Треба було рушити справу з місця, 1914. p.

Ta польська сторона не рушалась з місця і не хотіла згодити ся на останні спірні два пункти c о й- м о в о ї в и б о p ч о ї p e ф о p м и. Наше полсженнє- ставало що раз прикрійше, бо заносилось на остаточне розбиттє цілої акції.

Ось таке розважуваннє нашого становища напровадило мене на думку, що треба оглянутись за посередником, щоби п p о м о c т и в д о p о г у д о п o- p о з у м і н н я, бо инакше не попустить ні одна ні друга сторона і задля незначних ріжниць упаде важне діло. Ta на сього посередника усмотрив я особу нашого митрополита Шептицького, з котрим ядо- вірочно переговорив справу та як дійшло між нами обома до порозуміння, подав се до відома членів президії: п.п. Петрушевича і Макуха. У них найшов я вирозуміннє справи, але менше віри в успіх, — а всеж таки ми пішли разом до о. митрополита і приблизно условили відносні умови...

Ha день 26. січня 1914 p. запросив маршалок кра- євий граф Адам Ґолуховскі президії соймових клюбів на нараду в справі порозуміння про спірні пункти відносно виборчої рефоми. Тут знова станули проти себе обі сторони: українська і польська, а без- радний намісник Коритовскі, станув без ніякого нрєдложення угодового, та відозвав ся з просьбою до митрополита Шептицького, щоби він сказав якесь слово поєднання. Tоді митрополит Ш e п т и ц ь к и й виголосив промову в першій части по українськи та в другій части по польськи,і від себе предложив три умови компромісу:

1) що відношеннє членів Виділу краєвого буде: двох Українців — на вісім членів, але маршалок кра- євий буде мати тільки один голос, а не два голоси, як хотіла польська сторона;

2) що має бути тільки 12 двомандагових округів виборчих, і

3) що польська сторона дасть на доказ національного порозуміння: заяву за відновленнєм переговорів в справі українського університету...

По двох днях нарад, памятного 28. січня 1914. p. ■з а к л ю ч e н о і п і д п и c а н о ф о p м а л ь н и й к о м- п p о м і c н а с и X у c л о в и н a x:

1) що приняте відношеннє (ключ) членів Виділу краєвого не буде пересуджувати ні складу соймових комісій ні краєвих інституцій;

2) що буде 14 двомандатових округів виборчих, в полосі, — де є 35*/o- неукраїнського населення, та

3) що польські соймові партії заявили ся за негайним креованнєм українського університету...

По підписанню сеї угоди заявив митрополит Ш e п- тицький, що се лиш одна справа, але дуже важна та дає надію, що за нею послідує полагода инших спірних справ в інтересі мирного пожиття обох народів...

По сім історичнім акті заявились були навіть пп. Абрагамович, 1 ломбіньскі і граф Скарбек, що тепер настануть мирні відносини між Поляками і Українцями, та що Поляки будуть попирати стремління Українців в справі заснування самостійного університету. Віденська преса переповнена була признаннями для галицьких Українців...^[114])