Характеристика ознак письмової мови

Як уже зазначалося, зміст письма, рівень володіння писемною мовою формуються за загальними та окремими ознаками письмової мови. Загальні ознаки письмової мови визначають її фронтально, характеризуючи ступінь розвитку: стилістичних, лексичних звичок особи, граматичних навичок.

У даному разі загальні ознаки письмової мови особи уточнюють відповідний спосіб її дії та навіть свого роду манеру поведінки, що стала постійною.

Офіційно-діловий стиль письмової мови використовується в діяльності представників органів державної влади при написанні різних документів. Науковий стиль письмової мови залежить від виду системи знань (галузі), де вона застосовується. Для кожної системи знань властиві своя термінологія, словосполучення і т. ін. Виробничо-технічний стиль письмової мови в кожній галузі також характеризується специфічними мовними особливостями (термінами і словосполученнями). Це залежить від роду занять, трудової

104

діяльності особи. Публіцистичний стиль письмової мови використовується у засобах масової інформації.

Літературно-художній стиль письмової мови пов'язаний з діяльністю в галузі художньої літератури. Відповідний стиль вживається при написанні художніх творів. Побутовий стиль письмової мови використовується в щоденному спілкуванні людей, характеризується місцевим різновидом загальнонародної мови - діалектами та наріччями.

Ознаки побудови письмової мови в цілому утворюють її загальну конструкцію, яку ще називають архітектонікою, до якої можна віднести, зокрема, питання наявності логічного зв'язку в тексті, або, навпаки,- відсутність такого зв'язку та ін.

Загальна побудова письмової мови визначається такими ознаками:

повнотою, послідовністю і правильністю висвітлення думки;

переважаючим типом речень;

наявністю або відсутністю абзаців;

наявністю скорочень, виправлень;

виділенням (акцентуванням) різними способами головних положень - іншим шрифтом, розрядкою, підкресленням тощо;

використанням у тексті дужок, трьох крапок, знаків оклику, знаків запитань.

Ступінь розвитку лексичних звичок особи характеризується досить специфічними механізмами. Так, загальний словниковий запас автора кожного тексту - це ступінь розвитку його лексичних звичок, які визначаються лексичними ознаками.

Останні можна класифікувати за декількома видами.

Граматичні навички є частиною загальних ознак письмової мови. Письмо особи характеризується ступенем розвитку її граматичних навичок, володінням українською мовою. Грамотність у автора рукописного тексту може бути високою, середньою й низькою, залежно від кількості допущених помилок.

Письмова мова має окремі ознаки, вони проявляються у навичках, притаманних виконавцеві рукописного тексту. Такі окремі ознаки мають вияв у її індивідуальних лексичних, граматичних та стилістичних звичках.

Лексичними індивідуальними навичками можуть бути: неправильне вживання слів, словосполучень; повторення одних і тих

105

самих слів; вживання непотрібних (зайвих) слів; неправильне використання фразеологізмів; ознаки авторської лексики (вживання професіоналізмів тощо).

До граматичних індивідуальних навичок виконавця тексту може бути віднесено: повтор однорідних орфографічних і пунктуаційних помилок, неправильне вживання дієслів, займенників, прислівників, дієприкметників, прикметників тощо.

Стилістичними індивідуальними навичками є: стиль викладення, характерні схеми побудови письмової мови, наголос тощо, тобто те, що властиво безпосередньому виконавцеві рукописного тексту.