Види уваги

Розрізняють мимовільну, довільну, післядовільну увагу. Мимовіль­ну увагу іноді називають пасивною, емоційною. Коли говорять про па­сивність, мають на увазі залежність мимовільної уваги від об’єкту, який її привертає, і підкреслюють відсутність зусиль з боку людини.

Мимовільна увага - це зосередження свідомості на об’єкті внаслі­док певних особливостей цього об’єкту. Якості об’єкту, що приверта­ють до нього мимовільну увагу:

S сильний різкий подразник на фоні слабких (стук у двері);

S зміна у силі подразника (підвищення або зниження голосу);

S новизна (нова іграшка);

S початок і припинення дії подразника (пауза перед початком роз­повіді);

S об’єкти, які викликають емоції (яскраві кольори, мелодійні звуки);

S об’єкти, що збуджують інтерес.

Для підтримки уваги за допомогою інтересу на уроці вчителю пот­рібно забезпечувати змістовність і цікавий виклад матеріалу, розмаїття методів, захопленість і зацікавленість самого вчителя, емоційність уро­ку. Закономірності уваги потрібно враховувати і при використанні нао­чності. Якщо вчитель приніс на урок наочність, то учні починають од­разу розглядати її, не чекаючи команди. Спрацьовує чинник новизни та інтересу. Коли ж мова піде (можливо і через двадцять хвилин) про нао­чність, то увага класу до неї вже спаде. Тому демонстрування наочності повинно відповідати моменту коментарів і пояснень до неї вчителя.

Довільна увага. Її називають активною та вольовою. Цим підкрес­люється регульованість людиною цього виду уваги. Довільна увага - це свідома зосередженість уваги на об’єкті із участю вольових зусиль. Особистість зосереджується не на тому, що для неї цікаво, а на тому, що вона повинна робити.

Умови, що полегшують свідоме зосередження уваги:

S у розумову діяльність включається практична дія (читати підруч­ник, конспектуючи його);

S словесні нагадування самому собі про значущість цілі діяльності (учень нагадує собі, як важливо для нього розв’язати задачу, бо вчитель на уроці обов’язково перевірить);

S визначення етапу виконання і обсягу наступної роботи. Відомий педагог Ш.О.Амонашвілі радив мати в класі годинник, щоб привчати учнів розраховувати не тільки свій час, але й сили, знати, скільки зроб­лено й скільки ще попереду. Коли людина не може визначити етап ро­боти, то остання сприймається як нескінченна, що значно знижує во­льове зусилля;

S зручне робоче місце (відсутність сторонніх подразників). Ця осо­бливість ставить перед учителем завдання використовувати прийоми, спрямовані на допомогу в організації учнем свого робочого місця. На­приклад, молодшим дітям корисним буде складений вчителем перелік того, що необхідно приготувати до уроку із записом його на дошці;

S психофізіологічний стан людини. До кінця робочого дня зроста­ють утома, кількість помилок, а увага спадає. Негативно впливає на зо­середження уваги хвороба, емоційне збудження;

S вироблення звички бути уважним, що формується в школі й пе­ретворюється на риси характеру - такі, як спостережливість, уважність. Вони є необхідною умовою професійного успіху. Зниження уваги приз­водить до помилок, іноді трагічних, у діяльності робітника.

Післядовільна увага виникає з довільної, при цьому знижується во­льове зусилля, зростає інтерес та емоційна захопленість. Вона близька до мимовільної уваги, оскільки виникає на основі інтересу, але характер інте­ресу інший. У мимовільній увазі переважає інтерес до самого процесу дія­льності, а в післядовільній - до її результату. Наприклад, учень розпочав розв’язувати приклад без зацікавлення, докладаючи зусиль, щоб бути ува­жним. У ході розв’язання в нього зростає рішучість досягти результату не­зважаючи на труднощі, він захоплюється роботою, його увага - післядо- вільна. Коли знижуються вольові зусилля і підвищується інтерес у процесі виконання діяльності, то виникає післядовільна увага.

3.