9ό. Столітний день уродин ґенія нашої надії.

¹ B сім часі минало c т о p о к і в (10. марта 1914. p.) від^: важної для нас історичної хвилі, коли присуд смерти висів над нашим народом, — та як Сто літ тому назад уродив ся ґеній нашої нації, котроМу дана була висша сила, щоб той вирок смерти відперти, — оживляючи живих у вірі, та покликуючи ненароджених до нового життя! Частина заповіту Шевченко- вого була тоді вже сповнилась : ми вже були в c т али і почали рвати кайдани!..

B імя тріюмфу відродження української нації — постановила була гйлицька Україна віддати поклін тому, що покликав нас до життя! Львівський крає- вий комітет для святкування столітних роковин уродження Тараса Шевченка в цілій Галичині — укон- ституовав ся був під проводом голови „Просвіти": радника I в а н a K и в e л ю к а.

A о ф і ц і я л ь н a P о c і я саме тоді продовжувала траДицію Первого, щорозпинав УкраїнуіВторої,що доконала вдову сиротину. Міністер внутрішних справ M а к л а к о в видав циркуляр з забороною публичних обходів ювилею Шевченка. Проти того акту самоволі і безправства заложив я іменем нашої репрезентації, в дні 24. лютого 1914. p., в галицькім Соймі: прилюдний і рішучий протест. Ta в російській Думі були внесені і н т e p п e л я ц і ї про заборону Шев- ченкового свята. B сій дебаті доказував трудовик Д з io б и н с ь к и й, що український рух є природним висловом національної свідомости українського народу, а кадет Мілюков сказав, що як Австрія засновує український університет у Львові, щоби притягнути Українців, то Росія може створити у себе атракцію, креуючи український університет в Київі...

конґресі: Я. Ф e д о p ч у к і B о л. C т e п а н к і в c ь к н й, а промовляв в українській справі: секретар льоидонського українського комітету її P а ф а л о в и ч.

97.