Національні маніфестації, 1898. p.

3 початком p. 1898, зачало Наукове Товариство імени Шевченка видавати: Л і т e p а ту p н о - H а у - к о в и й B і c т н и к під редакцією: Ол. Ворковського, Мих. Грушевського, Осипа Маковея і д-ра Івана Франка.

B сім часі зачав також виходити новий орґан політичний для народу: „Свобода", під редакцією д-ра Костя Левицького.

B цілій Cx. Галичині уладжено святкуваннє 50 літного ювилею знесення панщини і нашого відродження народного (1848— 1898), заходами комітету, зложеного з членів львівських руських товариств — разом з Руссофілами. B цілім краю відбувались повітові віча в дні 17. мая 1898, та в дні 19. мая 1898, відбуло ся у Львові на високім замку: в e л и к e в c e- н a p о д н e в і ч e, на котрім відновлено національну програму Головної Руської Ради з p. 1848, та проголошено самостійність руського народу, іменем всіх партій і всего народу Галицької землі.

Ce святкуваннє ювилею знесення панщини і нашого народного відродження було одною з більших маніфестацій Галицької Руси за останних 50. літ.

A при сім обході не обійшлось без прикрого протесту одної групи нашої молоді, з приводу участи pycco- фільської партії у сім святі.

Ha памятку того ювилею заснувано товариство: Руська Ремісничо-промислова Бурса у Львові.

Йосафат Пендіок

Другою політичною маніфестацією в сім році було те, що галицькі Русини вислали цісареви, з нагоди його 50. літного ювилею: c в о ю а д p e c у в і д p у c ь - к о г о н a p о д у, з бажаннєм: автономії національної і поділу Галичини. Отсю адресу підписали: о. Іван Озаркевич, Юл. Романчук, Богдан Дідицький, Василь Нагірний, д-р Іван Добрянський, о. Данило Танячке- вич, д-р Теофіль Окуневський і д-р Роман Яросевич.

20'

Третою національною маніфестацією в тім році був обхід: c т о л і т н и x p о к о в и н відродження українсько-руської літератури, уладжений Науковим Товариством імени Шевченка у Львові, при участи'всіх

Іван Котляревський

українсько-руських товариств у Львові.

Ce велике культурне і національне свято відродження нашого слова розпочалось в дні 31. жовтня 1898, святочним вечером всалі театру графа

Іван Франко

Скарбка у Львові, на котрім Л e в Л о п а т и н с ь к и й виголосив великий прольоґ д - p a I в а н а Ф p а н к а; представлено вічно молоду .,Наталку Полтавку" та виконано кантату о. K и ш а к e в н ч а. Другого дня, 1.

падолиста 1898, відбулась у великій салі „Народного Дому" у Львові: н а у к о в а а к а д e м і я.

Обхід сього всенародного свята скріпив і поширив в кругах галицької інтелігенції, як також селянства нашого: почуттє нерозлучної єдности з тим головним пнем нашого народу, з котрого вийшов Іван Котляревський і своїми творами вдержав Україну — Русь, заки прийшов звідсі найбільший Геній народу: Тарас Шевченко.

3 сим святом наступило також устійненнє в означуванню назви нашої нації: замісць „руский“, „русь- кий“, „Русин", „Русь" самочинно, волею нашого народу прийшло до уживання: ,українсько-руський" „Українець" і „Україна — Русь", як перехід до „у- країнський" і „Україна". Томуіябудувдаль- шім уживати останних висловів.

3 приводу сього святазавязались у Львові: Українсько-руська видавнича спілка, та при ній запомоговий фонд для українсько-руських літератів імени Івана Котляревського. ^[50] організувати господарські спілки, старати ся для них про кредити і наглядати їх діяльність.

Думку оснування Краевого Союза Кредитового у Львові підніс д-р K о c т ь Л e в и ц ь к и й в 1896. p. та здійснив їі комітет, до котрого увійшли були: д-р Ярослав Кулачковський, д-р Кость Левицький і д-р Стефан Фефак. Краєвий Союз Кредитовий поклав

Кость Паньківський

почин до організації наших стоваришень (кооператив) кредитових як також торговельних і промислових.

Першими дійсними директорами Краевого Союза кредитового були: д-р Кость Левицький, Кость Пань- ківський і Григорій Врецьона, опісля о. Александер Темницький. Першим предсідником Надзірної Ради

Григорій Кузьма

був старший радник: Г p и г о p і й K у з ь м а, чоловік незвичайно чистого характеру.

Згодом Краєвий Союз Кредитовий покликав до життя: Товариство „Краєвий Союз ревізійний" у Львові (1904. p.), щоби побіч себе створити спе- ціяльну установу для ревізії і орґанізування наших кооператив всіх видів.

3 отсего виказуєть ся, що натиск зелізних рук не придавив нашого живчика народного, а навпаки по- буджував нас до самооборони і живійшої праці.

22.