<<
>>

Вимагання та його ознаки, відмінність від розбою.

Стаття 189. Вимагання.

Основний об'єкт злочину - право власності, додатковими виступають психічна та фізична недоторканність особи, її особиста свобода, здоров'я.

Додаткові факультативні об'єкти: честь, гідність, право на таємницю приватного життя та інші права громадян.

Потерпілий - власник майна або цінностей, особа, якій майно ввірене на законній підставі, а також їх близькі родичі.

Предметом вимагання є: майно, право на майно, дії майнового характеру.

Право на майно - документ, що дозволяє отримати в свою власність майно (напр., заповіт на квартиру, договір дарування машини, боргова розписка тощо).

Об'єктивна сторона злочину — це вимога передачі чужого майна або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їх майна чи майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його родичі бажають зберегти в таємниці.

Вимагання є закінченим з моменту пред'явлення вимоги (з моменту погрози), поєднаної із погрозами незалежно від досягнення винною особою поставленої мети.

Суб'єкт злочину - фізична осудна особа, яка досягла 14 років.

Суб'єктивна сторона злочину - прямий умисел.

Кваліфікованими видами злочину є вчинення його:

- повторно; за попередньою змовою групою осіб; службовою особою з використанням службового становища; з погрозою вбивства чи заподіянням тяжких тілесних ушкоджень; з пошкодженням чи знищенням майна; поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи; із завданням майнової шкоди у великих розмірах; із завданням майнової шкоди в особливо великих розмірах; організованою групою; із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження.

Стаття 187. Розбій.

Злочин посягає на два об'єкти: право власності і особу (її здоров'я і життя).

Предмет злочину - будь-яке майно та цінності.

Потерпілий - будь-яка особа, що зазнала розбійного нападу (господар майна або цінностей, сторож, охоронець).

З об'єктивної сторони злочин вчиняється у формі нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з насильством, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.

Закінченим злочин вважається з моменту нападу, поєднаного із застосуванням або погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я, незалежно від того, чи заволоділа винна особа чужим майном.

Суб'єкт злочину - осудна особа, яка досягла 14 років.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікованими видами злочину є розбій, вчинений: за попередньою змовою групою осіб; особою, яка раніше вчиняла розбій або бандитизм; організованою групою; з проникненням у житло, приміщення чи сховище; із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень; із завданням майнової шкоди у великих розмірах; в особливо великих розмірах.

<< | >>
Источник: ОНЮА. Ответы на государственный экзамен по уголовному праву Украины и уголовному процессу Украины2012. 2012

Еще по теме Вимагання та його ознаки, відмінність від розбою.:

  1. 4. Ознаки права та його відмінність від інших соціальних норм.
  2. Хуліганство, його види, а також відмінність від інших злочинів.
  3. Квалiфiкуючi ознаки розбою, передбаченого ст.
  4. 8.7. Відмінність ліцензійного договору від контракту купівлі-продажу товарів, істотні і неодмінні умови щодо його укладення
  5. § 1. Поняття правового регулювання і його відмінність від правового впливу
  6. § 2. Поняття нормативно-правового акта і його відмінність від інших правових актів
  7. 1. Поняття механізму правового регулювання та його відмінність від правового впливу.
  8. 34. Поняття, підстави, мотиви, строки і процесуальний порядок затримання осіб, підозрюваних у вчинені злочину. Його відмінність від адміністративного затримання і запобіжного заходу у вигляді взяття під варту
  9. 2. Особливості міжнародного публічного права і відмінність його від міжнародного приватного права.
  10. 27. Відмінність СЗГ від СГЦ.
  11. § 1. Поняття правотворчості, її відмінність від законотворчості