8.7. Відмінність ліцензійного договору від контракту купівлі-продажу товарів, істотні і неодмінні умови щодо його укладення

ного господарства загалом.

Розвиток різних видів технологій шляхом купівлі-продажу знань, досвіду і науково-технічної інформації охоплює досить великий перелік угод. У розробках міжнародних економічних організацій цей перелік враховує насамперед угоди з передачі або продажу ліцензій (дозволів) на використання будь-яких форм промислової власності, враховуючи право використання товарних та фірмових знаків. До зазначеного переліку входить також угода по передаванню на комерційній основі знань (ноу- хау), що є конфіденційними або містять секрети виробництва.

Основну групу ліцензійних угод з купівлі-продажу прав на використання форм промислової власності становлять патентні ліцензійні угоди, за якими власник патенту, що володіє виключним правом на патент, продає право його використання іншій стороні. Таким чином, об'єктом патентних ліцензійних угод є право продавця, захищене патентом.

Договори купівлі-продажу ноу-хау відрізняються від патентних ліцензійних угод тим, що власник технології або винаходу не одержував на них з будь-яких причин патенту, тобто в цьому випадку об'єкт угоди не має правового захисту. Відсутність правового захисту компенсується включенням в угоду про передачу ноу-хау пункту про зберігання конфіденційності переданої технології, знань тощо.

Патентні ліцензійні угоди є різновидом зовнішньоторговельних операцій, і при їх укладенні застосовуються всі правила щодо форми і порядку підписання будь-якої зовнішньоторговельної операції.

ліцензійною угодою — результат творчої діяльності у науково- технічній сфері. Отже, ліцензійний договір треба відносити до договорів особливого роду, що втілюють у собі елементи різних видів договорів.

За ліцензійною угодою продавець (ліцензіар) надає покупцю (ліцензіату) право використання винаходу на умовах, зазначених у договорі. Обсяг і характер використання патенту лі- цензіаром і ліцензіатом угоди визначається видом угоди. Якщо ліцензіар зберігає за собою право самостійного використання і видачі ліцензій третім особам, або ці права зберігаються за ним у певному обсязі, або вони виключаються і переходять повністю на ліцензіата. У практиці ліцензійної торгівлі розрізняють просту, виняткову і повну ліцензію.

За договором простої ліцензії продавець залишає за собою право самостійно використовувати винахід, у тому числі продати його іншим ліцензіатам. За договором виняткової ліцензії ліцензіату надається право виняткового використання ліцензії в межах визначеної договором території. Ліцензіар не має права передати право використання патенту іншим особам. За договором повної ліцензії ліцензіар передає ліцензіату права на патент на весь термін його дії.

Вибір виду ліцензії залежить від багатьох чинників, наприклад, таких як співвідношення попиту і пропозиції на товар, що буде виготовлятися на підставі ліцензії, рівень науково-дослідних розробок у певній галузі та ін. Рідше, ніж проста і виняткова ліцензія, складається угода про надання повної ліцензії.

Переданий за ліцензійною угодою об'єкт повинен мати патентну чистоту.

Суттєвою умовою ліцензійної угоди є вимога зберігання комерційної таємниці при організації виробництва відповідно

до ліцензії. Забезпечення таємниці означає не тільки дуже серйозну відповідальність ліцензіата не розголошувати деталі виробничого процесу, а й визначені зобов'язання по здійсненню виробництва продукції, що ліцензується, після припинення дії угоди. Ліцензіату можуть бути надані права на подальше виробництво продукції, або припинення виробництва після закінчення терміну дії ліцензійної угоди.

Умови угоди можуть включати право ліцензіара визначати напрям діяльності ліцензіата і надалі. Так, наприклад, в угоді може бути зафіксовано: "Після закінчення терміну дії цієї угоди ліцензіат припиняє укладення нових контрактів або одержання замовлень на продукцію по ліцензії і по виконанню діючих контрактів або замовлень, припиняє виробництво і повертає всю технічну документацію, отриману від ліцензіара".

Ця умова може бути сформульована так: "По закінченню терміну дії цієї угоди ліцензіат має право запропонувати використання предмета ліцензії безоплатно, за умови дотримання цієї угоди".

Важливою умовою ліцензійної угоди є обов'язок ліцензіара всіляко сприяти ліцензіату у здійсненні наукових досліджень, спрямованих на поліпшення ліцензійної продукції, її виробництва або використання ліцензійного процесу. Цей обов'язок виникає з моменту передачі технічної документації.

Передавання знань супроводжується також підготовкою персоналу ліцензіата.

Угодою зазвичай передбачається взаємний обов'язок сторін по обміну результатами своїх подальших наукових досліджень у цій сфері. Передача технічної документації на незапа- тентовані подібні удосконалення і поліпшення виробництва відбуваються безоплатно, а на запатентовані може проводитися як безоплатно, так і платно.

Неодмінною умовою ліцензійної угоди, що вимагає детального тлумачення в тексті договору, є визначення територіальних меж дії угоди. Це означає, що ліцензіат отримує право на використання знань лише в межах визначеної території (патент також має територіальні межі), причому ліцензіар територіально обмежує діяльність ліцензіата як у виробництві продукції, так і в реалізації її усередині країни та за її межами.

В усіх ліцензійних угодах особливо ретельно визначається обсяг можливого експорту ліцензійної продукції. Ліцензіату може бути надане право експортувати продукцію, що ліцензується, до усіх або до визначених країн, у країну ліцензіара тощо.

Умови платежу по ліцензійній угоді багато в чому визначають ефективність ліцензійної операції. Вартість ліцензії дає змогу ліцензіату при усіх витратах на придбання і впровадження ліцензованої технології дістати прибуток, що буде вищим за прибуток від реалізації аналогічної продукції. Практика ку- півлі-продажу ліцензій свідчить, що частка ліцензіара в при-бутку ліцензіата (після продажу продукції) становить 10—35 %.

Використовуються переважно дві форми платежу за надання ліцензій — роялті та паушальний платіж.