ЕВС,  без- умовно, стало запровадженн я єдиної європейсько ї валюти — євро. Запровадженн я євро відбувалося поступово та поетапно, для максимальног о пом'якшенн я можливих негативних, "шоко - вих" наслідків дл я економік и держав-членів , які увійшли до "зони євро".

Другий етап створення ЕВС звершився встановленням Радою Міністрів 31 грудня 1998 р. твердих фіксовани х обмінних курсів для валют 11 держав-членів ЄС , які висловили бажання при - єднатися до зон и єдиної європейсько ї валюти та відповідали

227

встановленим критеріям цінової стабільності. До кола цих країн увійшли Австрія, Бельгія,  Ірландія, Іспанія,  Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Португалія, Фінляндія, Франція. З цього моменту національні валюти цих країн припинил и своє неза- лежн е існування та фактичн о стали частковим (процентним ) виразом майбутньої валюти євро.

Наступного дня , 1 січня 1999 p., євро запроваджено у  без- готівковій формі дл я розрахунків за чеками , банківським и пере- казами, тощо. Таки м чином , євро замінив собою попередню розрахункову одиниц ю — екю*. За встановленим розкладом  не пізніше 1   січня 2000 р. всі операції в межах Співтовариства мали здійснюватися у євро**. Водночас, у цей період національні валюти держав-учасниц ь "єврозони" продовжували використо - вуватись як належни й платіжний засіб у готівкових розрахунках.

1 січня 2001 р. до зон и євро офіційно приєдналас я Греція1.

1 січня 2002 p., через 3 роки після запровадженн я "віртуаль- ного" євро , єдин у європейськ у валюту було випущен о в го- тівковий обіг. Період обміну старої валюти на євро тривав до

28 лютого 2002 р. (2 місяці), хоча деякі держави-член и встано- вили більш тривалі строки обміну (аж до необмеженог о строку) старих банкнот. 1 липн я 2002 р. скасован о статус національних валют  держав-членів, які увійшли до "зони євро", як платіж- них засобів, і європейськ е грошове розмаїття остаточно пішло в історію. 1 січня 2007 р. до "зони євро" приєдналас я Слове - нія. Останньо ю подією в межах "зони євро" стало приєднанн я до неї Мальти та Кіпру (крім Північного Кіпру, де розташова - на невизнан а держава Турецька Республіка Північного Кіпру) (з 1 січня 2008 p.).

На сьогоднішні й ден ь до "зони євро" входять 13 держав - членів ЄС (11 початкових членів, а тако ж Греція та Словенія). Євро використовується як  платіжний засіб на  французьких за- морських територіях (Гваделупа, Мартініка, Майот, Реюньон, Французьк а  Гвіана тощо) .  Крім того, євр о  використовується як платіжний засіб на підставі двосторонніх договорів на тери - торії Ватикану, Монак о та Сан-Марино . Андорра,  Косово та Чорногорі я (Монтенегро) запровадили євро як валюту на  своїй

*  Хоча євр о від самог о початк у прирівнювалос я до екю за курсо м  1:1, ототожнюват и ці валюти не можна . Валюти Великої Британії, Данії, Швеції та держав-членів , які не входять  до "єврозони", враховувалися при обчисленні в екю, тоді як Австрія та Фінляндія , що входять до групи євро , не мають своїх національни х валют в "кошику" обчисленн я екю.

**  До цієї дати у євр о було переведено всі державн і зобов'язання ; всі бан - ківські та фінансов і установ и у розрахунках запровадил и євр о замість своїх національни х валют.

1  Див.: Регламент Ради Міністрів № 1478/2000 (EC) від 19 червня 2000 р.

228

території в односторонньому порядку, не будучи членами ЄСЦ Б

та не маючи права друкувати банкноти та карбувати монети.

До курсу євро штучно прив'язані валюти цілої низки країн, ш о не входять до Співтовариства: Боснії та Герцеговини, Кабо- Верде,  13 африканськи х країн, як і входять до зони франк а КФА, французьких заморських територій, Коморських островів.

На 1 січня 2007 р.  у світі оберталася готівкова маса на суму

610 млрд євро; у євро зберігається 25,5% резервів іноземної валюти в національних банках країн світу*.

Нові держави-члени ЄС зобов'язалися запровадити на  своїй території євро протягом установлених Угодами про приєднан - ня до  ЄС періодів  часу: Кіпр та Мальта — до 1 січня 2008 p.; Словаччина — до 1 січня 2009 p., Литва, Болгарія та Естонія — до  1  січня 2010 p.; Латвія,  Польща ,  Румунія,  Угорщин а та Чехія - з 2011 р. до 2014 р.

Таким чином, після 2014 р. за межами євро-зони, якщ о не приймуть  в односторонньому порядку рішення про приєднання до євро, залишатимуться  Велика Британія, Данія та Швеція.

Таким чином, запровадження ЕВС спричинило фундамен- тальну трансформацію економічних відносин у Співтоваристві і ше більшу інтеграцію між державами-членами ЄС.  Створення ЕВС у тому вигляді, як це закладено  в Договорі про Спів - товариство,  означає  значне  обмеження  суверенітету держав - членів ЄС й фактичне створення величезної "наддержави" ЄС з виключною компетенцією в галузі економічного, банківського та валютного регулювання. Але, з іншого боку, ЕВС дозволяє збудувати  справжній Внутрішній ринок Співтовариства, позбав- лений будь-яких кордонів, та  досягти однієї з найголовніших цілей Співтовариства — гармонійного, збалансованого і  стій- кого розвитку  підприємництва та  високого  ступеню конкурент- ності та конвергентності (зближення)  економічної діяльності, а через  це — досягнення  якнайбільшої економічної та соціальної солідарності країн Європи.