3.1. ОРГАНИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ МИТНОЮ СПРАВОЮ

Відповідно до Закону України «Про митну справу в Україні» держава є монополістом у галузі митної справи. Вона визначає систему правового регулю-вання митної справи, розробляє митну політику, організовує та безпосередньо здійснює митну справу.

Тому вивчаючи питання про управління митною справою, необхідно виходити, перш за все, із значення її законодавчого забезпечення.

Суттєвий вплив на управління митною справою має Президент України, який з листопада 1996 р. курирує Держмитслужбу України. Укази Президента України мають вирішальне значення при визначенні структури, штатного розпису, чисельності, а також призначенні на посади вищого керівництва митної інфраструктури.

Кабінет Міністрів України як вищий державний орган у системі органів виконавчої влади організовує втілення митної політики в конкретні організаційні заходи. Як визначено в ст. 116 Конституції України, Кабінет Міністрів забезпечує здійснення митної справи. Ця управлінська діяльність відбувається в межах повноважень Кабінету Міністрів та, зокрема, передбачає: встановлення розмірів митних зборів і плати за

митні процедури; координацію діяльності міністрів, державних комітетів Держмитслужби з питань митної справи; проведення переговорів та укладання міжнародних договорів України з митних питань.

Важливе місце в системі державних органів, що мають відношення до управління митною справою, посідає Державна митна служба України.

Виходячи із розуміння виконавчої влади як діяльності з практичної реалізації норм і положень Конституції, законів та інших нормативно-правових актів, можна сказати, що митні органи як органи виконавчої влади здійснюють виконавчу і розпорядчу діяльність у галузі митної справи і митної політики держа-ви.

Розпорядча діяльність має свої особливості, найважливішою серед яких є її нормативний характер. Вона проявляється в тому, що митні органи наділені правом приймати відповідні нормативно-правові акти з питань регулювання суспільних відносин у галузі митної справи, які є обов’язковими для інших державних органів, юридичних і фізичних осіб.

Виконавча діяльність, або організаційно-виконавча діяльність здійснюється різними засобами, націленими на забезпечення реалізації митної політики, втілення положень законів, указів Президента, постанов Кабінету Міністрів України.

Особливою ознакою митних органів є їх порівняння з правоохоронними органами. Відомо, що у певному розумінні всі державні органи є правоохоронними, бо їх призначення полягає в забезпеченні порядку, який держава встановлює в тій чи іншій галузі суспільних відносин. Але в широкому значенні терміну можна побачити специфіку, яка притаманна далеко не всім орга-нам виконавчої влади.

А саме, правоохоронні органи — це такі державні органи і суспільні організації, котрі своєю діяльністю на основі закону та у відповідних законних формах на демократичних принципах і засадах покликані забезпечувати законність і правопорядок, захист прав та інтересів громадян, організацій, держави, не допускати та припиняти правопорушення і вживати державний примус до осіб, які порушили законність і правопорядок.

Правоохоронний характер діяльності митних органів багато в чому обумовлений самою структурою митної справи, а також тим, що всі основні завдання, цілі, повноваження в галузі митної справи митні органи здійснюють тільки з урахуванням інтересів держави, зміцнюючи її економічний суверенітет та економічну безпеку.

У ст.

У жовтні 2000 р. Держмитслужба мала таку структуру:

Голова Держмитслужби та його заступники;

Управління власної безпеки та контролю;

Управління організації митного контролю;

Управління нетарифного регулювання;

Управління по організації боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил;

Фінансово-економічне управління;

Управління бухгалтерського обліку та звітності;

Митно-тарифне управління;

Управління номенклатури та верифікації;

Управління статистики;

Управління кадрами;

Правове управління;

Управління міждержавних зв’язків;

Управління захисту прав інтелектуальної влас-ності;

Управління справами;

Управління аналізу, прогнозування та зв’язків із громадськістю;

Сектор режимно-секретної та мобілізаційної роботи.

Голова Держмитслужби разом зі своїми заступниками, керівниками провідних підрозділів центрального апарату та начальником Київської регіональної митниці утворюють Колегію Держмитслужби.

Розглядаючи питання про органи управління митною справою, доцільно кілька слів сказати про суб’єктів митного права, про тих, хто має безпосереднє відношення до митної справи, чия діяльність становить саму митну справу держави, для кого призначене митне право і законодавство.

Суб’єктами митного права визнаються ті, хто наділяється правами та обов’язками в митній галузі:

Зокрема такими є:

митні органи;

державні службовці митних органів;

службові особи митних структур (митниць, митних постів, лабораторій, Держмитслужби);

юридичні особи — підприємства, установи та організації, які вступають у різні правовідносини з митними органами, а також міжнародні організації, які мають відношення до митної справи;

фізичні особи — громадяни України, особи без громадянства, іноземні громадяни.

Митне право України визнає рівні права для всіх юридичних і фізичних осіб у галузі зовнішньоекономічної діяльності, яка має відношення до митної справи: вони мають право ввозити і вивозити товари і транспортні засоби, якщо окремим законодавчим актом не введені спеціальні обмеження. Держава має монополію на митну справу, а не на зовнішньоекономічну діяльність.

У галузі митної справи поширюється діяльність фізичних та юридичних осіб, що займаються посередницькою діяльністю, — митних брокерів. Вони теж є суб’єктами митних правовідно-син.