Особливості сприймання

Як і відчуття, сприймання виникає лише при безпосередній дії на аналізатори. Перехід від відчуття до сприймання означає більш повне і складне відображення предметів.

Сприймання — це психічний процес відображення в мозку людини предметів та явищ у цілому, у сукупності всіх їх якостей та властивос­тей при безпосередній дії подразників на аналізатори.

Властивості сприймання

1) Активний саморегульований характер.Правильний образ сприймання вибудовується завдяки активності людини. Неточності й помилки у функціонуванні окремого аналізатору виправляються і уточ­нюються за допомогою злагодженої роботи інших. У результаті людина отримує образ, адекватний дійсності. Проводився експеримент. Дослі­джувані були в окулярах, які перевертали зображення догори ногами. У підгрупі, якій дозволялося активно пересуватися, обстежувати кімнату, досліджувані швидко починали сприймати дійсність адекватно: стелю вгорі, підлогу - знизу. У групі, діяльність якої обмежувалась, віднов­лення сприймання наставало пізніше, ніж у першій.

2) Історичність (аперцепція) - це обумовленість сприймання кон­кретними умовами і минулим досвідом, як суспільним, так і особистим. Здатність до сприймання формується у дитини під впливом засвоєння сенсорних еталонів, прийнятих у суспільстві. Прикладами сенсорних еталонів є шкала музичних звуків, система геометричних форм, набір основних кольорів. При сприйманні предметів людина виділяє ті час­тини, які відповідають сенсорним еталонам. Так, дитина, яка не навчи­лась розрізняти вишневий і рожевий кольори, назве їх червоними; яка не вміє розрізняти трапецію і ромб, назве їх чотирикутниками. Худож­ник у кольорі морської води побачить більше відтінків, ніж люди інших професій, оскільки його система еталонів кольору повніша.

3) Предметність - це віднесення образу навколишнього до зовніш­ніх об’єктів, що є його джерелом.

4) Цілісність-людина сприймає цілісну структуру предмета, хоча найчастіше інформація про нього надходить неповно. Образ виникає як ре­зультат послідовного обстеження предмета (сукцесивно). Коли він виник, то всі сприйняті ознаки постають одночасно в єдності (симультанно). На­приклад, у вікно ми бачимо дерева, будинки, вулицю, але на сітківку пот­рапляє інформація про певні їх частини (верхівки, дахи тощо). У телевізорі ми бачимо диктора, хоча на зображенні - лише його голова.

5) Константність - відносна постійність образу сприйнятого при змінах умов сприймання. Так, при віддаленні від будинку його зобра­ження на сітківці зменшується, але розмір будинку сприймається як по­стійний. Ця особливість формується. Проводилось дослідження серед племен, які проживають у лісі. Виявилося, що віддалені предмети вони сприймають як маленькі. Відсутність у них константності розміру по­яснюється браком досвіду сприймання певних об’єктів здаля і зблизька.

6) Осмисленість - відображення значення предметів, усвідомлення їх функцій. Називаючи предмет, людина відносить його до певного класу, групи відомих їй об’єктів. Образ сприймання - не набір подраз­ників, а пошук пояснення сприйнятих даних. Це особливо виявляється при сприйманні подвійних і невизначених зображень (конфігурацію хмар сприймають як літаючу тарілку, кущ у темряві - як постать). Осмисленість свідчить про нерозривність між сприйманням і мисленням.

7) Об’єм сприймання. Визначається тим, скільки предметів люди­на може сприйняти одномоментно - це 4-8 одиниць.

5.