ДИРЕКТИВА 2002/12/ЕС ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ ТА РАДИ від 5 березня 2002 року, що вносить зміни до Директиви Ради 79/267/ЕЕС у частині, яка стосується вимог до маржі платоспроможності компаній, що здійснюють страхування життя*

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ ТА РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства і, зокрема, Статтю 47 (2) та Статтю 55 Договору, Беручи до уваги пропозицію Комісії1,

Беручи до уваги висновок Економічного і Соціального Комітету2, Діючи у відповідності до порядку, встановленого в Статті 251 Договору3, Враховуючи, що

(1)  План дій у сфері фінансових послуг, схвалений на засіданнях Європейської Ради в Кельні 3 та 4 червня 1999 року та у Лісабоні 23 та 24 березня 2000 року, визнає важливість маржі платоспроможності для страхових компаній для потреб захисту власників полісів на єдиному ринку шляхом забезпечення того, що страхові компанії мають адекватні вимоги щодо капіталу у порівнянні до природи їх ризиків.

(2)  Перша Директива Ради 79/267/ЕЕС від 5 березня 1979 року щодо узгодження законів, підзаконних та адміністративних положень стосовно започат-кування та ведення діяльності прямого страхування життя4 вимагає від страхових компаній дотримуватись маржі платоспроможності.

(3)  Вимога про те, щоб страхові компанії встановлювали маржу платоспроможності понад технічні резерви, що покривають їх андеррайтингові зобов'язання, як резервний запас для покриття непередбачуваних коливань у комерційній діяльності, є важливим елементом в системі пруденційного нагляду з метою захисту застрахованих осіб та власників полісів.

(4)  Існуючі правила щодо маржі платоспроможності, встановлені Директивою 79/267/ЕЕС, не були істотно змінені наступним законодавством Співтовариства та Директивою Ради 92/96/ЕЕС від 10 листопада 1992 року щодо узгодження законів, підзаконних та адміністративних положень, які стосуються прямого страхування життя (третя директива, яка стосується страхування життя)5 вимагали від Комісії подання звіту Страховому Комітету, заснованому Директивою Ради 91/675/ЕЕС6 щодо потреби подальшої гармонізації запасу платоспроможності.

* Official Journal L 077, 20.03.2002, p. 0011—0016.

1  OJ C 96 E, 27.3.2001, p. 123;

2  OJ C 193, 10.7.2001, p. 21;

1 Висновок Європейського Парламенту від 4 липня 2001 року (ще не опублікований в Офіційному Журналі) та Рішення Ради від 14 лютого 2002 року;

4 OJ L 63, 13.3.1979, р. І. Директива з останніми змінами і доповненнями, внесеними Директивою 95/26/ЕС Європейського Парламенту та Ради (OJ L 168, 18.7.1995, p. 7);

1 OJ L 360, 9.12.1992, p. 1. Директива з останніми змінами і доповненнями, внесеними Директивою 2000/64/ЕС Європейського Парламенту та Ради (OJ L 290, 17.11.2000, p. 27);

" OJ L 374, 31.12.1991, p. 32;

730

(5)  Комісія підготувала такий звіт у світлі рекомендацій звіту щодо платоспроможності страхових компаній, підготованого Конференцією страхових наглядових органів держав-членів Європейського Союзу.

(6) Хоча у звіті зроблено висновок про те, що простий чіткий характер діючої системи функціонував задовільно і грунтується на здорових принципах, що використовує переваги широкої прозорості, у певних випадках були визначені певні слабкі сторони.

(7)  Існує потреба у збільшенні існуючого мінімального гарантійного фонду, зокрема, в результаті коливання рівнів вимог і операційних витрат з часу початкового затвердження такої вимоги.

(8) Для поліпшення якості маржі платоспроможності можливість включення майбутніх доходів до фактичного запасу платоспроможності має бути обмежена і підпорядкована умовам і має в будь-якому випадку бути усунута після 2009 року.

(9) Для уникнення великих та різких підвищень розмірів мінімального гарантійного фонду в майбутньому, має бути встановлений механізм, що забезпечує його зростання у відповідності до Європейського індексу споживчих цін.

(10)  В особливих ситуаціях, коли права власників полісів знаходяться під загрозою, існує потреба надати повноваження компетентним органам втрутитися на достатньо ранній стадії, проте, застосовуючи такі повноваження, компетентні органи повинні інформувати страхові компанії про підстави, що обґрунтовують діяльність з нагляду у відповідності до принципів здорового управління та належної правової процедури.

(11)  В світлі ринкових перетворень в характері перестрахувального покриття, що купується початковими страховиками, існує потреба надати повноваження компетентним органам зменшувати скорочення вимоги щодо запасу платоспроможності за певних обставин;

(12)  Ця Директива повинна встановити мінімальні стандарти щодо вимог до маржі платоспроможності, а держави-члени повинні мати змогу встановити більш строгі правила для страхових компаній, що отримали ліцензію від їх власних компетентних органів.

(] 3) До Директиви 79/267/EEC має бути внесено відповідні зміни і доповнення,

ПРИЙНЯЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

Стаття 1.    Зміни і доповнення до Директиви 79/267/EEC

Внести такі зміни і доповнення до Директиви 79/267/ЕЕС: 1. Пункт 2 Статті 3 викласти в такій редакції: «2. взаємні асоціації, в яких: статут містить положення щодо залучення додаткових внесків чи зменшення їх переваг чи допомогу щодо подання вимог від інших осіб, які взяли зобов'язання надати її, і

дохід від щорічних внесків від діяльності, що охоплюється цією Директивою, не перевищує 5 мільйонів євро за три послідовні роки. Якщо цей розмір перевищено за три послідовні роки, ця Директива застосовується з четвертого року.

731

Незважаючи на це, положення цієї Статті не перешкоджають компанії взаємного страхування звертатися за отриманням, чи продовжувати користуватись ліцензіями, отриманими у відповідності до цієї Директиви.

2. Викласти Статті 18, 19 та 20 в такій редакції: «Стаття 18

1.  Кожна держава-член вимагає від кожної страхової компанії, головний офіс якої знаходиться на її території, адекватного фактичного запасу платоспроможності стосовно всього його бізнесу в будь-який час, що принаймні дорівнює вимогам цієї Директиви.

2. Фактичний запас платоспроможності складається з активів страхової компанії без врахування будь-яких передбачуваних зобов'язань, за вирахуванням будь-яких нематеріальних статей, включаючи:

(a)  сплачений акціонерний капітал чи, у випадку з компанією взаємного страхування — існуючий початковий капітал плюс будь-які рахунки членів, що відповідають таким критеріям:

(і) статут та установчий договір повинні передбачати, що платежі з цих рахунків можуть здійснюватися тільки членам і тій мірі, наскільки це не спричиняє падіння фактичного запасу платоспроможності нижче нормативного рівня чи, після ліквідації компанії, якщо всі інші борги компанії було сплачено;

(іі) статут та установчий договір повинні передбачати щодо будь-яких платежів, про які йдеться в пункті (і) на підставах, інших аніж індивідуальне припинення членства, що компетентні органи повинні бути повідомлені принаймні за місяць заздалегідь і можуть заборонити сплату протягом такого періоду;

(ііі)до відповідних положень статуту та установчого договору може бути внесено зміни і доповнення тільки після того, як компетентні органи оголосили, що вони не мають заперечень проти внесення змін і доповнень, не зашкоджуючи вимогам критеріїв, що викладені в пунктах (і) та (іі);

(b)  резерви (статутні та вільні), що не відповідають андеррайтинговим зобов'язанням;

(c)  прибутки чи збитки, перенесені на більш ранній період, після вирахування дивідендів, що підлягають сплаті;

(d)  в тій мірі, наскільки дозволяється національним законодавством, резерви прибутків, що зазначені в балансі, у випадках, коли їх може бути використано для покриття будь-яких збитків, які можуть виникнути, і у випадках, коли вони не були розподілені між власниками полісів.

Фактичний запас платоспроможності зменшується на розмір власних акцій, якими безпосередньо володіє страхова компанія.

3.  Фактичний запас платоспроможність може також складатися з:

(а) сукупного привілейованого акціонерного капіталу та субординованого позикового капіталу до 50% від меншого з фактичного запасу платоспроможності та нормативного запасу платоспроможності, не більше ніж 25% якого складається з субординованих позик з визначеною датою погашення чи сукупного привілейованого акціонерного капіталу з фіксованим терміном, за умови, що у випадку банкрутства чи ліквідації страхової компанії існують договори, згідно яких субординований позиковий капітал чи привілейований акціонерний капітал підпорядковуються вимогам всіх інших кредиторів і не підлягають виплаті до сплати всіх інших непогашених на певний час боргів.

/32

Субординований позиковий капітал повинен також відповідати таким умовам: (і) можуть братися до уваги тільки повністю виплачені фонди; (іі) для позик з визначеною датою погашення, початковий термін погашення має становити принаймні п'ять років. Не пізніше аніж за рік до дати погашення страхова компанія повинна подати компетентним органам для схвалення план, що демонструє як фактичний запас платоспроможності утримуватиметься або буде приведений до нормативного рівня в дату погашення, окрім випадків, коли розмір, в якому позика може становити складову фактичного запасу платоспроможності, поступово зменшується протягом принаймні останніх п'яти років до дати погашення. Компетентні органи можуть надати дозвіл на передчасне погашення таких позик за умови звернення страхової компанії-емітента, і за умови, що його фактичний запас платоспроможності не опуститься нижче нормативного рівня; (ііі)позики, термін погашення яких не визначений, повинні підлягати погашенню тільки за умови п'ятирічного повідомлення, окрім випадків, коли позики більше не розглядаються як складова фактичного запасу платоспроможності, чи коли для передчасного погашення особливо вимагається попередня згода компетентних органів.

(іу)договір позики повинен не містити жодних положень, що передбачають, що за певних обставин, інших аніж ліквідація страхової компанії, борг підлягатиме погашенню до погоджених дат погашення; (v) до договору позики може бути внесено зміни і доповнення тільки після того, як компетентні органи оголосять про те, що вони не мають заперечень проти внесення змін і доповнень;

(Ь) цінні папери без визначеної дати погашення та інші інструменти, включаючи сукупні привілейовані акції, інші аніж ті, про які йдеться в пункті (а), до 50% від меншого з фактичного запасу платоспроможності та нормативного запасу платоспроможності для таких цінних паперів в цілому та субординованого позикового капіталу, про який йдеться в пункті (а), за умови, що вони відповідають таким умовам: (і) вони не можуть бути виплачені за ініціативою власника або без попередньої згоди компетентного органу;

(іі) контракт емісії повинен надавати страховій компанії можливість відстрочити сплату відсотків за позикою; (ііі)вимоги кредитора до страхової компанії повинні підпорядковуватися

вимогам всіх несубординованих кредиторів;

(iv)документи, що регулюють емісію цінних паперів, повинні передбачати можливість поглинання збитків боргом та несплаченими відсотками, в той же час надаючи можливість страховій компанії продовжувати діяльність; (v) тільки повністю виплачені суми можуть братися до уваги.

733

4.  За заявою компанії з підтверджуючими доказами до компетентного органу держави-члена походження та за згоди компетентних органів, фактичний запас платоспроможності може також складатися з:

(a)  до 31 грудня 2009 року — з сум, шо дорівнюють 50% майбутніх прибутків компанії, але не перевищують 25% від меншого з фактичного запасу платоспроможності та нормативного запасу платоспроможності.

Компетентні органи можуть погодитися включити таку суму до фактичного запасу платоспроможності тільки: (і)  коли компетентним органам подається звіт актуарія, що обґрунтовує

ймовірність виникнення цих прибутків в майбутньому; і (іі) в тій мірі, наскільки така частина майбутніх прибутків, що виникають з прихованих чистих резервів, про які йдеться в пункті (с), ще не була врахована;

(b)  у випадках, коли не практикується формування резерву внесків зі страхування життя за методом Цильмера, чи у разі, якщо, коли він практикується, він є меншим ніж надбавка на витрати на придбання, що включені до страхових премій, різниця між математичними резервами не за методом Цильмера чи частково за методом Цильмера та математичним резервом за методом Цильмера за ставкою, що дорівнює надбавці на вартість придбання, включеній до страхової премії. Проте, ця цифра не може перевищувати 3,5% суми різниці між відповідними сумами капіталу на діяльність зі страхування життя та математичним резервом по всіх полісах, щодо яких можливе застосування методу Цильмера. Різниця зменшується на суму будь-яких неамортизованих витрат на придбання, що вносяться як активи;

(c)  будь-яких прихованих чистих резервів, що виникають з оцінки активів, в тій мірі, наскільки такі приховані чисті резерви не мають виключного характеру;

(d)  половини несплаченого акціонерного капіталу чи початкового фонду, коли сплачена частина сягає 25% такого акціонерного капіталу чи фонду, до 50% від меншого з фактичного запасу платоспроможності та нормативного запасу платоспроможності.

5.  Зміни і доповнення до пунктів 2, 3 та 4 для врахування перетворень, що обґрунтовують технічне коригування елементів, що враховуються для фактичного запасу платоспроможності, вносяться у відповідності до процедури, що встановлена в Статті 2 Директиви 91/675/ЕЕС7.

Стаття 19

1. На умовах Статті 20, нормативний запас платоспроможності визначається як встановлено в пунктах 2—7 у відповідності до видів страхування, що зазначені нижче.

OJ L 374, ЗІ 12 1991, р. 32;

734

2.  Для видів страхування, про які йдеться в Статті 1 (1) (а) та (б), інших, аніж страхування, пов'язане з інвестиційними фондами, та для операцій, про які йдеться в Статті 1 (3), нормативний запас платоспроможності є рівним сумі таких двох результатів:

(a)  перший результат:

4% математичного резерву, що стосується безпосередньої діяльності та валової акцептованої суми передач на перестрахування, множиться на коефіцієнт загальних математичних резервів за вирахуванням передач на перестрахування до валових загальних математичних резервів за останній фінансовий рік. Такий коефіцієнт в жодному разі не може бути нижчим ніж 85%;

(b)  другий результат:

для полісів, за якими капітал на ризики не є негативною величиною, 0,3% такого капіталу, підписаного страховою компанією, множиться на коефіцієнт загального капіталу на покриття ризиків, шо утримується як зобов'язання компанії після цесій перестрахування та ретроцесій до загального капіталу на покриття ризиків з врахуванням перестрахування за останній фінансовий рік; цей коефіцієнт в жодному разі не може бути нижчим ніж 50%.

Для тимчасового страхування на випадок смерті максимальним строком у три роки, береться коефіцієнт 0,1%. Для такого страхування на строк, що перевищує три роки, але не перевищує п'яти років, відсоток, що зазначений вище, становить 0,15%.

3. Для додаткового страхування, про яке йдеться в Статті 1 (1)(с), нормативний запас платоспроможності дорівнює нормативному запасу платоспроможності для страхових компаній, як встановлено в Статті 16а Директиви 73/239/ EEC, за винятком положень Статті 17 тієї Директиви.

4.  Для постійного страхування здоров'я, що не підлягає анулюванню, про яке йдеться в Статті 1 (l)(d), нормативний запас платоспроможності дорівнює:

(a)  4% математичних резервів, обрахованим у відповідності до пункту 2(а) цієї Статті; плюс

(b)  нормативний запас платоспроможності для страхових компаній, як визначено в Статті 1 ба Директиви 73/239/ЕЕС, за винятком положень Статті 17 тієї Директиви. Однак, умови, що містяться в Статті 16а(6)(Ь) тієї Директиви, про те, що має бути встановлене положення щодо підвищення віку може бути замінене вимогою про здійснення діяльності на груповій основі.

5.  Для операцій погашення капіталу, про які йдеться в Статті 1 (2)(Ь), нормативний запас платоспроможності дорівнює 4% математичних резервів, обчисленим у відповідності до пункту 2(а) цієї Статті.

6.  Для тонтин, про які йдеться в Статті 1 (2)(а), нормативний запас платоспроможності дорівнює 1 % їх активів.

7. Для страхування, що охоплюється Статтею 1(1)(а) та (Ь), що пов'язане з інвестиційними фондами, та для операцій, про які йдеться в Статті 1(2)(с), (d) та (е), нормативний запас платоспроможності дорівнює сумі такого:

(a)  в тій мірі, наскільки страхова компанія несе інвестиційний ризик, 4% технічних резервів, обчислені у відповідності до пункту 2(а) цієї Статті;

(b)  в тій мірі, наскільки компанія не несе інвестиційного ризику, а асигнування на покриття витрат на управління встановлені на період, що перевищує п'ять років, 1% технічних резервів, обчислений у відповідності до пункту 2(а) цієї Статті;

735

(c)  в тій мірі, наскільки компанія не несе інвестиційного ризику, а асигнування на покриття витрат на управління не встановлені на період, що перевищує п'ять років, суму, що дорівнює 25% чистих адміністративних витрат за останній фінансовий рік стосовно такої діяльності;

(d)  в тій мірі, наскільки страхова компанія покриває ризик смерті, 3% капіталу на покриття ризиків, обчислені у відповідності до пункту 2(в) цієї Статті.

Стаття 20

1.  Одна третина нормативного запасу платоспроможності як визначено в Статті 19 становить гарантійний фонд. Цей фонд складається зі статей, що перераховані в Статті 18(2), (3), за погодженням компетентного органу держа-ви-члена походження, (4)(с).

2.  Гарантійний фонд не може бути меншим, ніж мінімум у розмірі 3 мільйони євро.

Будь-яка держава-член може передбачити зменшення на одну чверть мінімального гарантійного фонду у випадку взаємних асоціацій та асоціацій взаємного типу, а також тонтин»;

3.  Доповнити Директиву Статтею 20а такого змісту: «Стаття 20а

1.  Сума в євро, як встановлено в Статті 20(2), переглядається щорічно, починаючи з 20 вересня 2003 року, для врахування змін в європейському індексі споживчих цін, що включає всі держави-члени як публікується Євростатом.

Розмір адаптується автоматично, шляхом збільшення базового розміру в євро на зміну такого індексу за період між набранням чинності цією Директивою та датою перегляду, виражену у відсотках, та округлення його до кратного 100000 євро.

Якщо зміна у відсотках від часу останньої адаптації становить менше ніж 5%, адаптація не здійснюється.

2.  Комісія щорічно інформує Європейський Парламент та Раду про перегляд та адаптований розмір, про які йдеться в пункті 1»;

3.  Доповнити Директиву Статтею 24а такого змісту: «Стаття 24а

1. Держави-члени забезпечують повноваження компетентних органів вимагати план фінансового оздоровлення від тих страхових компаній, де компетентні органи вважають, що права власників полісів знаходяться під загрозою. План фінансового оздоровлення повинен як мінімум включати деталі чи докази на наступні три фінансових роки щодо:

(a)  оцінки витрат на управління, зокрема поточні загальні витрати та комісійні;

(b)  плану, що встановлює детальні оцінки доходу та витрат щодо безпосередньої діяльності, акцептів перестрахування та передач на перестрахування;

(c)  прогнозованого балансу;

(d)  оцінки фінансових ресурсів, що спрямовані на покриття андеррайтин-гових зобов'язань, та нормативного запасу платоспроможності;

(e)  загальної політики перестрахування.

2.  У випадку, коли права власників полісів знаходяться під загрозою через те, що фінансова ситуація компанії погіршується, держави-члени забезпечують повноваження компетентних органів зобов'язати страхові компанії мати вищий нормативний запас платоспроможності для забезпечення того, що страхова ком-

736

панія буде здатна виконати вимоги щодо платоспроможності в близьким., м.ч, бутньому. Рівень цього вищого нормативного запасу платоспроможності гр\н-тується на плані фінансового оздоровлення, про який йдеться в пункті 1.

3. Держави-члени забезпечують повноваження компетентних органів переоцінювати в сторону зниження всі елементи, що враховуються для фактичного запасу платоспроможності, зокрема у випадках, коли відбулася значна зміна ринкової вартості цих елементів з кінця минулого фінансового року.

4. Держави-члени забезпечують повноваження компетентних органів зменшувати скорочення, на основі перестрахування, запасу платоспроможності як визначено у відповідності до Статті 19, у випадках, коли:

(a)  в природі чи якості договорів перестрахування відбулися значні зміни з останнього фінансового року;

(b)  за договорами перестрахування не існує, чи існує незначна передача ризику.

5. Якщо компетентні органи вимагають від страхової компанії план фінансового оздоровлення у відповідності до пункту 1, вони утримуються від видачі сертифіката у відповідності до Статті 103(3)(2) цієї Директиви, Статті 14(1)(а) Директиви 90/619/ЕЕС8 (друга Директива зі страхування життя) та Статті 11(2) Директиви Ради 92/96/ЕЕС9 (третя Директива зі страхування життя), допоки вони вважатимуть, що права власників полісів знаходяться під загрозою у рамках значення пункту 1.»

Стаття 2.    Перехідний період

1. Держави-члени можуть надати страховим компаніям, які на час набрання чинності цією Директивою надають страхування на їх територіях за одним чи більше видів, про які йдеться в Додатку до Директиви 79/267/ЕЕС, період протягом п'ять років, що починається від набрання чинності цією Директивою, для приведення у відповідність до вимог, що встановлюються Статтею 1 цієї Директиви.

2.  Держави-члени можуть надати будь-яким компаніям, про які йдеться у пункті 1, які після закінчення п'ятирічного періоду не встановили нормативний запас платоспроможності в повному обсязі, подальший період, що не перевищує двох років, протягом якого вони це зроблять, за умови, що такі компанії подали, у відповідності до Статті 24 Директиви 79/267/ЕЕС на затвердження компетентних органів заходи, яких вони пропонують вжити для такої цілі.

Стаття 3.    Транспозиція

1. Держави-члени до 20 вересня 2003 року приймають закони, підзаконні та адміністративні положення, необхідні для приведення у відповідність з цією Директивою. Вони невідкладно повідомляють про це Комісію.

Коли держави-члени здійснюють ці заходи, вони містять посилання на цю Директиву, або супроводжуються таким посиланням в разі їх офіційного оприлюднення. Методи здійснення такого посилання визначаються державами-чле-нами.

2. Держави-члени забезпечують застосування заходів, про які йдеться в пункті 1, спочатку до нагляду за звітністю за фінансові роки, починаючи з 1 січня 2004 року чи протягом того календарного року.

8 OJ L 330, 29.11.1990, р. 50. Директива з останніми змінами І доповненнями, внесеними Директивою 95/96/ЕЕС (OJ L 360, 9 12.1992, р. 1);

* OJ L 360, 9.12.1992, р. 1. Директива з останніми змінами і доповненнями, внесеними Директивою 2000/64/ЕС Європейського Парламенту та Ради (OJ L 290, 17 11.2000, р. 27);

737

3.  Держави-члени доводять до відома Комісії основні положення національного законодавства, яке вони приймають у сфері, що охоплюється цією Директивою.

4.  Не пізніше 1 січня 2007 року Комісія подає Європейському Парламенту та Раді звіт про застосування цієї Директиви та, за необхідності, про потребу подальшої гармонізації. Цей звіт зазначає як держави-члени скористалися можливостями, передбаченими цією Директивою, і, зокрема, чи призвели повноваження національних наглядових органів діяти на власний розсуд до значних розбіжностей у нагляді на єдиному ринку.

Стаття 4.    Набрання чинності

Ця Директива набирає чинності з дня її публікації в Офіційному Журналі Європейських Співтовариств.

Стаття 5.    Адресати

Ця Директива адресована державам-членам.

Вчинено в Брюсселі 5 березня 2002 року

Від Європейського Парламенту Президент

Від Ради Президент

П.Кокс

Р. Де Рато Й. Фігаредо