Контроль готової продукції та її реалізації

Процес випуску готової продукції й наступні за цим операції по її реалізації тісно взаємозалежні. До основних питань ревізії готової продукції і її реалізацій ми відносимо такі:

і перевірка даних про випуск і здачу на склад готової продукції;

^l контроль організації складського обліку готової продукції й забезпечення належних умов зберігання готових виробів;

і перевірка обґрунтованості здійснення операцій з реалізації готової продукції;

і перевірка вірогідності інформації про кількість реалізованої у звітному періоді готової продукції;

і контроль розподілу витрат між залишками готових виробів на складі й реалізованій готовій продукції.

Отже, приступаючи до перевірки даної ділянки діяльності підприємства, ревізор починає вивчати погодженість цехових і складських відомостей про випуск готової продукції. Для цього проводиться взаємна перевірка приймально-здавальних накладних і карток складського обліку гото-

вої продукції. Як додаткові джерела контролю залучаються різні відомості обліку виробленої продукції (журнали, книги) у розрізі виробничих підрозділів або видів готових виробів. Вибірково перевіряється реальність даних виробленої й зданої на склад готової продукції. У цих цілях ревізор вивчає документи про витрату матеріалів у виробництво на певну дату (період), маршрутні аркуші, наряди. Ця перевірка дозволяє переконатися в здійсненні операцій, що підтверджують випуск зазначеної кількості готових виробів. Причому це не єдиний спосіб контролю вірогідності даних про випуск готової продукції. Ревізор, наприклад, може з’ясувати граничну потужність виробничого устаткування й тим самим довести неможливість більшого за кількістю випуску продукції.

Контроль організації складського обліку готової продукції “обернено пропорційний” однойменній процедурі, яка виконується з матеріальними цінностями, тобто продукція надходить із цеху, а матеріали відпускаються у виробництво.

Ревізор з’ясовує, наявність на підприємстві складу готової продукції чи ж виробничі запаси й готові вироби зберігаються в одному приміщенні. В іншому випадку необхідно впевнитися, що матеріали й готова продукція зберігаються окремо.

Далі перевірці піддаються дані карток складського обліку готової продукції. За допомогою хронологічного контролю ревізор визначає залишки конкретного виду продукції, після чого порівнює їх із сумами залишків, зазначених у картках.

Підтвердження документальних даних про залишки готової продукції на складах підвищує значимість інвентаризації, проведеної в рамках комплексної ревізії або тематичної перевірки. При інвентаризації ревізори повинні, насамперед, приділяти увагу відповідності готових виробів установленим якісним і кількісним параметрам (наприклад, голландський сир упаковується в парафінову оболонку, на якій повинна бути зазначена маса виробу).

При візуальному огляді готових виробів на складі може бути виявлена не тільки недостача, але й підміна продукції, втрата продукцією своїх властивостей, відсутність належних умов зберігання. Тому перевіряючі не повинні підходити до процедури інвентаризації формально.

Обґрунтованість операцій з реалізації готової продукції цікавить перевіряючих з точки зору законності одержання підприємством економічної вигоди. Ревізор перевіряє, чи кожна операція підтверджена документами на відпуск готової продукції, які повинні бути належним чином оформлені, тобто містити всі необхідні реквізити. Паралельно контролюється договірна документація. Виявлені розбіжності висвітлюються в матеріалах ревізії, потребують коригування з боку підприємства і є підставою для застосування штрафних санкцій до посадових осіб та відчуження коштів, отриманих підприємством незаконно.

Записи в журналі №3 (рах.36 “Розрахунки з покупцями й замовниками”) і відомості №3.1, підтверджені перевіркою документів на відпуск готової продукції й договорів, можна вважати деякою мірою достовірними.

Перевірка реальності здійснення окремих операцій по реалізації продукції дозволяє більш сміливо стверджувати про вірогідність інформації. Найпростішим варіантом контролю в цьому випадку є взаємна перевірка карток складського обліку й накладних на відпуск готової продукції. Якщо залишок готової продукції в картці на початок дня, у якому була зроблена операція, менший, ніж кількість відвантаженої продукції за накладною, то в повному обсязі така операція вважається нездійсненною.

Якщо доставка продукції виконується підприємством- продавцем, наприклад, власним автотранспортом, то член ревізійної групи може перевірити вантажопідйомність використовуваного автотранспорту, кількість рейсів. Потім з’ясовується віддаленість підприємства-покупця, відстань і, природно, обсяг покупки. Порівняння взаємозалежних показників або підтверджує реальність зазначеного обсягу реалізації, або дає підставу не довіряти наданій посадовими особами підприємства інформації. Прямим наслідком другого варіанта (недовіри) є проведення зустрічної перевірки, щоб відновити реальну картину здійсненої операції.

Прийом зустрічної перевірки займає особливе місце в ревізії операцій по реалізації. Це пов’язано з досить високою ймовірністю підробки. Наприклад, на підприємстві у накладній указується відпуск 100 одиниць готової продукції за ціною 20 грн за штуку. Покупець перераховує на розрахунковий рахунок 2000 грн, але, за попередньою домовленістю, в отриманій накладній указується кількість 50 одиниць. Тобто постачальник списує на реалізацію 100 виробів, а покупець одержує вдвічі менше. “Втрачена” половина, реалізується нелегально, а отриманий виторг ділиться між учасниками змови. Виявити таке порушення можна тільки за допомогою зустрічної перевірки. Порівнявши різні примірники договорів і накладних в обох контрагентів, ревізор досить легко виявить прихований факт підробки.

Навіть при відсутності підозр щодо вірогідності даних про реалізації продукції доцільно проводити вибіркові зустрічні перевірки в покупців.

і проведені з великими сумами;

і здійснювані з постійними клієнтами;

і які мають “круглі” суми, наприклад, 30 000, 12 000, а не 14 382;

^l по яких утворилася прострочена заборгованість.

Перевірка правильності розподілу витрат (фактичної виробничої собівартості) між реалізованою готовою продукцією та її залишками на складі допускає здійснення контрольних розрахунків з боку перевіряючих. У цьому випадку застосовується прийом техніко-економічних розрахунків. Причому, знаючи принцип розподілу, ревізор не витратить багато часу на перевірку розрахунків. Послідовність цієї процедури досить змістовно представлена в табл. 2.

Перевірка кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку, насамперед, цікавить ревізійних працівників у вартісному аспекті, тому що операції по реалізації продукції в остаточному підсумку визначають доход і фінансовий результат від реалізації. Перевіряється також коректність бухгалтерських записів по рахунку №26 “Готова продукція” у кореспонденції з рахунками витрат (2 й 9 класи) і доходів (7 клас).

Розподіл фактичної собівартості продукції

Таблиця 2.

Залежно від особливостей функціонування об’єкта, що перевіряється, ревізори можуть доповнювати або поглиблювати розглянуті питання ревізії готової продукції та її реалізації.

Розділ 2. Методика й послідовність контролю

2.13.