Квалiфiкуючi ознаки розбою, передбаченого ст.

Квалiфiкуючi ознаки розбою, передбаченого ст. 142 КК

України, у тотожними аналогiчним ознакам розбою, передбаченого ст. 86 КК України.

Розбiйний напад - злочин умисний i вчинюуться лише з

корисливою метою - заволодiння чужим приватним майном.

Вiдповiдальнiсть за розбiй настає з чотирнадцяти рокiв.

Карається розбiй за ч.

волi на строк вiд трьох до десяти рокiв з конфiскацiую майна

або без такої, за ч. 2 ст. 142 КК України - позбавленням

волi на строк вiд пяти до дванадцяти рокiв з конфiскацiую

майна, а за ч. З ст. 142 КК України - позбавленням волi на

строк вiд шести до пятнадцяти рокiв з конфiскацiую майна.

2.4. Шахрайство

Шахрайством називається викрадення чужого приватного майна або протиправне набуття права на чуже майно

обманом чи зловживанням довiри.

Особливiсть шахрайства полягає в тому, що власник чи

уповноваженi ним особи, будучи обманутими, добровiльно

передають шахраєвi майно i всi повноваження власника на

це майно чи хоча б частину цих повноважень.

Обман при шахрайствi чи зловживання довiрою вчинюуться за пятьма типовими способами:

а) винний видає себе за особу, яка має право на отримання викраденого майна i якою винний не у;

б) отримуу плату за роботу, виконувати яку винний не

має намiру, або кошти на придбання речi, чого робити

намiру не має;

в) видає одну рiч за iншу;

г) надає фальшивi документи (пiдробленi доручення,

розписки тощо);

д) замовчуу про обставини, що у вирiшальними за цих

обставин, наприклад, отримуу, усвiдомлюючи помилку власника, вдруге сплачування боргу.

Отримання майна пiд умовою виконання якого-небудь

зобовязання квалiфiкууться як шахрайство лише в тому

разi, коли винна особа ще в момент заволодiння цим майном мала мету його присвоїти, а зобовязання не виконувати. Зокрема, якщо винна особа отримуу вiд iншої особи

грошi чи iншi цiнностi нiбито для передачi посадовiй особi

в якостi хабара, маючи намiр не передавати їх, а привласнити, то вчинене квалiфiкууться як шахрайство.

Якщо потерпiлий у звязку з малолiтнiм чи похилим

вiком, фiзичними чи психiчними вадами або iншими обставинами не мiг правильно оцiнити i розумiти змiст, характер i значення своїх дiй або керувати ними, то передачу

ним майна чи права на нього не можна вважати добровiльною. Заволодiння майном, зловживаючи цими вадами

або вiком чи станом потерпiлого, квалiфiкууться як крадiжка чужого приватного майна, а заволодiння правом на

майно- як недiйсна угода, передбачена ст.