3. Виконання господарських зобов’язань. Припинення зобов’язань
Загальний порядок виконання зобов’язань визначений у главі 22 ГК.
Виконання зобов’язання являє собою завершальний етап розвитку зо-бов’язального правовідношення, на якій виконуються обов’язки і реалізуються суб’єктивні права.
Основну роль у виконанні зо-бов’язання виконує боржник (зобов’язана сторона), проте і на кредитора (управнену сторону) покладаються певні обов’язки — прийняти виконання зобов’язання, здійснити дії, без яких боржник не може виконати своїх обов’язків. Для боржника виконання зобов’язання полягає в здійсненні дій, які він повинен виконати у відповідності із змістом зобов’язання. Виконання зобов’язання може знаходити свій вияв і в утриманні боржником від певних дій. Виконанням зобов’язання досягається його мета і зобов’язання припиняється. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами або договором.
За загальним правилом договір створює права і обов’язки для контрагентів, які його уклали. Водночас виконання господарського зобов’язання може бути покладено в цілому або в частині на третю особу, що не є стороною в зобов’язанні (ст. 194—195 ГК). Управнена сторона зобов’язана прийняти виконання, запропоноване третьою особою — безпосереднім виконавцем, якщо із закону, господарського до-говору або характеру зобов’язання не випливає обов’язок сторони виконати зобов’язання особисто.
Це питання про виконання зобов’язань, його види та місце виконання слід самостійно опрацювати за підручником та текстами статей Господарського кодексу.
Під забезпеченням виконання господарських зобов’язань розуміють спеціальні правові заходи майнового характеру, які встановлюються законом або договором з метою забезпечення належного виконання зобов’язань.
У разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання кредитор має право вимагати виконання в примусовому порядку шляхом звернення до суду. Суд, застосовуючи заходи державного примусу, примушує боржника до виконання зобов’язання, стягує збитки, завдані неналежним виконанням договору.Відповідно до ст. 199 ГК виконання господарських зобов’язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом та іншими законами. В наведеній статті Господарського кодексу вказано, що до відносин стосовно забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу.
У Цивільному кодексі забезпечення виконання зобов’язань регламентується гл. 49, в якій зазначено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного гро-шового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Порука має похідний характер від забезпеченого нею зо-бов’язання. Договір поруки укладається між кредитором за основним зобов’язанням і поручителем для забезпечення виконання основного зобов’язання. В договорі поруки повинна бути виявлена воля поручителя покладення на себе відповідальності за невиконання зобов’язання боржником.
Гарантія (ст. 200 ГК), є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов’язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов’язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов’язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
Застава — кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одер-жати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не вста-новлено законом (право застави).
Застава виникає на під-ставі договору, закону або рішення суду.
Розрізняють такі окремі види застав: іпотека і заклад. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом — у володіння третій особі.Притримання — надає право кредитору, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов’язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов’язаних з нею витрат та інших збитків притримати її у себе до виконання боржником зобов’язання.
Також існують загальногосподарські (публічні) гарантії виконання зобов’язань.
Відповідно до ст. 201 ГК з метою нейтралізації несприятливих наслідків від економічних злочинів законом може бути передбачено обов’язок комерційних банків, страховиків, акціонерних товариств та інших суб’єктів господарювання, які залучають кошти або цінні папери громадян і юридичних осіб, передавати частину своїх коштів для формування єдиного страхового фонду публічної застави.
Загальні умови припинення господарських зобов’язань визначаються ст. 202 ГК.
Господарське зобов’язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов’язання; у разі поєднання управненої та зобов’язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених ГК або іншими законами. Господарське зобов’язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.
Докладніше студент зможе опрацювати дані питання, спираючись на матеріал підручника.
5.2. План семінарського заняття
Поняття, підстави виникнення та принципи виконання господарських зобов’язань.
Способи забезпечення виконання господарських зобов’я-зань. Припинення господарських зобов’язань.
Поняття, особливості, функції господарського договору. Класифікація господарських договорів. Форма та зміст господарського договору.
Порядок укладання, зміни та розірвання го-сподарського договору.
Комерційне посередництво під час укладання господарського договору.
Види бірж за законодавст-вом України, їх правовий статус.Теми рефератів
Правовий статус бірж за законодавством України.
Співвідношення цивільно-правових і господарських зо-бов’язань.
5.3. Термінологічний словник
Господарський договір.
Умови договору.
Господарське зобов’язання.
Комерційне посередницт-во.
Біржа.
5.4. Завдання для перевірки знань
Правовий статус договору поставки.
Правовий статус договору застави.
Правовий статус договору майнового найму (оренди).
Правовий статус договору підряду.
Правовий статус кредитного договору.
5.5. Рекомендована література
Основна
Закон України «Про товарну біржу» від 10.12.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 10. — Ст. 139.
Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18.06.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 38. — Ст. 508.
Закон України «Про заставу» від 02.10.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 47. — Ст. 642.
Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 05.04.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 29. — Ст. 137.
Положення Національного банку України «Про кредитування»: Затв. постановою Правління Національного банку України від 28.09.1995 р. № 246.
Додаткова
Зобов’язальне право: Теорія і практика: Навч. посіб. для студ. юрид. вузів і фак. ун-тів / О. Д. Дзера, Н. С. Кузнєцова — К.: Юрінком Інтер, 1998.
Малиновська В. Договори у сфері підприємницької діяльності та їх ознаки // Право України. — 2001. — № 11. — С. 103—105.
Сукманова Е. Порядок заключения и использования хозяйственных договоров на оказание консультационных услуг // Підприємництво, господарство і право. — 2002. — № 10. — С. 27—29
Поцерковный О., Черновол А. Законодательные проблемы, способствующие умышленному неисполнению хозяйственных обязательств // Підприємництво, господарство і право. — 2001. — № 7. — С. 10—13.