5. Вплив на інші національні правові системи

Центральноєвропейська родина права, звісно, не обмежувалась трьома згаданими країнами. Проте, у переважній більшості випадків інші «родичі» не створювали свої власні кодекси, а обмежилися запозиченням котрогось із згаданих коди.фіковантл-х.

Найбільшу популярність на цих теренах здобув Німецький цивільний кодекс, що пояснювалося не тільки і навіть не стільки його перевагами, як законодавчого акта, але й авторитетом німецької класичної філософії, різноманітних німецьких правових шкіл, а також репутацією німецьких «докторів права» як, хоча і дещо нудних, але прискіпливих казуїстів і непоганих фахівців. Мабуть, саме завдяки цим якостям ВОВ зумів, наприклад, потіснити австрійське законодавство в Угорщині, котра перебувала у складі Австро-Угорщини, але з 1861 р. набула прав автономії. З цього часу тут у галузі комерційного права намітився легкий дрейф від угорського звичаєвого і австрійського права до права німецького.

Справедливості заради, слід зазначити, що хода Німецького цивільного кодексу не було такою переможною, як Кодексу Наполеона. Головна причина цього — казуїстичність, складність формулювань, ускладнені конструкції та інші вади «технічного характеру».

Проте, німецька пандектистика і цивільний кодекс справили помітний вплив на законодавство низки країн. Зокрема, їх присутність є відчутною у формуванні традиції права у Греції XIX ст. І хоча співдружність правової думки тоді не завершилася прийняттям Цивільного кодексу, але орієнтири і пріоритети визначилися чітко. Зокрема, це пояснюється тим, що в основу грецької правової доктрини, яка зросла на Візантійському підґрунті, були покладені абстрактні принципи римського права, котрі так полюбляли пандектисти і які для Греції (у обробці Юстиніана та наступних переробках) були «власним правом».

Деякі західноєвропейські правові системи зазнали трансформації, почавши з наслідування Кодексу Наполеона, а потім все більш підпадаючи під вплив німець-

466

467

І

кого законодавства.

Крім ВСВ справив явний вплив на проект Цивільного укладення Російської імперії, а також на радянські цивільні кодекси, у тому числі на Цивільний кодекс УРСР.

Певний вплив на розширення центральноєвропейської родини права на теренах законодавства у країнах Європи справив протягом XIX століття і Австрійський цивільний кодекс. Зокрема, його дія поширювалася на важливі ненімецькі території Австро-Угорщини: Хорватію, Словенію, Боснію, Герцеговину, а також частково на Сербію і Чорногорію. Але не на Угорщину, де воно діяло лише кілька років. У Ломбардії і Венеції Кодекс був чинним до початку Рисорджименто. Навіть після розпаду Австро-Угорської імперії у 1918 р., Австрійський цивільний кодекс аж до Другої Світової війни зберігав чинність на територіях, що раніше входили до складу імперії, — у Польщі, Чехословаччині, північній Буковині, Західній Україні.

Мали місце зміни правової орієнтації і тут. Наприклад, Ліхтенштейн, котрий з 1719 р., перебував під протекторатом Австро-Угорської імперії, значною мірою орієнтувався на австрійське право, особливо на Цивіль-

468

ний кодекс. Після Першої Світової війни Ліхтенштейн фактично примкнув до Швейцарії і з тих пір у своєму законодавстві слідує швейцарським зразкам. Але і дотепер його сімейне і спадкове право залишаються тими, як були за дії Австрійського Цивільного кодексу.

Швейцарський цивільний кодекс, попри свою популярність і схвальні відгуки правознавців Європи, прямо запозичений був лише Туреччиною. Трапилося це вже після проголошення республіки у 1922 р. Але варто зазначити, що, очевидно, на вибір турецького законодавця вплинули такі якості швейцарського ЦК, як мобільність, довіра до суду, доступність сприймання і простота. Хоча існує версія, що це було наслідком того, що тодішній міністр юстиції Туреччини навчався у Швейцарії (К. Цвайгерт, X. Кетц).