Царський указ з 18. мая 1876. p.

B половині 70-их років минулого століття п e p e - живала велика Україна дуже невідрадні обставини*. Дня 18. мая 1876. p. заборонено царськимука- зом в Росії: д p у к у в а т и всякі наукові, популярні і перекладані твори п о у к p а ї н с ь к и та усунено українські театральні вистави і концерти.

Отся подія викликала в Галичині дуже прикре вра- жіннє. Я переносив на собі діймаючі душевні терпіння і як ученик' висшої гімназії зачав був писати скорбні вірші та одну частину сих моїх думок післав редакції „Правди" у Львові до уміщення. У відповідь на те вичитав я під моїм псевдонімом: Ант. P. A., в пе- реписці редакції „Правди" ось що: „Ваша думка" се мабуть первоцвіт молоденької фантазії. Хоч про- биваєть ся в сій думці горяча любов рідної родини, славної України, однак за надто буйно сказано, що „могила очима неба питала, — вітер задумав ся, — а старенький Дністер, шумить дуже тепер — серце його дуже плаче!" Питаете дальше: „Довго-ж будем ^{[23] [24]}

ми плакати, довго сльози наші ляти, на" рідній землі сумувати?" Ні, не поможе плач, не поможуть сльози,, а ще менше поможе, коли й молоді люде будуть тільки „сумувати й долі дожидати"; треба^праці/_яна-

Евген Желехінський

уки і енерГІЇ, щоб працею і наукою здобути лучшу долю".

Від того часу я перестав писати вірші, та пішов за порадою старшого громадянина.

10.