Види сприймання

Види сприймання розрізняють за: 1) конкретним змістом об’єкту (сприймання тексту, мистецтва, природи, навчального матеріалу); 2) формами існування матерії (часу, простору, руху); 3) провідним аналі­затором (зорове, слухове, нюхове, смакове, дотикове, кінестетичне або рухове).

Сприймання простору включає сприймання форми, розміру, від­даленості і напрямку розташування предметів. Всі ці характеристики визначаються у співвідношенні з положенням тіла суб’єкта. Сприй­мання простору відбувається в процесі рухової діяльності і становить вищий рівень аналітико-синтетичної діяльності, яку називають просто­ровим аналізом. Особливу роль відіграє руховий аналізатор, що фіксує напрямок і траєкторію руху певних ділянок тіла (око і рука рухаються за контуром, і в результаті формується образ форми). Важлива роль фу­нкціональної асиметрії півкуль мозку. Сприйманню простору сприяють зв’язки між півкулями головного мозку та відповідно симетрична будо­ва аналізаторів. Бінокулярний зір забезпечує зображення у трьох вимі­рах; бінауральний слух дозволяє визначати розташування подразника, його віддаленість і напрямок; бімануальний дотик - сприймання форми і величини; диринічний нюх - сприймання напряму розташування дже­рела запаху.

Сприймання часу полягає у визначенні тривалості, швидкості, по­слідовності явищ і забезпечується системою аналізаторів. Фізіологіч­ною основою сприймання часу є ритмічна зміна процесів збудження і гальмування в корі головного мозку. Сприймання ритму забезпечують кінестетичний і слуховий аналізатори. Помилки у сприйманні часу за­лежать від характеру діяльності в оцінюваний проміжок часу. Періоди бездіяльності здаються довшими (переоцінюються), тривалість цікавої роботи здається коротшою (недооцінюється). Точність сприймання ча­су впливає на організацію діяльності. Коли учень не вміє розрахувати свій час, він змушений виконувати завдання або поспіхом, або занадто повільно, що призводить до зниження його успіхів.

У сприйманні руху основну роль відіграють зоровий і кінестетич­ний аналізатори. Оцінюється зображення на сітківці у співвідношенні із рухами ока (див. табл. 8).

Таблиця 8

Взаємозв’язок кінестетичного та зорового аналізаторів

при сприйманні руху

Умовні позначення: «+» рухливість, «-» нерухомість.