Сталий розвиток рекреаційно-туристичного природокористування

Сталий розвиток рекреаційно-туристичного природокористування та гальмування деяких інтенсивних методів освоєння нових територій для розвитку рекреації та туризму, коли з'являються перші негативні впливи на навколишнє природне середовище - є оптимальним шляхом виходу із складної ситуації.

Стале рекреаційно-туристичне природокористування - це ведення прибуткової діяльності в галузі рекреації та туризму, при якій вплив на навколишнє природне середовище не перевищує межі природного самовідновлення впродовж цієї діяльності. За пропозицією X. Мюллера, необхідно збалансувати п'ять головних елементів для досягнення сталого туризму: економічний, задоволення туристів, соціальний, культурний, екологічний, крім того це потрібно зробити так, щоб жоден з цих чинників не був домінуючим.

Альтернативою можуть бути пріоритетні "м'які" види рекреації та туризму, що не передбачають інтенсивного технічного втручання. Індустрія рекреаційно-туристичної діяльності за умови її раціональної організації, є екологічно безпечною та економічно ефективною галуззю, а її розвиток - одним із чинників сталого розвитку держави.

Існує низка заходів, які при правильному застосуванні можуть зменшити рекреаційне навантаження, збільшити рекреаційну ємність території, впорядкувати існуючі рекреаційні потоки, зменшити дегресію рекреаційного комплексу або території.

1. Концентрація максимально можливої кількості рекреантів на обмеженій площі (пристосованій для цього) і відповідно забезпечення мінімального відвідування решта частини природної території.

2. Необхідність функціонального зонування рекреаційних територій. Необхідно проводити зонування рекреаційних територій навіть якщо вони не входять до складу територій та об’єктів природно-заповідного фонду (РЛП, НПП) у яких є своє функціональне зонування (заповідна, господарська зони, зона стаціонарної та регульованої рекреації). Зазвичай в рекреаційних комплексах нижчих рангів виділяють три зони: зона масового відпочинку (наприклад пляж), зона прогулянкового відпочинку (бульвари, парки тощо), зона мінімального відвідування (навколишні природні території). Мінімальна відвідуваність останньої повинна досягатись не заборонами, а таким плануванням території де перші дві зони активно приваблюють найвищу кількість рекреантів.

3. Функціональне зонування повинно базуватись на реальній рекреаційній ситуації і природних особливостях території.

4. Оптимізація транспортно-стежкової мережі. Необхідно створювати мережу доріжок і обладнаних стежок враховуючи вже створену мережу «диких» стежок. Зазвичай кардинальна зміна цієї мережі і спроби перекрити старі пішохідні стежки призводить до створення нових обхідних стежок і погіршення стану природної рослинності.

5. Попередня підготовка природних територій до збільшення рекреаційних навантажень. Зазвичай, майбутні місця масового відпочинку можна визначити наперед і підготувати їх заздалегідь (наприклад облаштування у лісовому масиві місць для вогнищ, мангалів тощо, які і будуть приваблювати рекреантів).

6. Огородження природних територій та інші способи фіксації їх меж на місцевості. Звісно цей спосіб не завжди можливий і використовується зазвичай у містах, але можливий і на природних територіях (для прикладу використовується у Зарваницькому РЛП де територія Марійського духовного центру та Хресної дороги відгороджена від лісового масиву).

7. Постійне вивчення стадій рекреаційної дегресії природної рослинності і впровадження заходів, щодо їх усунення.

8. Зонування природної рослинності за стадіями рекреаційної дегресії і, як наслідок, застосування зонування території або обмеження рекреаційних потоків.

9. Врахування стійкості природних угруповань до рекреаційних навантажень з урахування фізико-географічного районування та типів природної рослинності. При планування мережі стежок, екологічних стежок, місць масового відпочинку тощо необхідно враховувати стійкість тієї чи іншої рослинності до витоптування та інших рекреаційних впливів.

10. Зонування рекреаційної території за густиною транспортної (стежкової мережі).

11. Використання при створенні зон масового відпочинку відносно більшої стійкості трав’янистих лучних ділянок ніж лісової підстилки до рекреаційних навантажень.

12. Широкого впровадження соціальних аспектів рекреаційної екології: встановлення оголошень, правил поведінки на рекреаційних територіях, еколого-просвітницька робота з учнівською та студентською молоддю, місцевим населенням, виховання бережливого ставлення до навколишнього середовища як рекреаційного ресурсу (якщо знищити рекреаційне середовище то кількість рекреантів і економічний ефект від цього зменшуються в рази або зникають повністю).

13. Запровадження відвідування навчальних та екологічних стежок, які би показували рекреантам на багатство цієї території та недопустимість її забруднення і нищення.

14. Особливе відношення до старовинних парків, заповідних об’єктів тощо.

15. Створення поліфункціональних заповідних території на місцях масового поширення рекреації - національних природних та регіональних ландшафтних парків, взяття під охорону найбільш унікальних природних ділянок.

Контрольні запитання і завдання :

1. У чому сутність рекреаційної екології?

2. Які основні типи оцінки природних ресурсів та впливу на рекреанта Ви знаєте?

3. В чому сутність медико-біологічного впливу рекреаційного середовища на рекреанта?

4.

5. В чому проявляється вплив бальнеологічних ресурсів на рекреанта та формування рекреаційного середовища?

6. Проаналізувавши матеріали впливу кліматичних умов Тернопільської області визначте ступінь їх сприятливості для розвитку літніх та зимових видів відпочинку.

7. Що таке фітолікувальні рекреаційні ресурси і в чому проявляється їх вплив на організм людини?

8. Розкрийте сутність психолого-естетичного впливу рекреаційного середовища на рекреанта.

9. Спробуйте провести оцінку пейзажно-естетичної привабливості ландшафтів свого населеного пункту, заповідного об’єкту тощо (за вибором).

10. Проаналізувавши наведені визначення розкрийте сутність понять "рекреаційне навантаження", "рекреаційна місткість", "рекреаційна дигресія".

11. Які ступені рекреаційної дегресії Ви знаєте?

12. На прикладі територій та об’єктів природо-заповідного фонду, інших територій спробуйте визначити ступінь її рекреаційної дегресії.

13. Якими способами можна визначати рекреаційну місткість території, еколого-освітньої стежки?

14. На прикладі територій та об’єктів природо-заповідного фонду спробуйте визначити рекреаційну місткість окремої території, місткість еколого-освітніх стежок в її межах.

15. Які заходи щодо зменшення та оптимізацїї рекреаційних навантажень Ви знаєте? Які з

Прикладна екологія цих заходів можна застосувати у Вашому населеному пункті, ближньому лісовому масиві, територіях та об’єктах природно-заповідного фонду, інших природних угіддях?

Література:

1. Безруков Ю.Ф. Рекреационные ресурсы и курортология: Учебное пособие. - Симферополь, 1998. - 105с.

2. Бейдик О.О. Рекреаційно-туристичні ресурси України. Методологія та методика аналізу, термінологія, районування: Монографія / О.О.Бейдик. - K.: ВПЦ "Київський університет", 2001. - 395 с.

3. Генсирук С.А. Рекреационное использование лесов / С.А.Генсирук, М.С.Нижник, Р.Р.Возняк. - Киев: Урожай, 1987.

4. Данилова Н.А. Климат и отдых в нашей стране. - M.: Мысль, 1980. - 155с.

5. Дідух Я.П. Екологічна стежка (методика, організація, характеристика модельної стежки „Лісники” / Я.П.Дідух, В.М.Єрмоленко, О.Т.Крижанівська та ін. /Під ред. д-ра біол. наук, проф. Я.П. Дідуха. - K.: Фітосоціоцентр, 2000. - 88с.

6. Дмитрук О. Ю. Екологічний туризм : навч. посіб. /О. Ю. Дмитрук, С. В. Дмитрук. - К. : Альтерпрес, 2009. - 358 с.

7. Забелина Н.М. О методике определения рекреационной емкости национального парка / Н.М.Забелина, В.П.Чижова // География и туризм: Сб. науч, трудов. Вып. 7. Пермь: Перм, ун-т, 2009. С. 28-51.

8. Закон України “Про природно-заповідний фонд України”. Екологічне законодавство України. У 2-х кн. \ Відп. ред. В.І. Андрейцев. - K.: Юрінком Інтер, 1997. - Кн.1. - 704 с. - Кн. 2. - 576 с.

9. Мажар Л.Ю. Геосистемный анализ туристско-рекреационной деятельности / Мажар Л.Ю. // Вестник Моск, ун-та. Сер.5. География. - Москва: Изд-во МГУ, 2008. - №1. - С. 27-31.

10. Масляк П. О. Рекреаційна географія: навчальний посібник / П.О.Масляк. - К.Знання, 2008.- 343 с.

11. Методичні рекомендації щодо визначення максимального рекреаційного навантаження природних комплексів і об'єктів у межах природно-заповідного фонду України за зонально-регіональним розподілом / Держ. служба заповід. справи Мінекоресурсів України, Наук, центр заповід. справи Мінекоресурсів України. - K.: 2003. - 43 с.

12. Науково-методичні засади реформування рекреаційної сфери. / Кравців В.C., Гринів Л.С., Копач М.В., Кузик С.П. - Львів: HAH України. - ІРД HAH України. - 1999. - 78 с.

13. Теоретичні та прикладні аспекти рекреаційного природокористування в Україні: монографія / К. Кілінська, В. Руденко, Н. Аніпко, Н. Андрусяк, Н. Коновалова та ін. - Чернівці: Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, 2010. - 250 с.

14. Фоменко Н.В. Рекреаційні ресурси та курортологія / Н.В.Фоменко. - K.: Центр навчальної літератури, 2007. - 312с.

15. Царик Л.П.

16. Царик Л.П., Чернюк Г.В.. Природні рекреаційні ресурси: методи оцінки і аналізу (на прикладі Тернопільської області). - Тернопіль: Підручники і посібники, 2001. - 188с.

17. Царик П.Л. Щодо функціонально-планувальної мережі елементів регіональної туристсько-рекреаційної системи / П.Л.Царик, Л.П.Царик // Наукові записки ТНПУ. Серія: географія. - Тернопіль: ТАЙП, 2014. - №1. - С. 139-145.

18. Шлапак А.В. Методика і норми рекреаційного навантаження на луки, болота та ґрунти і ліси прибережних акваторій природно-заповідного фонду / А.В.Шлапак. - Умань: дендропарк "Софїївка", 2003. - 12с.

19. Шлапак А.В. Методичні рекомендації і норми рекреаційного навантаження на лісові насадження ПЗФ України / А.В.Шлапак. - Умань: дендропарк "Софіївка", 2003. - 36с.

20. Царик П.Л. Регіональний ландшафтний парк «Загребелля» у системі рекреаційного і заповідного природокористування. Монографія/ П.Л.Царик, Л.П.Царик. - Тернопіль: Редакційно-видавничий відділ ТНПУ, 2013. - 186 с.