Погашення судимості

— це її припинення при настанні умов, передбачених законодавством. Такою умовою є, зокрема, нездійснення засудженою особою протягом визначеного строку нового злочину. При визначенні такого строку враховується суспільна небезпека вчиненого раніше злочину, виду призначеного за нього покарання, а також застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Ст.

У інших випадках факт відбуття покарання або звільнення від нього є підставою для погашення судимості. Такими, що не мають судимості визначаються особи, засуджені до позбавлення

96 Глава 11.

права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю після виконання цього покарання. Покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю передбачене ст. 55 КК і може бути як основним, так і додатковим.

Дещо інший строк погашення судимості передбачено п. 6 ст. 89 КК: такими, що не мають судимості визнаються особи, засуджені до обмеження волі, а також засуджені за злочин невеликої тяжкості до позбавлення волі, якщо вони протягом двох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинили нового злочину. Злочином невеликої тяжкості вважається, згідно ст. 12 КК, злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років або інше, більш м'яке покарання.

Більший строк погашення судимості передбачено для осіб, які вчинили злочин середньої тяжкості, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років (ч. З ст. 12 КК). Для таких осіб судимість погашається, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинили нового злочину (п. 7 ст. 89 КК).

Для осіб, що вчинили тяжкий злочин (покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років, ч. 4 ст. 12 КК) передбачено шестирічний термін погашення судимості, за умови, якщо вони не вчинили в цей період іншого злочину.

Такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин (ч.

Примусові заходи медичного характер} та примусове лікування 97

Строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного і додаткового покарання (ч. 1 ст. 90 КК). Єдиною вимогою кримінального законодавства до поведінки особи в період судимості є нездійснення нею нового злочину, що засвідчить бажання особи стати на шлях виправлення, засудження нею своїх минулих протиправних діянь.

Іншим видом припинення судимості є зняття судимості — припинення судимості рішенням суду. На відміну від погашення, тут судимість не припиняється автоматично в передбаченому кримінальним законом порядку. Необхідний розгляд питання судом, при чому закон не зобов'язує суд зняти судимість, а лише надає йому таке право на основі передбачених Кримінальним кодексом України обставин. Такі обставини (ч. 1 ст. 91 КК) передбачають, що особа, яка довела зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці своє виправлення, може бути визнана такою, що не має судимості навіть до закінчення строків, передбачених у ст. 89 КК. Необхідно зауважити, що зняття судимості завжди є достроковим, бо настає лише до перебігу встановлених законом строків погашення судимості.

Згідно ст. 91 КК можна виокремити умови, необхідні для зняття судимості:

відбуття особою покарання у вигляді позбавлення, або об меження волі;

встановлення факту, що особа зразковою поведінкою або сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення;

закінчення не менш як половини строку погашення судимо сті, передбаченого в ст. 89 КК.