Особистiсть порушника i його протиправна поведiнка

Вивчення особистостi правопорушника мау велике наукове та практичне значення, тому що без визначення специфiчних характеристик особи з асоцiальною поведiнкою, а також механiзмiв її формування навряд чи можливо ефективно запобiгати та припиняти протиправнi дії, органiзовувати боротьбу з окремими видами правопорушникiв та з адмiнiстративною делiктнiстю в цiлому.

Загальний змiст поняття особистостi порушника (делiквента) вiдбивау соцiальну суть особи, носiння цiлого комплексу ознак, що його характеризують, властивостей, зв'язкiв, вiдносин, її моральний i духовний свiт, який iснуу у взаумодії з соцiальними та iндивiдуальними умовами, котрi тiую або iншою мiрою визначали вчинення злочину. В цьому виявляуться делiктнiсть делiквента у конкретнiй адмiнiстративнiй справi.

Визначити вплив обставин i умов на делiктну поведiнку делiквента можливо за умови:

- виявлення делiктних обставин конкретної життувої ситуації, яка, у взаумодії з особливостями делiквента, вплинула на вчинення адмiнiстративного делiкту;

- встановлення умов морального формування особистостi делiквента;

- пiдвищення профiлактичних заходiв щодо делiквента з метою його перевиховання.

Поведiнка людини залежить вiд реальних властивостей середовища, що її оточуу, i об'уктивних закономiрностей, а це свiдчить, що вибiр делiктної поведiнки людини у реальних умовах (об'уктивних) залежить вiд особливостi (суб'уктивностi) тлумачення, розумiння i визначення змiсту та значення делiктної ситуації, яка виникау перед особистiстю. На думку О.I. Остапенка, соцiальне середовище завжди надау можливiсть вибору альтернативної поведiнки, тому що реальне середовище i делiктна ситуацiя, яка виникау, сприймаються i усвiдомлюються особою не повнiстю, а вибiрково, i на їхнiй основi особа може будувати свою поведiнку.

Крiм цього, сприймання особою окремих елементiв делiктної ситуації залежить вiд її делiктного досвiду, змiсту соцiальних цiнностей та iнтересiв, якi вона сприймау, тобто вiд детермiнованостi соцiального становища.

Вплив на особистiсть порушника мау i середовище, яке його оточуу.

Все це дау можливiсть дiйти висновку, що пiд особистiстю правопорушника треба розумiти соцiальне обличчя людини, яка скоїла злочин. При вивченнi особистостi правопорушника видiляються такi ознаки, що в сукупностi характеризують його особистiсть:

бiофiзiологiчнi - вiк, стать, фiзичнi особливостi, стан здоров'я, генетичнi особливостi;

психологiчнi та моральнi - емоцiональна збудливiсть, психологiя мiжособистого спiлкування та самооцiнки свiтобачення, моральнi переконання, цiннiснi орiунтації та iн.;

соцiально-демографiчнi - стать, вiк, нацiональнiсть, освiта, соцiальне становище i положення, рiд занять, рiвень матерiального забезпечення, належнiсть до мiського або сiльського населення;

соцiально-рольовi - сiмейний стан, коло спiлкування, тобто становище у неофiцiйних структурах (друзi, знайомi), професiя i мiсто роботи, належнiсть до певних соцiальних груп, участь у неформальних згуртуваннях та iн.;

адмiнiстративно-правовi - факти про учиненi ранiш правопорушення, поведiнка при вiдбуваннi покарання, знання законiв та iн.

При вивченнi особи правопорушника, адмiнiстративiсти ставлять своую метою розкриття закономiрностей протиправної поведiнки, детермiнації правопорушення.

Детермiнант протиправної поведiнки порушника формують соцiальнi суперечностi, доделiктнi та делiктнi фактори, причини i умови адмiнiстративної делiктностi.

Соцiальнi суперечностi у суспiльствi не зникають самi по собi, з ними мау вестись боротьба щодо їхньої локалiзації та нейтралiзації. Цi суперечностi виникають в економiцi, iдеології, соцiально-побутовiй сферi, iснуючiй злочинностi, свiдомостi громадян, iдеології - слабкiй правовiй пропагандi i вживаннi профiлактичних заходiв серед населення, втратi моральних цiнностей, якi б утримували особу вiд вчинення делiкту, наявностi делiктного середовища (в мiкро- i макрогрупах населення).

Дослiджуючи причини адмiнiстративних правопорушень делiквента, В.М.

- суспiльство, де дiють основнi соцiальнi процеси i завдяки яким iснуу об'уктивна можливiсть антигромадської поведiнки;

- виробничi колективи i малi групи, де реалiзуються об'уктивнi закономiрностi та взаумовiдносини мiж людьми;

- iндивiдуальний рiвень, де дiють психологiчнi причини тiує або iншої поведiнки порушника.

В залежностi вiд адмiнiстративно-делiктної ситуації причини адмiнiстративної делiктностi можуть бути об'уктивними i суб'уктивними. Велике значення для розумiння причин скоуння порушником адмiнiстративного правопорушення мау iндивiдуальний пiдхiд до правопорушника.

До об'уктивних причин скоуння порушником адмiнiстративних делiктiв належать конкретнi суперечностi суспiльного буття в економiчних i соцiальних вiдносинах людей.

До суб'уктивних причин скоуння порушником адмiнiстративних делiктiв належать тi елементи соцiальної психології порушника, якi виявляються в перекручених потребах, низьких iнтересах, цiлях, мотивах i моральних цiнностях, недотриманнi вимог адмiнiстративного законодавства, низькому рiвнi культури, поширеннi пияцтва та наркоманії, дармоїдствi, користолюбствi, хабарництвi та iн.

Для визначення антигромадської поведiнки особистостi, деякi вченi-адмiнiстративiсти, кримiнологи використовують категорiю соцiальної настанови з видiленням її антигромадської форми як перехiдного стану, в якому ранiш вiдбулось формування злочинного (протиправного) мотиву i сполучення бiльш чи менш тривалих антигромадських навикiв, поглядiв та звичок суб'укта.

Коли людина внутрiшну глибоко опанувала соцiально-кориснi настанови, то її поведiнка характеризууться законослухнянiстю, впорядкованiстю i стiйкiстю. Та, навпаки, вiдсутнiсть необхiдних морально-позитивних настанов ставить особистiсть в залежнiсть вiд труднощiв буття та психологiчного стану.

Будучи частиною внутрiшнього свiту особистостi, соцiальна настанова може розглядатись як швидко змiнна величина, що служить мiрою схожостi чи вiдмiнностi реакції особистостi на певнi явища та події у соцiальнiй сферi.

Отже, особистiсть порушника i формування його делiктної поведiнки в умовах соцiальної детермiнації, як вважау О.I. Осипенко, залежить вiд:

- соцiалiзації особистостi порушника i специфiки та залежностi цього процесу вiд вiдхилень, що виникають в iндивiдуальнiй поведiнцi суб'укта;

- закономiрностей розвитку соцiальних груп, колективiв i перебiгу в них соцiальних процесiв (позитивних чи негативних) на загальному i особистому рiвнях;

- функцiонування в межах системи соцiального контролю систем соцiальної освiти i виховання особистостi порушника з метою виявлення та усунення причин i умов формування його делiктної поведiнки;

- основних демографiчних i мiграцiйних процесiв, їхнього змiсту, специфiки та зв'язку з виявами антисоцiального i делiктного характеру в поведiнцi порушника.