Різноманітність ссавців.

Підклас Яйцекладні, або Першозвірі. Давня примітивна група ссавців, яка мешкає у Австралії. Основні представники - качкодзьоб та єхидна. Розмножуються відкладанням яйця розміром 1 - 2 см, яке або виношує у сумці на череві, або висиджує у гнізді.

Єхидна - наземна риюча тварина. Волосяний покрив частково утворений голками. Кінцівки мають кігті. Живе у норах. Живляться мурахами, яких добувають довгим липким язиком, змоченим слиною.

Підклас Сумчасті. Представники сумчастих раніше були широко представлені на Землі. У наш час вони зустрічаються лише в Австралії, Північній і Південній Америці. Сумчасті народжують малюків, які на ранніх стадіях розвитку мають дуже маленькі розміри, це пояснюється відсутністю плаценти і коротким терміном вагітності. Малюків виношують у сумці, яка розташовується на череві, де є молочні залози. Сумчасті дуже різноманітні. До них належать: кенгуру, сумчастий ведмідь - коала, сумчастий кріт, сумчаста білка, сумчаста миша.

Клас Плацентарні. До цього класу відносяться більшість сучасних ссавців. Характерними ознаками яких є: добре розвинена плацента, до моменту народження дитинча розвинене. Термін вагітності плацентарних залежить в основному від розмірів і коливається від двох тижнів (миші, полівки), до двох років (слони). На щелепах розташовані зуби, що диференційовані на різці, клики і корінні. Молочні змінюються на постійні.

Ряд комахоїдні.

Ряд рукокрилі. Об’єднують біля 1000 видів літаючих мишей і криланів. У зв’язку з засвоєнням повітряного середовища вони набули ряд пристосувальних рис організації. Їх крила являють собою шкіряні перетинки, що натягнуті між витягнутими пальцями передніх кінцівок, передніми і задніми кінцівками і хвостом. Рух крил обумовлений роботою сильної грудної мускулатури, яка прикріплюється до кіля грудини. Активні в темну пору дня. Вдень ховаються у печерах, дуплах, де сплять, прикріпившись задніми ногами за опору і висять головою вниз. На зиму залишаються у тих місцях, що і літом, але впадають у сплячку, інші відлітають у теплі краї. Зір у них слабкий, а слух гострий. Під час польоту орієнтуються за допомогою звуколокації, видають звуки високої частоти (людське вухо їх не розрізняє), які потім сприймає у віддзеркаленому вигляді. Це дозволяє рукокрилим у нічний час не стикатись з перешкодами і ловити комах. Ловлячи їх, приносять велику користь.

Ряд гризуни. Один з представницьких видів ряду ссавців. До них належать білки, бобри, хом’яки, соні, тушканчики, миші, полівки, криси. Відмінна особливість гризунів - своєрідна будова зубів. У верхній і нижній щелепах є по одній парі великих долотоподібних постійно ростучих різців. З їх допомогою вони живляться. Клики відсутні, а кутні зуби відділені від різців широкими беззубими проміжками. Кутні зуби мають плоскі жувальні поверхні з бугорками або петлями емалі і виконують функцію перетирання їжі.

Ряд хижі. Цей ряд об’єднує декілька родин: собачі (вовк, лисиця, собака); кошачі (лев, тигр, леопард, рись, дикі і домашні кішки); куницеві (соболь, норка, куниця, видра,); медвежі (білий ведмідь, бурий ведмідь). За типом живлення є хижаками із змішаним типом живлення.

Ряд ластоногі. До них відносяться тюлені, морські котики. Значну частину життя вони проводять у воді, але для розмноження і линьки виходять на суходіл або на лід. Мають веретеноподібну форму тіла. Кінцівки перетворені у ласти. Волосяний покрив у багатьох видів редукований і у зв’язку з цим є добре розвинений підшкірний шар жиру. Живляться в основному рибою.

Ряд парнокопитні. До них відносяться: дикі тварини - різні види диких биків, гірські козли і барани, антилопи, олені, кабани, бегемоти, а з домашніх - велика і мала рогата худоба, свині, північні олені. Ноги у них довгі, на яких

розвинені два пальці (третій і четвертий). Перший палець у всіх видів редукований, а другий і п’ятий - недорозвинені, кінці пальців несуть копита. Розрізняють парнокопитних жуйних і нежуйних. Нежуйні (свині, бегемоти) мають простий шлунок і їжа з ротової порожнини надходить у шлунок. До жуйних відносяться більшість диких домашніх парнокопитних (велика рогата худоба, вівці, кози). Шлунок у них складний і має чотири відділи: рубець, сітку, книжку і сичуг). Велика маса грубих кормів, яка надходить у ротову порожнину, не встигає повністю подрібнитись зубами і заковтується разом з слиною. Потрапивши у рубець, погано перетерта їжа під впливом слини і діяльності бактерій піддається бродінню. З рубця їжа переходить у сітку, звідти шляхом відригування знову потрапляє у ротову порожнину для повторного перетирання і змочування слиною. Потім напіврідка маса заковтується і направляється у книжку, звідти у останній відділ шлунку - сичуг, де піддається хімічній обробці травним соком. Всі сучасні породи тварин цього роду в залежності від використання їх людиною ділять на чотири основні групи: молочні, м'ясо - молочні, м’ясні і робочі групи.

Ряд непарнокопитні. До цього ряду відносять коні, зебри, осли і носороги. На ногах добре розвинений один (третій палець), інші рудиментарні. На пальцях є копита. Повна редукція бічних пальців відбулась у представників цього ряду - коней, ослів, з однаковими передніми і задніми кінцівками.

Ряд примати. Один з високоорганізованих рядів ссавців, до якого належить людина. Відрізняється відносно великими розмірами головного мозку, особливо його великих півкуль, що має багато звивин. Очниці направлені вперед. На кінцівках перший палець протиставлений іншим, що забезпечує можливість виконувати хапальні рухи. На пальцях є нігті. Живуть стадами. Живляться різноманітною тваринною і рослинною їжею. Група людиноподібних мавп об’єднується у три групи безхвостих видів: шимпанзе, горилу і орангутанга, за ознаками найбільш близькі до людини.

21.3.