18.2. Види примусових заходів медичного характеру

У ст.

По-перше, це особи, які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечне діяння.

Особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого КК, перебувала в стані неосудності, не підлягає кримінальній відповідальності. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру (ч. 2 ст. 19 КК).

По-друге, це особи, які вчинили у стані обмеженої осудності злочин.

Визнання особи такою, що під час вчинення злочину була обмежено осудною може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру (ст. 20 КК).

По-третє, це особи, які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановления вироку. Якщо

хвороба позбавляє особу можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, до неї за рішенням суду можуть застосовуватись примусові заходи медичного характеру. Після одужання така особа може підлягати покаранню (ч. 3 ст. 19 КК, ч. 4 ст. 95 КК).

По-четверте, це особи, які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу під час відбування покарання. Якщо хвороба позбавляє особу можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, вона звільняється від покарання. До такої особи можуть застосовуватись примусові заходи медичного характеру. У разі одужання особи, при відсутності підстави для звільнення від покарання, вона повинна бути направлена для його відбування (ч. 4 ст. 84 КК, ч. 4 ст. 95 КК).

Якщо на психічну хворобу захворів засуджений до виправних робіт або штрафу, суддя у всіх випадках виносить постанову про звільнення його від подальшого відбування покарання (ч. 3 ст. 408 КПК).

Ст. 94 КК передбачає чотири види примусових заходів медичного характеру:

надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку;

госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом;

госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом;

госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.

Вибір конкретного заходу залежить від: а) характеру та тяжкості захворювання (медичний критерій); б) тяжкості вчиненого злочину (юридичний критерій); в) ступеня небезпечності пси-хічно хворого для себе або для інших осіб (кримінологічний критерій).

Суд може взагалі не визнати за необхідне застосування до психічно хворого примусових заходів медичного характеру і передати його на лікування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом (ч. 6 ст. 94 КК).

Згідно із законом сутність примусових заходів медичного характеру полягає у наступному.