Чутливість та її зміни

Людину оточує безліч предметів і явищ, не кожне з яких вона може відчувати, або сприймати. Пізнання людиною світу нескінченне, а фізі­ологічні можливості її сенсорно-перцептивних апаратів обмежені.

Чутливість обмежена порогами, що вимірюютьсяпоказниками фізи­чних властивостей подразників. Нижній поріг визначається мінімаль­ною силою подразника, яка необхідна для виникнення ледь помітного відчуття. Верхній поріг визначається максимальною силою подразника, яка ще викликає адекватне відчуття. Таким чином, чутливість сенсор- но-перцептивних апаратів функціонує в певному діапазоні - між ниж­нім та верхнім порогами. Подразники меншої сили - підпорогові, а бі­льшої - надпорогові. Вони хоча й впливають на органи чуттів, але не викликають адекватного відчуття. Наприклад, відомо, що людина роз­різняє кольори лише за умови певного освітлення. Вночі око бачить лише сіро-чорну гаму. Ближче до ранку розвидняється, але кольори ще не розрізняються. Раптом кількість світла стає такою, що ми починаємо відчувати кольори. Така міра освітлення становить нижній поріг. Зрос­тання освітлення призводить до засліплення, а якщо перевищує верхній поріг, то око вже нічого не здатне розрізняти й отримує опіки, що ви­кликають біль, тобто неадекватне відчуття.

У кожного органу відчуттів є свої значення порогів чутливості. Так, для виникнення відчуття запаху потрібно 8 молекул речовини. Нижній поріг чутливості смакового аналізатора становить у 25 тисяч разів мо­лекул більше. Значення нижнього порогу і чутливість знаходяться в обернено пропорційній залежності: чим вища чутливість, тим меншої сили подразник необхідний для виникнення відчуття.

Сила подразника та інтенсивність відчуттів пов’язані між собою ос­новним законом психофізики (закон Вебера-Фехнера): при зростанні сили подразника у геометричній прогресії інтенсивність відчуття зрос­тає в арифметичній прогресії.

184

Т. В. Дуткевич

Рис. 5. Основний закон психофізики

Пороги чутливості не постійні, а змінюються залежно від навколи­шнього середовища, фізіологічних і психологічних умов. Зміна чутли­вості під впливом зовнішніх умов — адаптація. Форми адаптації: а) по­вна адаптація - зникнення відчуття (наприклад, запаху); б) зниження чутливості - при переході людини з темряви на світло; в) підвищення чутливості - при переході зі світла в темряву.

Сенсибілізація — зміна чутливості під впливом внутрішніх умов. Має кілька різновидів: а) постійна - залежить від сталих змін в організ­мі (віку, хвороби, професії, вправ); б) тимчасова - внаслідок прийому ліків (адреналін загострює чутливість), наркотичних засобів; у резуль­таті взаємодії відчуттів (сильний шум знижує зір, слух загострюється при денному освітленні); під впливом установок, інструкцій.

Взаємодія органів чуттів проявляється у неспецифічній чутливості. Під дією подразника, характерного для одного аналізатора, можуть ви­никнути реакції в інших — синестезія. Відомий феномен, коли людина розрізняла колір кінчиками пальців. Більш поширені приклади синесте­зії: виникнення кольорових образів при сприйманні музики. Подібні явища передаються у мовленні словосполученнями на зразок: «гострий смак» (подразник смакового аналізатора викликає відчуття в дотиково­му), «солодкі звуки», «теплий колір».

4.