ФІНАНСОВА ПОЛІТИКА ТА ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ В УКРАЇНІ

Одним з найважливіших критеріїв оцінки результативності фінансової політики держави є ріст продуктивності праці. Фінансова політика повинна стимулювати підвищення продуктивності праці шляхом відповідного розподілу (перерозподілу) приросту ВВП.

Співвідношення між темпами зростання продуктивності праці та реальною заробітною платою є однією з основних макроекономічних пропорцій. Граничні темпи зростання реальної заробітної плати та реальних доходів не повинні перевищувати реальні темпи зростання продуктивності праці. Однак в Україні в останні роки темпи зростання реальної заробітної плати виявляються значно вищими за темпи приросту продуктивності праці. Незважаючи на це “індикатор старанності” в Україні не перевищує прожиткового мінімуму, який забезпечує виключно виживання, а рівень заробітної плати не стимулює продуктивності праці [3].

Стрижнем соціальної політики влади визначено проблему подолання бідності насамперед інструментами фіскальної політики. Проте у світовій економічній історії немає прикладів вирішення відповідної проблеми через механізми бюджетних призначень. На небезпеку політики “подолання бідності через механізми перерозподілу національного доходу” свого часу звертав увагу Нобелівський лауреат Ф. Хайєк. Бідність долається, наголошував він, через політику стимулювання продуктивної праці, нарощування національного доходу і зміцнення на цій основі позицій середнього классу [1, с.30].

Для моделі соціально-ринкової економіки характерно те, що держава піклується про те, щоб рівномірно розподілялися результати зростання продуктивності праці і підвищення ефективності капіталу. Вагомий внесок у досліджувану проблему (з інституціонального погляду) зробили зокрема французські регуляціоністи.

Сьогодні дуже важко викликати суттєве збільшення продуктивності, оскільки за сучасних технологій, ми досить близькі до максимально можливого рівня ефективності. Іншими словами, ми досягли стелі поліпшень загальної факторної продуктивності. Обмежуючим фактором у подальшому підвищенні продуктивності сьогодні є не технології, а людський потенціал. Тому актуальним є дослідження зміни ефективності праці в Україні за роки незалежності, а також оцінка чинників впливу на неї.

При розгляді однофакторної продуктивності (продуктивності праці) збільшення ВВП відбувається або за рахунок зростання кількості працівників, або за рахунок росту продуктивності праці. При цьому виникає наступне питання: які чинники впливають на продуктивність праці?

Проаналізуємо чинники впливу на вітчизняну продуктивність праці детальніше. Для цього скористаємося нелінійною регресією. При моделюванні взаємозв’язків на динамічних рядах широко використовуються відносні величини, передусім індекси. Описуються такі взаємозв’язки степеневою функцією:

Y _ A_x^b1 _x^b2 _x^b3 _x^bm

¹ ЛЛ! Л2 **3 ...л_т

де b - коефіцієнт еластичності, який показує, на скільки відсотків у середньому зміниться у зі зміною х_г на 1 % за умови незмінності інших факторів. Тобто коефіцієнт еластичності - це відносний ефект впливу і-го фактора на у.

Степенева функція лінійна в логарифмах, а тому параметри її визначаються методом найменших квадратів. Класичним прикладом такого типу нелінійної функції є виробнича функція Кобба-Дугласа, яка описує співвідношення між факторами і результатом виробництва на будь-якому рівні економічної діяльності:

Q _ AK^aL^b

де Q - результат виробництва; K - основний капітал; L - трудові затрати (кількість зайнятих).

Параметри а і в - коефіцієнти еластичності. Параметр A приводить масштаб (розмірність) факторів до масштабу результату. При використанні індексів А = 1, а тренд результату, зумовлений дією інших неекстенсивних факторів, враховується в моделі змінною часу є^м Модель набуває вигляду:

Q _ AK^aL^pe¹

де X характеризує темп приросту функції за рахунок неекстенсивних факторів, зокрема неуречевлених факторів НТП (вдосконалення технології, зростання кваліфікації робітників тощо).

Цей варіант моделі називають виробничою функцією Тінбергена. Застосувавши до неї логарифмічне диференціювання, дістанемо модель, яка описує взаємозв’язок темпів приросту: q _ak + pl +1

де q, k, l - темпи приросту відповідно результату, капіталу й трудових витрат.

На основі такої моделі можна визначити внесок екстенсивних, та інтенсивних факторів у розвиток процесів відтворення: d_eKC _ ^(ak + ^pl)/ q.

d. = la

гит jL

На практиці використовують різні модифікації виробничої функції. Наприклад, розділивши обидві її частини на L, отримаємо функцію продуктивності праці:

W = AF^ae¹

де W - продуктивність праці; F - фондоозброєність праці.

Сучасна економічна теорія більше уваги приділяє загальній

продуктивності, розглядаючи продуктивність праці як один із її компонентів. Тому перспективним є дослідження залежності росту загальної факторної продуктивності від державної участі в економіці, а також продуктивності праці.

Список використаних джерел

1. Г альчинський А. Лібералізм - еволюційні трансформації / А. Г альчинський // Економіка України. - 2010. - №6. - С. 23 - 34. С. 30

2. Геєць В.М. Суспільство, держава, економіка: феноменологія взаємодії та розвитку / Валерій Михайлович Геєць; НАН України; Ін-т екон. та прогнозув. НАН України. - К., 2009. - 864 с. ISBN 978-966-02-5437-4. С. 42

3. Купрієнко П. Кому заважає “вишневий сад” українського традиціоналізму? [Електронний ресурс] / П. Купрієнко. - Режим доступу:

http://dt.ua/SOCIETY/komu zavazhae vishneviy sad ukrayinskogo traditsionali zmu-86030.html

Велиева Сабина

к.э.н.,

Азербайджанский Государственный Экономический Университет