Виконання зобов’язань

Однією з підстав припинення договору є його належне виконання, тобто коли зобов’язання виконане належним чином і досягнуто мети договору.

Саме з належним виконанням договору пов’язані численні проблеми, особливо при визначенні його критеріїв.

Отже, для оцінки належного або неналежного виконання зобов’язання потрібно передусім звернутися до самого договору. З огляду на це особливого значення набувають способи тлумачення договірних умов, які використовуються судами у разі виникнення суперечок. У законодавстві та судовій практиці склалися певні правила тлумачення договору та правила щодо можливості доповнення судами умов договору, якщо в ньому було допущено прогалини.

У цьому разі правові системи країн континентальної Європи та загального права по-різному підходять до правил тлумачення договірних умов. Зокрема, відповідно до правил, які склалися в рома- но-германській системі права, завдання тлумачення полягає насамперед у встановленні дійсних намірів сторін під час укладення договору. З урахуванням такої точки зору, не слід дотримуватися буквального значення слів і виразів договору, оскільки вони можуть мати зовсім різне значення, якщо виходити не лише з контексту, а й зважати на всі обставини, за яких вони були вжиті. Протилежним є метод тлумачення договірних умов, що застосовується у країнах англо-американської системи права. Він більш формальний, тобто до уваги береться буквальне, загальноприйняте значення слів і виразів. Особливо це стосується англійських судів.

Не останню роль у тлумаченні договорів відіграють різні роз’яснення понять, що містяться в деяких законодавчих актах. Враховуються також звичаї і торгові традиції, які склалися здавна.

Подібними в різних правових системах є вимоги, що стосуються порядку та способу виконання зобов’язань. Якщо в самому договорі не було досягнуто згоди про інше, ці вимоги зводяться до такого:

виконання може бути здійснено будь-якою особою, а не тільки боржником. Виняток становлять договори, де особистим якостям або кваліфікації виконавця договору надається особливе значення;

виконання повинне бути надане особисто кредитору або особі, яка уповноважена ним на прийняття виконання;

виконавець повинен здійснити виконання в місці, яке було зазначене в договорі. Якщо в договорі не вказано місце виконання договору, то належним місцем виконання за правом континентальної Європи є місце проживання боржника або місцеперебування юридичної особи. Якщо ж предметом зобов’язання є сплата грошової суми, її потрібно виконати за місцем проживання кредитора. Відповідно до англо-амери- канського права, належним місцем виконання для всіх договірних зобов’язань, незалежно від їх змісту, є місце проживання кредитора;

зобов’язання повинно бути виконано в строки, обумовлені в договорі. Якщо в договорі строк не встановлений, то він може бути визначений на підставі закону або звичаю. Коли ж і це неможливо, то з точки зору континентального права кредитор може вимагати негайного виконання зобов’язання. За правилами англо-американського права в аналогічній ситуації використовується критерій “розумного терміну”. Слід зазначити, що англійське право взагалі не розглядає термін виконання як суттєву умову договору;

виконавець повинен здійснити виконання щодо якості, кількості, способу в повному обсязі і відповідно до договору;

для припинення зобов’язання внаслідок належного виконання його має прийняти кредитор. Право країн континентальної Європи не розглядає прийняття виконання як обов’язок кредитора, це передбачено лише для певних видів договорів, зокрема для договору купівлі-продажу, коли прийняття товару від продавця є обов’язком покупця.