РЕГЛАМЕНТУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ НА ФОНДОВОМУ РИНКУ
Наприкінці ХХ ст. діяльність страхових компаній набула глобального масштабу, оскільки вони нагромадили величезні інвестиційні ресурси, що мало значний вплив на макроекономічні пропорції розвитку багатьох розвинених країн [4, С.16].
Світовий ринок страхування контролюють компанії США, Японії, Німеччини, Англії, Франції, на частку яких припадає 58,61%. В 60-70-і роки ХХ ст. на світовому страховому ринку панували англійські компанії, а в 80-90-х роках зросло значення компаній США, Японії і Німеччини [5, С.45-46].Посилення ролі страхових компаній привело до загострення конкурентної боротьби за заощадження довгострокового характеру між різними кредитно- фінансовими інститутами. Комерційні банки монополізували операції із залучення коштів на поточні рахунки, але ці кошти мають велику мобільність і тому вкладення їх у довгострокові зобов'язання пов'язані з великим ризиком. Компанії страхування життя мають перевагу перед банками, оскільки у них є найбільші можливості для дострокового інвестування, а вкладникам вигідніше зберігати свої заощадження в страхових компаніях.
З іншого боку, незважаючи на конкуренцію між страховими компаніями та іншими фінансово-кредитними інститутами, вони часто виступають як єдина сила в системі капіталу фінансово-промислових груп, оскільки поєднання інтересів цих установ розвивається не тільки через особисті контакти, а й через спільне фінансування промислових компаній. Для цього страхові компанії використовують різні форми і методи купівлі акцій і облігацій на фондовому ринку. Зокрема, у другій половині ХХ ст. виникла тенденція придбання цінних паперів страховими компаніями безпосередньо в торгівельно-промислових корпорацій. Оскільки страхові компанії продовжують користуватися при купівлі нових емісій цінних паперів послугами інвестиційних банків, між банками і страховими компаніями формується взаємозалежність.
Страхові монополії прагнуть купити прибуткові цінні папери корпорацій, а інвестиційні банки - одержати комісійні від їх розміщення. Це приводить до ще більшого поєднання інтересів за допомогою встановлення особистих контактів і спільної участі.Питання діяльності страхових компаній як професійних учасників фондового ринку вивчали такі закордонні та вітчизняні вчені як В. Базилевич,
О. Гаманкова, В. Грушко, Е. Жуков, А.Мамедов, Б.Рубцов, Н. Ткаченко, Т. Яворська та інші.
Їх роль на фондовому ринку визначається тим, що вони можуть зосередити великі кошти для подальшого їхнього інвестування. Вони як посередники мають можливості акумулювати й професійно інвестувати капітал, які недоступні для окремих інвесторів. Тому рівень розвитку страхової системи впливає на загальний рівень розвитку фінансової системи і на інвестиційну діяльність вцілому.
Діяльність страхових компаній можна розглядати в двох аспектах: з одного боку в процесі здійснення своєї основної (операційної) діяльності вони страхують економічні інтереси суб’єктів господарювання від ймовірних ризиків і цим самим стимулюють інвестиційну активність, з іншого - виступають безпосередніми інвесторами. Це закріплено в ст.4 Закону України «Про страхування»: страхові компанії можуть займатися такими видами діяльності як страхування, перестрахування, фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням [1].
Звичайно в розрізі фінансового посередництва страхові компанії нас цікавлять з точки зору розміщення тимчасово вільних коштів, водночас можливості розміщення цих коштів залежать від спеціалізації страхової компанії на конкретному виді страхування (лайфове чи ризикове).
З метою забезпечення стабільності страхового ринку і захисту страхувальників від можливих втрат невиконання страховиками своїх зобов’язань, в багатьох країнах здійснюється державне регулювання і контроль за інвестиційною діяльністю страхових компаній шляхом встановлення нормативів по об’ємам інвестицій в різні об’єкти.
Право страхових компаній інвестувати страхові резерви та інші кошти закріплено в Законі України «Про страхування» та Законі України «Про інвестиційну діяльність». Згідно зі ст. 31 Закону України «Про страхування» страхові резерви повинні розміщуватись з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості та мають бути представлені активами таких категорій [1]: грошові кошти на поточному рахунку; банківські вклади (депозити); валютні вкладення згідно з валютою страхування;нерухоме майно;акції, облігації, іпотечні сертифікати; цінні папери, що емітуються державою; права вимоги до перестраховиків; інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України; банківські метали; кредити страхувальникам-громадянам, що уклали договори страхування життя, в межах викупної суми на момент видачі кредиту та під заставу викупної суми (у цьому разі кредит не може бути видано раніше, ніж через один рік після набрання чинності договором страхування, та на строк, який перевищує період, що залишився до закінчення дії договору страхування); кошти резервів зі страхування життя можуть використовуватися для довгострокового кредитування житлового будівництва, у тому числі індивідуальних забудовників, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; готівка в касі в обсягах лімітів залишків каси, встановлених НБУ.Здійснення інших видів кредитної діяльності страховим компаніям заборонено. Крім того, Законом України «Про страхування» та «Положенням про порядок формування, розміщення та обліку страхових резервів» забороняється використання коштів страхових резервів для укладання договорів позики (кредитних договорів) з фізичними та юридичними особами.
Згідно п. 8.2 розпорядження Державної комісії регулювання ринків фінансових послуг «Про затвердження Правил формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя» від 17.12.2004 N 3104, величина окремих категорій активів, у тому числі в іноземній валюті, приймається для представлення технічних резервів у таких обсягах:
Таблиця 1
Обмеження на величину інших активів страхування, ніж страхування життя
| Розділ технічного резерву | Обмеження | Примітка | % від загального розміру технічних резервів | |
| Акції й облігації | акції українських емітентів, якими торгують на фондовій біржі й торговельно- інформаційній системі, що пройшли процедуру лістингу (обсяги торгів за результатами двох кварталів, що передують звітному, становили не менше 25 %) | не більше 30% | акції одного емітента не більше 10 відсотків загального розміру технічних резервів; облігації одного емітента не більше 5 відсотків загального розміру технічних резервів | не більш 40% |
| акції та облігації українських емітентів, обіг яких зупинено | не більше 7% | акції та облігації одного емітента - не більше 2 % | ||
| акції, облігації іноземних емітентів та цінні папери іноземних держав | не більше 10% | іноземний емітент акцій повинен провадити свою діяльність не менше 2 років, Акції та облігації повинні перебувати в обігу протягом останніх 12 місяців до дати розрахунку величини технічних резервів на організованих фондових ринках та пройти лістинг на одній з таких фондових бірж: Нью- йоркська, Лондонська, | ||
| Токійська, Німецька фондові біржі або у торговельно- інформаційній системі НАСДАК. | ||||
| Іпотечні сертифікати | іпотечні сертифікати одного емітента не більше 2%; приймаються лише у разі, якщо гарантується виплата доходу на рівні не нижче облікової ставки НБУ на дату їх придбання | не більше 15% | ||
| Цінні папери, емітовані державою | не більше 40% | |||
Джерело: складено авторами за даними [3].
Згідно п.
3.1.4. розпорядження Державної комісії регулювання ринків фінансових послуг «Про затвердження Змін до Правил розміщення страхових резервів із страхування життя» N 576 від 23.07.2009 року величина окремих категорій активів, у тому числі в іноземній валюті, приймається для представлення страхових резервів страхування життя в таких обсягах:Таблиця 2
Обмеження на величину активів страхування життя_________
| Розділ технічного резерву | Обмеження | Примітка | % від загального розміру технічних резервів | |
| Облігації | акції українських емітентів | не більше 30% | не більше 10% в акції одного емітента | не більш 50% |
| облігації підприємств українських емітентів | не більше 40% | не більше 10% в облігації одного емітента; емітент повинен здійснювати діяльність не менше 5 років | ||
| облігації емітентів, що здійснюють діяльність менш 5 років | не більше 10% | не більш 3% в облігації одного емітента | ||
| Акції, облігації іноземних емітентів та цінні папери іноземних держав | не більше 20% | |||
| Облігації місцевих позик | не більш 10% | |||
| Іпотечні сертифікати, іпотечні облігації | не більш 10% | |||
| Цінні папери, що емітуються державою, а саме державні облігації України | не більш 80% | |||
Джерело: складено авторами за даними [2].
В сучасних умовах страховий і фондовий ринок є не конкуруючими, а двома взаємно переплетеними системами, оскільки масштаби грошових потоків середнього закордонного страховика на фондовому ринку часто дорівнюють обсягу його операцій із страхувальниками по загальним видам страхування і перевищують розміри перестрахувальних операцій.
Статистика свідчить, що без доходів від операцій з цінними паперами при існуючих цінах на страхові продукти і часто збитковості основного виду діяльності більшість західних страховиків просто не змогли б виконувати зобов'язання перед клієнтами.Список використаних джерел
1. Закон України «Про страхування» від 7 березня 1996 року N 85/96-ВР.
2. «Про затвердження Змін до Правил розміщення страхових резервів із страхування життя» Затверджено Розпорядження Державної комісії із регулювання ринків фінансових послуг України N 576 від 23.07.2009.
3. «Правила формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами
страхування, іншими, ніж страхування життя» Затверджено
Розпорядження Державної комісії регулювання ринків фінансових послуг від 17.12.2004 N 3104.
4. Мамедов А. А. Финансово-правовые проблемы страхования в России. - М.: ИД «Юриспруденция», 2010.-300с.
5. Жуков Е. В. Инвестиционные институты. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998.
6. Рубцов Б. Б. Мировые рынки ценных бумаг. - М.: Изд-во «Экзамен», 2002. - С. 93.
Чечуліна О.О.,
к.е.н., доцент, Державна фінансова інспекція України
Еще по теме РЕГЛАМЕНТУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ НА ФОНДОВОМУ РИНКУ:
- 5. Поняття та статус страхових компаній
- 14. Інвестування за допомогою фондового ринку
- 12.3. Регулювання діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, що посідають домінуюче становище на Спільному ринку Співтовариства
- 12. 4. Загальна характеристика страхового ринку, його структура та правові засади регулювання
- ДИРЕКТИВА 98/78/ЕС ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ ТА РАДИ від 27 жовтня 1998 року щодо додаткового нагляду за страховими компаніями в страховій групі*
- ДИРЕКТИВА РАДИ 91/674/ЕЕС від 19 грудня 1991 року щодо річних звітів та консолідованих звітів страхових компаній'
- ДИРЕКТИВА 2001/17/ЕС ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ ТА РАДИ від 19 березня 2001 року стосовно заходів щодо відновлення платоспроможності та ліквідації страхових компаній*
- 12.4. Контроль за концентрацією суб'єктів підприємницької діяльності на Спільному ринку Співтовариства
- ДИРЕКТИВА РАДИ 77/92/ЕЕС від 13 грудня 1976 року щодо заходів зі спрощення ефективного здійснення свободи підприємництва та свободи надання послуг стосовно діяльності страхових агентів та брокерів (ex ISIC Group 630) та, зокрема, перехідних заходів стосовно такої діяльності*
- Страховые термины, связанные с расходованием средств страхового фонда.
- СУБ'ЄКТИ ФОНДОВОГО РИНКУ (РИНКУ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПОСЛУГ)
- 6. Відсутність гарантій надійності контрагента — страхового (перестрахового) посередника, зокрема вимоги щодо належного фінансового стану страхового (перестрахового) брокера (як резидента, так і нерезидента)
- Понятия страховщика, страховой организации, страховой компании, их эволюция
- Модуль V Змістовий модуль №7. Страховий і фінансовий ринки Тема 13. Страхування і страховий ринок
- 2. Форма страхового договора. Страховой полис
- 4. Страховые агенты и страховые брокеры
- Модуль V Змістовий модуль 7. Страховий і фінансовий ринки Семінарське заняття № 1 Тема 13: Страхування і страховий ринок