Тема 2.3. Психологія особистості.

1. Поняття про особистість у психології.

2. Структура та спрямованість особистості.

3. Соціальний і біологічний фактори формування особистості.

Людина - це представник цілком визначеного біологічного виду, який відрізняється від інших тварин конкретними специфічними особливостями і рівнем фізичного і психічного розвитку.

Індивід - це людина як цілісний неповторний представник роду, з його психофізичними властивостями, що виступають як передумова розвитку особистості й індивідуальності.

Індивідуальність - це своєрідність психіки особистості індивідуума і її неповторність, виявляється в рисах темпераменту і характеру, а також у потребах, ажаннях тощо.

Особистість - це конкретна людина, що є представником визначеного суспільства, конкретної соціальної групи, яка займається певним видом діяльності й усвідомлює своє ставлення до оточуючого і наділена індивідуальними психологічними особливостями.

Людина як особистість з погляду психології, характеризується:

1. Самосвідомістю, яка розвивається, є основою формування розумової активності і самостійності особистості в її судженнях і діях, зорієнтованих на пізнання себе, удосконалення себе і пошук сенсу життя.

2. Наявністю «Я образу», - системи уявлень людини про себе реальну, собе очікувану, ідеальну, яка забезпечує єдність і тотожність власної особистості і виявляється в: самооцінці, почутті самоповаги, рівні домагань тощо.

3. Активністю - прагнення вийти за межі реалізованих можливостей, за рамки вольових домагань.

4. Спрямованістю - система мотивів та потреб.

5.Властивостями, якостями, здібностями тощо.

Визначним стало бачення поняття про особстість у заубіжній психології. Відомі різноманітні піходи д розуміння її сутності.

Соціогенетичний підхід намагається пояснити особливості особистості виходячи зі структури суспільства, засобів соціалізації, взаємин з іншими людьми.

Теорія научіння: життя особистості, її ставлення до людей, подій тощо - це результат підкріплюючого научіння.

Теорія ролей: виходить з того, що суспільство пропонує кожній людині набір стійких способів повдінки (ролей) обумовлених її статусом.

Біогенетичний підхід: провідну роль відводить біологічним процесам дозрівання організму, вважаючи, що основні психологічні властивості людини, закладені в самій природі людини. Закон «рекапітуляції», відповідно до цього закону, індивідуальний розвиток повторює стадії розвитку людського суспільства. Даний підхід розглядався представниками конституційної психології. Эрнст Кречмер розробив типології особистості, в основу розуміння яких поклав статуру людини, вважаючи, що між фізичним типом людини й особливостями її розвитку прослідкоується щільний зв'язок. З. Фрейд вважав, що поведіна особистості обумовлена несвідомим біологічним потягом (інстинктом). Даний підхід не заперечує значення біології і середовища, але на перший план висуває розвиток власних ознак.

Психогенетичний підхід. Представники, пояснюють поведінку особистості головним чином через емоції, потяг та інші позараціональні компоненти психіки.

Представники когентивістської орієнтації надають перевагу розвитку інтелектуально-пізнавальної сфери особистості.

Персонологічна орієнтація. Її прихильники акцентують увагу на розвитку особистості в цілому.

Російські чені також розробили структурні компоненти особистості. Зокрема, Платонов пояснив особистість через особливі сторони інивідуальності особистості і її зв'язку з соціальним отченням.

Спрямованість - це те, що підштовхує людину.

Спрямованість особистості - це така її психічна властивість, яка включає в себе потреби, мотиви, світогляд, мету її життя і діяльності. Потяг - найбільш примітивна біологічна форма спрямованості.

1. Бажання - усвідомлена потреба і потяг до чого- небудь цілком визначеного.

2. Прагнення - виникає при включенні в структуру бажання вольового компонента.

3.Інтерес - пізнавальна форма спрямованості на предмети. При включенні в інтерес вольового компонента він стає схильністю.

4.Ідеал - те, що притаманне людині, конкретизується в образі або в уявленні предметна мета схильності.

5. Світогляд - це система філосовских, естетических, етичних, природньо наукових та інших поглядів на навколишній світ.

6. Переконання - це вища форма спрямованості, це система мотивів особистості, що спонукує поводитись у відповідності з власними поглядами, принципами, світобаченнями.

Підходи до вивчення особистості в зарубіжній психології представлені у додатку - Таблиця 2).

Структура особистості за К. Платоновим висвітлені у додатку - Таблиця 3).

Запитання для самоконтролю:

1. Сутність поняття «особистість».

2. Людина та індивід - вихідні поняття для розуміння особистості людини.

3. Які відносини має привласнити індивід, щоб стати особистістю?

4. Чому можна стверджувати, що людина сама себе формує як особистість?

5. У чому полягає історичний характер особистості?

6. Особистість і індивідуальність. Їх сутність.

7. Предметний і соціальний світ життя людини.

8. Біологічне і соціальне у структурі особистості.

9. Назвіть підструктури особистості людини за К.К. Платоновим.

10. Як виникає установка на успішність діяльності.

11. Структура особистості людини за А.В.Петровським.

12. Привласнення суспільно - історичного досвіду і розвиток особистості.

13. Сутність літичних та критичних періодів розвитку.

14. Особливості критичних періодів розвитку за Л.С. Виготським.

15. Сутність діяльнісного підходу до періодизації психічного розвитку (за Д.Б.Ельконіним).

16. Дві групи провідних типів діяльності за Д.Б. Ельконіним).

17. Вікові періоди та відповідні їм провідні типи діяльності.

18. Періодизація дорослого життя (за В.Ф. Моргуном).

19. Особливості періодизації психічного розвитку Е. Еріксона.

20. Конституційний підхід до типології особистостей людини.

21. Акцентуальний підхід до типології особистостей людини.

22. Соціальний підхід до типології особистостей людини.

23. Психологічний підхід до типології особистостей людини.