55. Особливості порушення і провадження у справах про злочини неповнолітніх.

За загальним правилом, кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину минуло 16 років, і лише за вчинення деяких найбільш тяжких злочинів.

До неповнолітніх, які вчинили суспільно небезпечні діяння, що підпадають під ознаки діяння, передбаченого КК, у віці, коли їм виповнилося 11 років, але до досягнення віку, з якого згідно з кримінальним законом можливе настання кримінальної відповідальності, суди застосовують заходи виховного характеру, передбачені ст.

Примусові заходи виховного характеру суди можуть застосовувати також до неповнолітніх, які у віці до 18 років вчинили злочин невеликої або середньої тяжкості, якщо їх виправлення можливе без застосування покарання.

Згідно зі ст. 433 КПК при провадженні досудового слідства та розгляді в суді справи про злочин неповнолітнього крім обставин, що вказані в ст. 64 КПК, також необхідно встановити:

1) вік неповнолітнього (число, місяць, рік народження);

стан здоров'я та загального розвитку неповнолітньо го. За наявності даних про розумову відсталість неповно літнього, не пов'язану з душевним захворюванням, по винно бути також з'ясовано, чи міг він повністю усвідом лювати значення своїх дій і якою мірою міг керувати ними;

характеристику особи неповнолітнього;

умови життя та виховання неповнолітнього;

обставини, що негативно впливали на виховання неповнолітнього;

наявність дорослих підмовників та інших осіб, які втягнули, неповнолітнього в злочинну діяльність.

Для встановлення зазначених обставин мають бути допитані як свідки батьки неповнолітнього та інші особи, які можуть дати потрібні відомості, а також витребувати необхідні документи і провести інші слідчі та судові дії.

При встановленні віку на підставі висновку судово-медичної експертизи слід мати на увазі, що експертиза не може точно визначити вік. Днем народження вважається останній день того року (31 грудня), який названо експертами, а при визначенні судовою експертизою віку (мінімальної і максимальної кількості років) слід виходити з пропонованого експертами мінімального віку.

Стан здоров'я та загальний розвиток неповнолітнього необхідно з'ясовувати за розумової відсталості неповнолітнього.

Тому для одержання висновку про наявність розумової відсталості у неповнолітнього слід обов'язково призначати судово-психолого-психіатричну або судово-психолого-педагогічну експертизу.

чи є у неповнолітнього ознаки відставання в розумо вому розвитку і від нормального для цього віку рівня інте лектуального розвитку, не пов'язані з психічним захво рюванням, якщо є, то в чому вони виявляються;

нормальному рівню розвитку якого віку відповідає фактично розвиток цього неповнолітнього;

чи міг неповнолітній, враховуючи його психічний і розумовий розвиток, усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Судам слід мати на увазі, що до кримінальної відповідальності за втягнення неповнолітнього у злочинну чи іншу антигромадську діяльність можуть бути притягнуті особи, які досягли 18-річного віку.

Досудове слідство у справах про злочини неповнолітніх проводиться з деякими обмеженнями:

Згідно зі ст. 439 КПК, якщо неповнолітній брав участь у вчиненні злочину разом з дорослими, в кожному випад ку повинно бути з'ясовано можливість виділення справи про неповнолітнього в окреме провадження в стадії досу дового слідства з додержанням вимог ст. 26 КПК про об'єд нання і виділення справ.

У разі, якщо неповнолітній обвинувачений притягується до кримінальної відповідальності в одній справі з дорослим, до нього повинні застосовуватись указані правила цієї статті.

Затримання та взяття під варту як запобіжний захід можуть застосовуватись до неповнолітнього лише у винят кових випадках, якщо це зумовлено тяжкістю вчиненого злочину, за наявності підстав і в порядку, що встановле ний статтями 106, 148, 150 і 155 КПК.

Іншими словами, неповнолітнього підозрюваного можна затримати лише в разі вчинення ним злочину середньої тяжкості й особливо тяжкого злочину.

Відповідно до ст. 106 КПК, орган дізнання має право затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, а згідно зі ст. 155 КПК при вирішенні питання про взяття під варту цей запобіжний захід застосовується до неповнолітнього в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки.

Протягом 24 годин орган дізнання або слідчий зобов'язаний письмово повідомити прокурора, а на вимогу останнього — подати матеріали, що стали підставою для затримання.

При провадженні справ про злочини неповнолітніх присутність захисника (при допиті) неповнолітнього підо зрюваного або обвинуваченого у вчиненні злочину у віці до 18 років є обов'язковою.

Пред'явлення неповнолітньому обвинувачення і його допит передбачено главою 12 і ст.

Застосування запобіжного заходу до неповнолітнього, отже, не є обов'язковим. За відсутності підстав і за визнання, що такий захід непотрібен, слідчий може обмежитися відібранням від неповнолітнього обвинуваченого письмового зобов'язання про явку його до слідчого, прокурора і в суд, що він повідомить слідчого про зміну місця перебування чи проживання.

На основі рішення суду до неповнолітнього можуть бути застосовані такі примусові заходи виховного характеру, причому кілька одночасно:

застереження;

обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;

передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічного або трудо вого колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;

покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнад цятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обо в'язку відшкодування заподіяних майнових збитків;

направлення неповнолітнього до спеціальної навчаль но-виховної установи для дітей і підлітків до його виправ лення, на строк, що не перевищує трьох років.

Суд також може визнати за необхідне призначити неповнолітньому вихователя (ст. 445 КПК).