§1. Поняття і суть динамічних властивостей людини
Динамічні, або функціональні, властивості людини досі розглядались у частковій теорії "Вчення про зовнішні ознаки людини", де до зовнішніх ознак відносять як анатомічні, так і функціональні ознаки.
Раніше зазначалось, що ставити в один ряд функціональні властивості і зовнішні ознаки некоректно, оскільки їхня природа і криміналістичне значення різні. Зовнішні ознаки характеризують зовнішню будову будь-якого фізичного тіла, що дозволяє вимірювати, описувати і, таким чином, індивідуалізувати об'єкти матеріального світу. Форма поверхні усякого фізичного тіла утворює його зовнішність, яка характеризується ознаками, котрі називаються зовнішніми.У людини зовнішні ознаки — це анатомічна будова його тіла, скелетної основи і шкірного покриву, вони локалізовані і відносно стійкі протягом усього життя. Анатомічні ознаки являють собою зовнішні матеріальні утворення: опуклість, вигнутість, ямку, горбочок, борозну, валик, родиму пляму, шрам та ін., що, власне, утворює будову шкірного покриву тіла людини.
Динамічні ознаки (так їх іменують у науковій літературі) відображають внутрішню активну структуру біологічної системи. Ці внутрішні якості проявляються при функціонуванні об'єкта, звідси вони дістали назву функціональних, рухових. Їхня суть полягає в особливостях рухів окремих м'язів людини або їх груп. Такі ознаки характеризують дійові сторони людини як єдиного цілого, як особистості. Тому динамічність не ознаки тіла, а властивості особи. Динамічні властивості можна спостерігати і фіксувати тільки в процесі якоїсь діяльності людини, її взаємодії з матеріальним середовищем. Цим вони відрізняються від ознак зовнішності, які є статичними утвореннями.
Суть динамічних властивостей. Динамічна властивість являє психічний акт, матеріальною основою якого є умовно-рефлекторна діяльність вищої нервової системи людини. Остання, взаємодіючи із зовнішнім середовищем, віддзеркалює її і тим самим формує систему реакцій-відповідей, головним чином, мобільних дій.
При повторності зовнішніх умов дії-відповіді на подразники стають більш однотипними. Чому? В корі головного мозку формується динамічний стереотип (за І. П. Павловим), інакше кажучи, система нервових зв'язків, яка на однакові подразники реагує однаковими рухами, однаковим образом дії людини. Внаслідок багаторазового повторення розв'язання однакових завдань формується навичка.Навичка — це дія, сформована шляхом повторення однотипних операцій, що характеризується високим ступенем автоматизації при відсутності поелементної свідомої регуляції (за Л. О. Карпенком).
Навичка відображає життєвий досвід людини однаково діяти в ситуаціях, які виникали раніше. В цьому плані навичка — це ступінь оволодіння певною дією, вона відбиває особисті властивості людини, її психіку, фізіологію, анатомічні особливості, які так або інакше беруть участь у формуванні навички. Саме через це суть динамічних властивостей складають навички, автоматизовані дії (рухові реакції) окремих м'язів людини або їхніх груп на подразники, особисті потреби, ситуації, в які потрапляє людина. Звідси, рухові, або функціональні властивості в кримінальному праві інтерпретуються як образ дії, а в криміналістиці — як спосіб учинення злочину.