Поняття та особливості міжнародних політичних відносин

Міжнародні відносини є об'єктом наукового дослідження багатьох наук. Міжнародними відносинами називають сукупність усіх зв'язків і відносин, які виступають на світовій арені національних держав і міжнародних об'єднань, соціальних, економічних і політичних сил, організацій і рухів.

Міжнародні політичні відносини - це відносини між державами, політичними партіями, громадсько-політичними організаціями і рухами, міжнародними організаціями та іншими суб'єктами політики на міжнародній арені.

За такого розуміння міжнародних політичних відносин навіть суто економічні відносини між державами як політичними інститутами набувають політичного характеру. Політичні відносини складають основний зміст міжнародних відносин.

Міжнародні політичні відносини будуються на такій же основі, що й внутрішньополітичні. Їхню динаміку зумовлює конкурентна боротьба за доступ до обмежених ресурсів, суб’єктом якої традиційно вважаються держави та їх об’єднання (цю боротьбу досить наочно, хоча й спрощено, моделює ряд популярних стратегічних комп’ютерних ігор).

Проте, на відміну від політичної системи окремої країни, у цих відносинах відсутній єдиний загальновизнаний центр влади («світовий уряд»), який би був механізмом владного перерозподілу ресурсів та силового підтримання порядку доступу до ресурсів і влади. Тому у зовнішній політиці досить велику роль відіграють позаінституційні методи конкурентної боротьби, включаючи силові (війни, збройні конфлікти, аннексії, «кольорові революції» в інтересах зовнішньополітичних суб’єктів) та економічні (торгові війни, порушення корпоративних прав стратегічних економічних об’єктів та їх рейдерські захвати в інтересах зовнішньополітичних суб’єктів тощо).

Такі методи в умовах існування зброї масового знищення в руках конкурентів зумовлюють досить високу затратність і ризикованість дій для всіх учасників відносин. Звідси витікає тенденція до встановлення інституційних обмежень силових методів конкуренції на основі існуючого балансу сил, що втілюється в системі міжнародних договорів та міжурядових організацій (таких як ООН та інші) з правом накладення санкцій, яке визнається основними учасниками міжнародних політичних відносин. Проте подальша інституційна інтеграція не є доцільною для конкуруючих груп, які можуть захищати свої інтереси через механізми національних держав, уникаючи таким чином ряду санкцій за порушення зовнішньополітичних міжелітних пактів.

Структура міжнародних відносин

Міжнародні відносини за напрямами поділяють на такі види: економічні, політичні, військові, ідеологічні, правові, дипломатичні. За типами зони діяльності — на глобальні, регіональні, двосторонні.

Вказані відносини іменуються міжнародними, виходячи з уявлення про те, що сучасна держава є політичною організацією народу (нації). У реальності кожен народ є суб'єктом міжнародних відносин лише настільки, наскільки він здатен контролювати механізм держави, в якій він формально вважається джерелом влади.

Тому основним суб'єктом міжнародних відносин є національна держава — географічно обмежена, законно визнана суверенна національно-територіальна організація, яка керується єдиним урядом, і населення якої вважає себе єдиною нацією. З цієї позиції, ієрархія держав на міжнародній арені матиме такий вигляд:

— наддержави (здатні впливати на існування всього людства);

- великі держави-регіональні лідери (їх вплив обмежується одним регіоном або сферою відносин на рівні регіону);

- середні держави (мають вплив у найближчому оточенні);

- малі держави (мають незначний вплив у найближчому оточенні, при цьому володіють засобами для захисту незалежності);

- мікродержави (нездатні захистити свій суверенітет національними засобами). Здійснюючи свої зовнішньополітичні функції, кожна держава проводить певну

політику за межами своєї країни, на міжнародній арені.