2. Насамперед привертають до себе увагу наступні концепції:

1)

2) Антропологічна концепція (від давньогрецької άνθρωπος – людина) – пов’язує поняття політичної влади, а отже, й політики з суспільною природою людини і поширює його на всі соціальні, в тому числі й докласові, утворення.

3) Біологічний підхід визнає владу притаманною біологічній природі людини. А оскільки біологічна природа людини і тварин є спільною, то визнається наявність владних відносин не тільки в суспільстві, а й у тваринному світі.

4) Біхевіористські концепції (від англ. behavior – поведінка) владу розглядають як особливий тип поводження людей, при якому одні люди мають можливість впливати на поводження інших, приймаючи рішення, виконання яких є обов’язковим для інших. Влада зводиться до взаємодії людей, базується на можливості зміни поведінки індивідів. Влада розглядається як першопричина, як детермінанта дії особи. У рамках біхевіоризму є кілька трактувань влади:

- «силова модель» характеризує владу як «волю до влади»;

- «ринкова модель» розглядає владу як атрибут ринкових відносин, що функціонує за правилами ринку (попит, пропозиція, конкуренція);

- «ігрова модель» представляє владу як змагання учасників, де успіх залежить від їхніх здібностей, сили, вміння перевтілюватися тощо.

5) Інструменталістська концепція влади тлумачить владу як використання певних інструментів і засобів, до яких відносять насильство, примус, багатство, знання тощо.

6) Комунікативна концепції передбачають, що влада розглядається як важливий елемент комунікації сучасного суспільства, а сам аналіз поняття влади будується на основі теорії комунікації.

7) Конфліктологічний підхід, трактує владу з точки зору форм, можливостей і методів вирішення політичних конфліктів, як можливість приймати рішення, що регулюють розподілення благ в умовах конфлікту.

8) Марксизм, пояснюючи феномен влади, акцентує увагу на відносинах власності, на економічному пануванні певних класів. Акцент робився на класовому розумінні панування-підкорення, а політична влада бачилась виключно через призму понять диктатури пролетаріату й диктатури буржуазії.

9) Позитивістсько-соціологічний підхід в визначені влади основується на визнанні асиметричності відносин між суб’єктами і, як наслідок цього, в можливості одного суб’єкта впливати на інших.

10) Політологічний підхід до розуміння влади ґрунтується на органічному зв’язку влади й політики, пов’язує їх існування лише з певними етапами суспільного розвитку, для яких характерною є наявність спеціальних суспільних інститутів здійснення влади, насамперед держави.

11) Постструктуралістська концепція влади передбачає, що влада не визначається зовні, так як є безсуб’єктна, а сама виступає в якості детермініруючої інстанції, яка розташована в особливому місці соціального буття і виробляє реальність – області суб’єктів і ритуалів істини.

12) Психологічні інтерпретації влади вбачають першопричину владних відносин у сфері свідомості й підсвідомості людей, розглядають владу як взаємодію людей, як прагнення влади одних і підлеглість інших, досліджують суб’єктивну мотивацію поведінки індивідів у реальних умовах суспільного життя, їх спробу перебороти комплекс неповноцінності у формі панування або підпорядкування.

13) Реляціоністські розуміння влади (від лат. relario — донесення; франц. relation - відношення) представляють владу як відносини між партнерами, один з яких завдяки впливові на іншого може змінювати поведінку останнього. Влада тут виступає як взаємодія суб’єкта й об’єкта, де суб’єкт за допомогою певних засобів контролює поведінку об’єкта. Використовуються три варіанти відносин між об’єктом і суб’єктом влади:

- концепція «опору» (силова) акцентує увагу на класифікації різних форм і ступенів опору владі з боку об’єкта і відповідного тиску з боку суб’єктів влади;

- концепція «обміну ресурсами» представляє владу як функцію залежності індивіда від розподілу ресурсів;

- концепція «розподілу зон впливу» трактує владу як процес постійного обміну ролями між учасниками соціальних відносин, і це дає їм змогу реалізувати бажану модель взаємин.

14) Системне трактування влади балується на пріоритеті політичної системи та її впливу на політику. Також він трактує владу як здатність системи забезпечувати виконання її елементами прийнятих зобов’язань, спрямованих на досягнення соціально значимих цілей. А витоки влади вбачаються у функціонуванні політичної системи. Вплив політичної системи охоплює всі рівні та структурні складові суспільства – макро-, мезо- та мікрорівні.

15) Структурно-функціональна концепція характеризує владу як спосіб самоорганізації людського співтовариства та особливий вид відносин між керівниками і підлеглими, які визначаються ієрархічною будовою суспільства й диференціацією управлінських і виконавських соціальних ролей. Для функціонування політичної системи необхідне чітке виконання кожною особою встановлених соціальних ролей.

16) Телеологічна концепція (давньогрецька τελος (τέλειος) – мета) розглядає владу як засіб досягнення певної мети, певних результатів.