Розмежування понять мови і мовлення

Мова — це система знаків, що слугує засобом людського спілку­вання і діяльності мислення, способом вираження самосвідомості, пе­редачі від покоління до покоління і зберігання інформації.

Мовлення — це форма спілкування за допомогою мови. Воно скла­лось історично в процесі матеріальної перетворювальної діяльності людей.

Щодо співвідношення мови й мовлення існують різні погляди. Ві­домий лінгвіст початку ХХ ст. Л.В. Щерба не використовував поняття мовлення. На його думку, мова існує у трьох виявах: як предмет, як процес і як здатність. Російський психолінгвіст І.О. Зімняя вважає, що мовлення - це своєрідний спосіб формування і формулювання думки за допомогою мови як системи знаків.

Розмежування мови і мовлення проводиться на підставі наступних ознак (див. табл. 3).

Таблиця 3

Порівняльна характеристика мови і мовлення (за О.О.Леонтьєвим)

Мова й мовлення розрізняються і своїми функціями. Функції мови - це характеристики мовленнєвої діяльності, які виявляються у будь-якій ситуації мовлення, а функції мовлення пов’язані з його своєрідністю в різних культурах і соціальних групах, тому виявляються не завжди (О.О.Леонтьєв).

Функції мови

1) комунікативна: регуляція поведінки - або власної, або іншої лю­дини, або групи людей;

2) знаряддя інтелектуальної діяльності;

3) оволодіння суспільно-історичним досвідом;

4) форма існування суспільно-історичного досвіду;

5) національно-культурна: мова є ознакою кожного народу,слугує його консолідації;

6) знаряддя пізнання (використовуються в міркуваннях, у теоретич­них відкриттях).

Функції мовлення

1) емотивна (вираження емоцій);

2) волевиявлення;

3) поетична, естетична;

3) магічна (заклинання, заговори);

4) фатична (встановлення контакту);

5) номінативна (найменування предметів);

6) корекція й доповнення немовленнєвої діяльності.

Водночас, слід відзначити, що мова і мовлення єдині як різні сторо­ни мовленнєвої діяльності.

2.