Польська орґанівація проти нашого університету, 1912. p.

Всепольська орґанізація розвинула тоді шалену аґітаціго проти оснування українського університету у Львові. Вона викликала шовіністичне рішеннє міської ради у Львові проти нашого університету та уладила терористичні демонстрації по місті, — явно взиваючи польську молодь, щоби p о з б о e м н e д o- п у c т и л а д о з а л о ж e н н я у к p а ї н c ь к о г о у н і в e p c и т e т у у Л ь в о в і...

Наша українська суспільність і наша університетська молодь були сим польським наступом затрівоже- ні, але не дали ся спровокувати до протинаступів, — щоби справі не зашкодити.

Натомісць президія Українського Союза парля- ментарного звернула ся в дні 17. мая 1912. p. до міністра внутрішннх справ барона Г а й н о л ь д а, котрий заступав недужого графа Штірка, як також до міністра просвіти I" у c a p e к а, застерігаючи ся проти проволікання університетської справи та вказуючи на невдоволенне українського населення в краю.

3 черги приступила Палата послів до першого читання буджетової провізорії, та п Оку- н e в с ь к и й підніс в сій дебаті справу нашого університету і дорікав, що правительство знова проволікає, як також занедбує сю справу, котра є для нашого народу незвичайно важна і болюча; виступив проти заходів Поляків, щоби сю справу трактувати разом з с.оймовою реформою виборчЬю і заявив, що ми p а д ш e з p e ч e м о c я у н і в e p c и т e т у, як згодимо ся на поневоленнє нашого народу, та вкінці висказав ся, що як Росія скорше отямить ся і зєд- нає собі народи, то Австрія потерпить...

Тоді міністри: Гайнольд і Гусарек зачали вести з нами наради про зміст відручного письма цісаря в справі університетській. Президія нашого Союза разом з референтами знавцями: Горбачевсь- ким, Смаль - Стоцьким, Колессою і Дністрянським,— домагали ся означення Львова як місця осідку нашого університету — вже у відручнім письмі цісаря та заявили, що уважають квестію університетську за справу чисто культурну і тому відкидають junctim між галицькою виборчою реформою а університетською справою. Ta зокрема, в дні 22. мая 1912. p.

поставили ми отсі о c н о в н і д о м а г а н н я в c п p a~ ві університетській:

1) дотеперішний правний стан львівського університету, на якім український нарід мае свої заґаран- товані права, не може бути змінений аж до хвилі введення в житте самостійного українського університету у Львові;

2) репрезентація українських послів парляментар- них стоїть безусловно на своїм становищи, — що місцем українського університету може бути тільки Львів;

3) активуваннє українського університету має наступити до пяти літ.

Tогож дня була депутація у к p а ї н с ь к и x c т у - д e н т і в зі Львова під проводом професора Колесси у міністра просвіти Гусарека і представила свої домагання в справі університетській.

B дні 23. мая 1912. p. внесли ми в Палаті послів і н т e p п e л я ц і ю до правительства з приводу провокаційного ювилею мнимих 250. літних роковин за- ложення львівського університету польським королем Яном Казимиром. Ha сю інтерпеляцію намаган ся відповісти п. Ґломбіньскі, але наші посливипра- вили йому таку бучу в парлямєнті, що він не був годен докінчити своєї промови...

Тоді одержала наша парлямєнтарна репрезентація від K и ї в с ь к о г о у к p а ї н c ь к о г о г p о м а д я н - ства ось яку привітну телєґраму: „3 великою трі- вогою стежимо за вашою боротьбою в справі українського університету. Віримо, що ви добудете славну перемогу. Віримо, що ми будемо свідками славної хвилини історії нашої, моменту заснування українського університету у Львові, — найсвятійшого захисту культурно-національного істнування народу на шого. Боріте ся, поборете! Ha терезах долі важить ся прийдешне наше...“ Сей щирий привіт із серця нашої України зробив нам дуже приємну несподіванку та одушевив нас до дальшої праці...