ТЕМА № 7 Делiктологiчне дослiдження особистостi i поведiнки потерпiлого вiд адмiнiстративного делiкту

Вивчення особи, яка потерпiла вiд адмiнiстративного делiкту, мау практичну користь, особливо у проведеннi iндивiдуальноє та загальноє профiлактики делiктiв. Адмiнiстративна наука в цiлому виявила однорiднi повторюваннi залежностi, вiдносини, окремi елементи поведiнки, характеристику особистостi потерпiлих, якi активно протидiяли вчиненню делiкту або пасивно сприймали цi дiє та єхнi наслiдки.

У розробцi вiктимологiє значний внесок зробили вченi- адмiнiстративiсти: I.П.

Вiктимологiя походить вiд латинського Victima (жертва), Loqos (вчення) i трактууться як наука про жертву.

Жертва - це людина, яка зазнала моральноє, фiзичноє або матерiальноє шкоди вiд протиправних дiй. З позицiє вiктимологiє, потерпiлий - це особа, яка постраждала вiд проступку. Згiдно зi ст. 269 КУАП потерпiлою у особа, якiй адмiнiстративним правопорушником завдана моральна, фiзична або майнова шкода. Адмiнiстративна вiктимологiя займауться жертвою, враховуючи єє роль у формуваннi делiктностi взагалi та єє окремих видiв, i виявляуться в поведiнцi жертви, тобто необережних, аморальних або протиправних дiях, якими особа створюу делiктну ситуацiю, полегшуу настання делiктного результату. Тiльки поведiнка, на думку Х. Хентiга, може пояснити той чи iнший протиправний акт.

На погляд т.В. Додiна, В.I. Остапенка, класифiкацiю потерпiлих вiд адмiнiстративних делiктiв можна здiйснювати з урахуванням таких елементiв єхнiх характеристик:

- соцiальна характеристика;

- психологiчна характеристика.

Розглядаючи психологiчну характеристику потерпiлого вiд делiкту, слiд вiдзначити делiктну ситуацiю, коли порушник i потерпiлий, залежно вiд своєх поглядiв, схильностей, бажань, чинять дiє, якi сприяють досягненню небезпечного i шкiдливого результату, i делiктну ситуацiю, коли дiє потерпiлого своую поведiнкою можуть призвести в стан сильного страху, ненавистi, розлютованостi, якi можуть бути раптовими i небажаними для нього.

Можна видiлити групи доделiктних ситуацiй:

- в яких дiє потерпiлого мають провокацiйний характер;

- в яких дiє потерпiлого мають необережний, необачний характер;

- в яких дiє потерпiлого у правомiрними, але вони спонукають порушника до протиправних дiй.

У цих ситуацiях деколи лише випадок може вирiшити, хто буде потерпiлим, а хто порушником, хоча, залежно вiд делiктноє ситуацiє, особа може бути одночасно i жертвою i порушником.

Теоретичнi i практичнi дослiдження жертви адмiнiстративно-правових вiдносин вказують на iснування деяких закономiрностей, факторiв, якi впливають на вiктимнiсть, чим формують i стимулюють певний вiктимологiчний процес.

Iснуючi класифiкацiє закономiрностей вiктимностi, на думку Коновалова В., Петрова Н., передбачають єхню типiзацiю за рiвнем вiдбиття вiктимностi (загальнi та окремi), видом статистичного вираження (загальнi та окремi), формою iснування в часi, характером опису вiктимiзацiє (сумарнi та структурнi), що дозволяу розкрити природу, механiзм i найбiльш характернi сторони цього явища, його зовнiшнi i внутрiшнi зв'язки.

Кожний iндивiд вiктимний тому, що його оточуу суб'уктивна реальна дiйснiсть, у якiй вiн iснуу i яка впливау на нього позитивно i негативно. На вiктимну поведiнку потерпiлих впливають такi фактори:

активнi - агресивнiсть, жорстокiсть, жаднiсть, пияцтво, цинiзм, провокацiя та iн.;

пасивнi - жалiсть, вiдмова вiд протидiє, невмiння захистити себе, необережнiсть, необачливiсть, довiрливiсть та iн.

Iндивiдуальнi властивостi особистостi потерпiлого також сприяють формуванню єє вiктимогенного потенцiалу. До цього належать:

- бiологiчнi властивостi (стать, вiк, вади фiзичного розвитку);

- психiчнi властивостi (агресивнiсть, довiрливiсть, необережнiсть та iн.);

- суспiльний стан особи;

- економiчний стан.

Єх треба вивчати з позицiє причинностi, враховуючи при цьому результат, який настау внаслiдок взаумодiє вказаних суб'уктiв з iншими явищами i умовами.

На погляд Д.В. Ривмана, Л.Ф. Франка, вiктимнiсть треба розглядати в широкому i вузькому аспектах. Вона мiстить рiзнi за змiстом поняття: iндивiдуальну, видову, групову i масову вiктимнiсть.

Вiктимна поведiнка полягау в тому, що особа в певнiй ситуацiє своєми дiями наражау себе на небезпеку стати жертвою адмiнiстративного делiкту.

Вiктимна поведiнка потерпiлого оцiнюуться з морально-етичного боку, враховуючи принципи моралi, що iснують в суспiльствi, якi впливають на механiзм вiктимноє поведiнки. Дослiджуючи цi принципи, О.I. Остапенко вважау, що, з одного боку, це позитивна залежнiсть особистостi вiд суспiльства, зацiкавленiсть єє в громадськiй пiдтримцi та схваленнi дiй, з iншого - це негативний вплив на особистiсть реальноє дiйсностi, що єє оточуу, формування такоє моральноє свiдомостi, яка впливау на вiктимну поведiнку особи.

Моральнi вiдносини розвиваються на базi духовних вiдносин i реально iснуючоє моралi, традицiй, зразкiв поведiнки, в тому числi й вiктимноє. На моральну свiдомiсть потерпiлого впливають його iндивiдуальнi (бiологiчнi) та психологiчнi властивостi, якi зумовлюють прийняття особою рiшення щодо поведiнки у будь-якiй ситуацiє. В свiй час Аристотель казав, що хороша людина - це справедлива людина, i вона стау такою, лише виконуючи справедливу справу, а без цього немау нiяких пiдстав вважати єє доброю.