Локальні та глобальні мережі

Комп’ютерні мережі призначені для з’єднання комп’ютерів, розміщених на великій або малій відстані один від одного. На малих відстанях найчастіше використовують мережі, які отримані від з’єднання декількох комп’ютерів простими провідниками.

В організації локальної обчислювальної мережі використовують топологію типу “кільце”, “шина” чи “зірка” (мал.1).

Локальна мережа охоплює мережну апаратуру та мережне програмне забезпечення. До апаратури належать мережні інтерфейсні плати. Їх вставляють усередину комп’ютерів, що утворюють мережу. В більшості випадків інтерфейсна плата встановлюється безпосередньо в один зі слотів материнської плати, а інколи може бути частиною окремого блоку, до якого підключений комп’ютер. Комп’ютери з’єднуються через відповідні роз’єми мережної плати. Дані, що були взяті з одного комп’ютера за допомогою мережної плати, перетворюються у відповідний формат та посилаються по кабелю, що їх

з’єднує, до мережної плати іншого комп’ютера, яка отримує дані та перетворює їх у формат, зрозумілий для ПК, а потім посилає їх в оперативну пам’ять. Усі ці дії проходять під керуванням відповідного програмного забезпечення, що має ім’я мережної операційної системи.

мал. 1.

Мережна операційна система також контролює роботу мережі - хто і коли користується мережею, які ресурси знаходяться в мережі та ін. Мережна операційна система працює аналогічно простим операційним системам, тобто завантажується в оперативну пам’ять та використовується для виконання різноманітних сервісних послуг у процесі роботи користувачів чи прикладних програм.

Функції керування головними процесами мережі (пересилка даних, збереження, організація розподільних обчислень та ін.) виконує один із комп’ютерів. Такий комп’ютер називається сервером. Іншими словами,

зв’язок одного комп’ютера мережі з іншим здійснюється через сервер.

Сервером - це більш потужний комп’ютер. У деяких операційних системах мережі всі машини, за бажанням, можуть бути використані як сервери.

На великих відстанях використовують передачу даних телефонними мережами. Такі мережі називаються глобальними. Організація передачі даних телефонними мережами показана на мал. 2.

Ключовим елементом цієї схеми є модем (модулятор - демодулятор), який здійснює два види перетворення. У першому випадку цифрові сигнали комп’ютера перетворюються в аналогові сигнали звукового діапазону, а потім надходять у телефонну мережу. Таке перетворення називається модуляцією.

Мал. 2. Організація передачі даних телефонними мережами

В другому випадку здійснюється обернене перетворення (демодуляція). Модем може бути побудований по-різному. В його роботі може використовуватися амплітудна модуляція, при якій короткий звук - це нуль, а довгий - одиниця та частотна модуляція, при якій бас - нуль, а сопрано - одиниця. Крім модема, за використання телефонної мережі потрібен мережний контролер, призначений для з’єднання (узгодження) з мережею.

Швидкість передачі даних телефонною мережею зазвичай 1200-2400 біт5/сек. Для передачі даних можуть бути також використані приватні канали, наприклад, високошвидкісні канали передачі цифрових даних (від 64 кбайт6/сек до 1 Мбайт/сек); супутникові канали цифрового зв’язку; оптичні канали.

Окремим випадком глобальної комп’ютерної мережі є електронна пошта. Вона має таку ж швидкість доступу, що і телефон, але не потребує одночасного перебування обох абонентів на різних кінцях телефонної лінії.

“іуапоу@ишБа.рокауа.иа” означає, що цей лист адресовано в Україну (ua), в м. Полтаву (роїїауа), УМСА (ишБа), Іванову (іуапоу). Ще однією перевагою електронної пошти є можливість передачі практично будь-якого виду інформації, яка може бути представлена у цифровому вигляді (текст, малюнки, голос, відео).

16.2.