Згідно ч. 1 ст. 88 КК особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.
З цього випливає, що судимість — це специфічний правовий стан особи, що вчинила злочин і якій було призначене покарання. Факт наявності в особи непогашеної судимості тягне за собою певні юридичні обмеження, негативні для засудженої особи.
Такими можуть бути, наприклад, обмеження вибору місця проживання або виду діяльності. Наприклад, згідно ч. З ст. 76 не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не була погашена або знята в установленому законом порядку. Особа, що має непогашену судимість не може займати посаду судді, прокурора тощо. Також ці обмеження можуть виявлятися в обов'язку повідомляти про наявну судимість в офіційних документах. Впливає судимість і на кримінально-правові наслідки у випадку вчинення особою нового злочину до погашен-94 Глава 11.
ня судимості за попередній. Інколи в юридичній літературі судимість визначають, як негативний правовий статус особи.
Метою судимості є попередження (профілактика) вчинення судимою особою нового злочину в майбутньому. Посилена кримінальна відповідальність особи, що має непогашену судимість, слугує додатковим методом захисту суспільства від рецидивної злочинності. Це ілюструє ч. 2 ст. 88 КК, де вказано, що судимість має правове значення у разі вчинення нового злочину, а також в інших випадках, передбачених законами України.
Підставою судимості є обвинувальний вирок суду. Важливою особливістю є положення кримінального законодавства про те, що судимою вважається особа, яка не лише засуджена за вироком суду, але й засуджується до покарання. Так, ч. З ст. 88 КК визначає такими, що не мають судимості осіб:
засуджених вироком суду без призначення покарання;
особи, засуджені вироком суду із звільненням від покарання;
особи, які відбули покарання за діяння, злочинність і кар ність яких виключена законом.
Такими, що не мають судимості визнаються також реабілітовані особи (ч. 4 ст.
88 КК).Негативні наслідки судимості мають серйозний кримінально-правовий вплив на долю винної особи — часто виступають обставиною, що виключає застосування пільгових інститутів та обтяжує покарання тощо. Так, кримінальне законодавство України визначає, що судимість є перешкодою для звільнення особи від кримінальної відповідальності згідно ст.ст. 45—47 КК (в зв'язку з дійовим каяттям, примиренням винного з потерпілим, передачею особи на поруки).
Якщо судимість за перший злочин не було погашено або знято, наступний злочин може бути визнаний повторним (ч. 4 ст. 32 КК).
Інститут судимості відіграє важливу роль в системі кримінально-правових інститутів. Згідно зі ст. 34 КК рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, що має судимість за умисний злочин, а рецидив є найбільш небезпечним видом множинності злочинів і тягне за собою серйозні кримінально-правові наслідки. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 67 КК повторність злочинів та рецидив визнаються обставинами, що обтяжують покарання. Крім того, в багатьох статтях Особливої частини Кримінального кодексу України суди-
Поняття та значення судимості 95
мість передбачена як кваліфікуюча або особливо кваліфікуюча ознака складу злочину.
Однак це не означає, що особа, яка була засуджена, є носі- єм такого негативного юридичного статусу все своє життя. Злочинець має змогу розкаятися, переглянути своє ставлення до вчиненого злочину, засудити свій власний вчинок. Саме тому чинним законодавством України передбачене припинення судимості, а відповідно — і припинення всіх негативних правових наслідків засудження та покарання. Згідно з ч. 1 ст. 88 КК існує два види припинення судимості:
погашення судимості;
зняття судимості.