<<
>>

Маркування продукції з яловичини та телятини

Загальні вимоги до гігієнічного маркування м’яса встановлені у Регламенті (ЄС) № 854/2004 Європейського Парламенту та Ради від 29 квітня 2004 року, що встановлює особливі правила організації офіційного контролю за продуктами тваринного походження, що призначені для споживання людиною. Відповідно до ч. 2 ст. 5 вказаного Регламенту санітарно-гігієнічне маркування туш свійських копитних тварин, диких ссавців, яких розводять, окрім зайцеподібних та великих диких тварин, а також напівтуш, четвертин та шматків, що отримують шляхом розроблення напівтуш на три шматки для промисловості, здійснюють на бойні та підприємствах з розведення диких тварин відповідно до Розділу ІІІ Секції І Додатку І. Гігієнічні позначки наносить офіційний ветеринар або за його відповідальності, якщо офіційний контроль не виявив жодних недоліків, що можуть зробити м’ясо непридатним для споживання людиною.

У Розділі III Додатку І до Регламенту (ЄС) № 854/2004 встановлено наступні вимоги до гігієнічного маркування. Офіційний ветеринар має здійснювати нагляд за гігієнічним маркування та позначками, що наносять. Він має зокрема забезпечити, щоб: гігієнічна позначка наносилась лише на тварин (свійських копитних тварин, диких ссавців, яких розводять, відмінних від зайцеподібних та великих диких тварин), що пройшли ante-mortem та post-mortem огляд відповідно до цього Регламенту та коли не існує причин, через які це м’ясо визнають непридатним для споживання людиною. Проте, гігієнічна позначка може бути нанесена до отримання результатів будь-яких аналізів на трихінельоз, якщо офіційний ветеринар має впевненість, що м’ясо відповідних тварин буде розміщено на ринку лише у разі задовільних результатів; та гігієнічне маркування відбувається на зовнішній поверхні туші, шляхом нанесення відбитку чорнилом або гарячим клеймуванням (електротавро) та таким чином щоб, коли туша була розроблена на напівтуші чи четвертини або напівтуші були розроблені на три частини, кожна з частин мала гігієнічну позначку. Гігієнічна позначка повинна бути овальною позначкою завширшки принаймні 6,5 см та заввишки 4,5 см та зазначати наступну інформацію дуже розбірливими символами: позначка повинна зазначати назву країни в якій підприємство знаходиться, яка може бути написана повністю великими літерами або зазначена як код з двох літер, відповідно до належного стандарту ISO. Проте, у випадку держави—члена, ці коди такі: AT, BE, DE, DK, ES, FI, FR, GR, IE, IT, Lu, NL, Pt, SE та UK; позначка повинна зазначати номер схвалення бойні; та у разі застосування на бойні в межах Спільноти, позначка має включати скорочення CE, EC, EF, EG, EK або EY. Літери мають бути заввишки принаймні 0,8 см, а цифри принаймні 1 см. Розміри та символи позначки можуть бути зменшені для гігієнічного маркування овець, кіз та поросят. Барвники, що використовують для гігієнічного маркування повинні бути дозволені відповідно до правил Спільноти щодо використання барвників у продуктах харчування.

Після нестабільності на ринку яловичини і продуктів із яловичини, викликаної кризою губчатої енцефалопатії великої рогатої худоби, підвищення прозорості умов виробництва і збуту відповідних продуктів, особливо в тому, що стосується простежуваності, позитивно вплинуло на споживання яловичини. Для збереження і підвищення довіри споживачів до яловичини і запобігання введенню їх в оману було розроблено базу, в рамках якої споживачам надається інформація шляхом достатнього і чіткого етикетування продукту. Обов’язкову систему маркування яловичини запроваджено в усіх державах—членах починаючи з 1 січня 2000 року. Відповідно до положень Регламент Європейського Парламенту й Ради № 1760/2000/ЄС від 17 липня 2000 року про встановлення системи ідентифікації і реєстрації великої рогатої худоби, та маркування яловичини та продуктів із яловичини і скасування Регламенту Ради № 820/97/ЄС

Відповідно до положень Розділу II Регламенту оператор чи організація, які здійснюють торгівлю яловичиною, зобов’язані етикетувати яловичину на всіх стадіях збуту, і можуть, якщо бажають, етикетувати яловичину на місці продажу таким чином, щоб надавати іншу інформацію стосовно певних характеристик чи умов виробництва м’яса, яке етикетується, чи тварини, з якої це м’ясо береться. При цьому «яловичина» означає всі продукти, що відносяться до кодів CN 0201, 0202, 0206 10 95 і 0206 29 91, «етикетування» означає прикріплення етикетки на окремий шматок чи шматки м’яса або на їхню упаковку, чи, у разі продуктів, які попередньо не загортаються, надання споживачу належної інформації у письмовій і видимій формі на місці продажу, «організація» означає групу операторів, з тієї самої чи з різних частин торгівлі яловичиною.

До загальних правил обов ’язкової системи етикетування яловичини із Співтовариства належать наступні. Оператори та організації. які здійснюють збут яловичини у Співтоваристві, етикетують її відповідно до наступних положень. Обов’язкова система етикетування забезпечує зв’язок між, з одного боку, ідентифікацією м’ясної туші, задів і кусків м’яса, а, з другого боку, окремою твариною чи, коли цього достатньо для уможливлення перевірки точності інформації на етикетці, групою відповідних тварин. Етикетка містить наступні показання: номер посилання чи код посилання, що забезпечує зв’язок між м’ясом і твариною чи тваринами. Цей номер може бути ідентифікаційним номером окремої тварини, з якої походить яловичина, чи ідентифікаційним номером, який стосується групи тварин; номер затвердження бійні, на якій тварина чи група тварин була забита, і державу—члена чи третю країну, в якій розташована бійня. Напис є таким: «забито в (назва держави—члена чи третьої країни) (номер затвердження)»; номер затвердження нарізувального цеху, який провів операцію нарізки туші чи групи туш, і державу—члена чи третю країну, в якій розташований цей цех. Напис є таким: «Порізано в: (назва держави—члена чи третьої країни) (номер затвердження)».

Починаючи з 1 січня 2002 року, оператори і організації також зазначають на етикетках таке: державу—члена чи третю країну, де тварина народилася; всі держави—члени чи треті країни, де відбувалося відгодовування; державу—члена чи треті країни, де відбувався забій (однак, якщо яловичина походить із тварин, народжених, вирощених і забитих в тій самій державі—члені, напис, який включається, може бути таким: «Походження: (назва держави— члена)»; в тій самій третій країні, напис, який включається, може бути таким: «Походження: (назва держави—члена)».

Передбачено наступні відступи від обов’язкової системи етикетування. Оператор чи організація, які готують рублену яловичину, вказують на етикетці слова «приготовано в (назва держави—члена чи третьої країни)», залежно від того, де було приготовано м’ясо, і «походження», якщо відповідна держава чи держави не є державою приготування. Однак, такий оператор чи організація можуть включити в етикетку на рубленій яловичині: один чи більше написів, що передбачаються в попередньому абзаці, та/або дату приготування м’яса. Виходячи з досвіду і у світлі вимог подібні положення можуть прийматися для нарізаного м’яса і обрізків яловичини.

Обов ’язкова система етикетування яловичини із третіх країн передбачає, що імпортована в Співтовариство яловичина, щодо якої існує не вся інформація, передбачена вище, етикетується з використанням такого напису: «Походження: не ЄС» і «Забито в: (назва третьої країни)».

Добровільна система етикетування передбачає, що для етикеток, які містять написи, інші, ніж ті, що наведені вище, кожен оператор чи організація надсилають специфікацію для затвердження компетентному органу держави—члена, у якій відбувається виробництво чи про- даж яловичини, про яку йдеться.

Компетентний орган може також встановлювати специфікації, які мають використовуватися у відповідних державах—членах, за умови, що їхнє використання необов’язкове. Специфікації добровільного етикетування включають: інформацію, яка має включатися в етикетку, заходи, які мають вживатися для забезпечення точності інформації, систему перевірок, яка буде застосовуватися на всіх етапах виробництва і продажу, в тому числі перевірки, які проводитимуться незалежним органом, що визнається компетентним органом і призначається оператором чи організацією. Ці органи відповідають критеріям, встановленим Європейським стандартом EN/45011, у разі організації — заходи, які мають вживатися стосовно кожного члена, який не забезпечує дотримання специфікацій. Держави—члени можуть прийняти рішення про заміну перевірок незалежним органом на перевірки компетентним органом. Компетентний орган у такому разі має в своєму розпорядженні кваліфікований персонал і ресурси, які потрібні для проведення необхідних перевірок. Витрати на перевірки, що передбачаються в цій частині, покриваються оператором чи організацією, що використовує систему етикетування.

Затвердження будь-якої специфікації підлягає гарантії компетентного органу, що надається на підставі ретельної перевірки її складових, належного і надійного функціонування передбаченої системи етикетування і, зокрема, будь-якої специфікації, яка не забезпечує зв’язку між, з одного боку, ідентифікацією м’ясної туші, задів і кусків м’яса, а, з другого боку, окремою твариною чи, коли цього достатньо для уможливлення перевірки точності інформації на етикетці, — групою відповідних тварин.

Специфікації, які передбачають етикетки, що містять інформацію, яка вводить в оману чи є недостатньо ясною, також відхиляються.

Якщо виробництво та/чи продаж яловичини відбувається у двох чи більше державах— членах, компетентні органи відповідних держав—членів вивчають і затверджують подані їм специфікації, якщо елементи, які в них містяться, стосуються операцій, що відбуваються на їхніх відповідних територіях. У такому разі кожна держава—член, якої це стосується, визнає затвердження, які надаються іншою державою—членом, якої це стосується.

Якщо компетентні органи всіх держав—членів, яких це стосується, затверджують цю специфікацію, оператор чи організація, яких це стосується, отримують право на етикетування яловичини, за умови, що етикетка містить їхню назву чи логотип.

Держава—член може прийняти рішення про неможливість використання назви одного чи більше своїх регіонів, особливо, коли назва регіону: може спричинити плутанину чи труднощі при перевірці, зарезервована для яловичини в рамках Регламенту (ЄЕС) № 2081/92. У разі надання дозволу назва держави—член подається поруч із назвою регіону.

Добровільна система етикетування яловичини з третіх країн включає наступне. Якщо виробництво яловичини повністю чи частково відбувається в третій країні, оператори та організації отримують право на етикетування яловичини відповідно до цієї частини, якщо, на додачу до забезпечення відповідності до статті 16, вони отримали для своїх специфікацій затвердження компетентного органу, призначеного з цією метою кожною з третіх країн, яких це стосується. Затвердження, надане третьою країною, є чинним в межах Співтовариства, за умови попереднього повідомлення третьою країною Комісії про: те, який компетентний орган було призначено, процедури і критерії, яких має дотримуватися компетентний орган при вивченні специфікації, кожного оператора і організацію, специфікація яких була прийнята компетентним органом.

Без шкоди для будь-якого заходу, який вживається самою організацією чи незалежним контрольним органом, якщо буде продемонстровано, що оператор чи організація не дотрималися специфікації, про яку йдеться вище, держава—член може скасувати затвердження, передбачене в статті 16(2), чи накласти додаткові умови, які мають задовольнятися для збереження затвердження.

Держави—члени призначають компетентний орган чи органи, відповідальні за імплементацію цього розділу, не пізніше 14 жовтня 2000 року.

Держави—члени вживають всі необхідні заходи для забезпечення відповідності положенням цього Регламенту. Передбачені перевірки не перешкоджають жодним перевіркам, які може проводити Комісія відповідно до статті 9 Регламенту (Є^ Євратом) 2988/95. Будь-які санкції, які держава—член накладає на власника, повинні бути пропорційними до тяжкості порушення. Санкції можуть включати, коли це виправдано, обмеження переміщення тварин з чи до господарства відповідного власника.

Експерти з Комісії, разом із компетентними органами: перевіряють, чи дотримуються держави—члени вимог цього Регламенту; проводять перевірки на місці з метою забезпечення того, що ці перевірки проводяться відповідно до цього Регламенту.

  1. Продукти, що не відповідають їх зовнішньому вигляду та представляють загрозу для здоров’я та безпеки споживачів

Оскільки в багатьох державах—членах існували закони та підзаконні акти про окремі продукти, які, виглядаючи інакше, ніж вони є насправді, ставлять під загрозу безпеку або здоров’я споживачів; ці положення різнилися за своїм змістом, значенням та сферою застосування; зокрема, в деяких із держав—членів вони стосувалися групи продуктів, які відносяться до продовольчих товарів, не являючись такими в дійсності, тоді як у інших державах—членах вони стосувалися особливого виду продуктів, які можна сплутати з продовольчими товарами, та зокрема, з солодощами. Така ситуація створювала серйозні перешкоди вільному товарообігу та нерівні умови конкуренції всередині Співтовариства, не забезпечуючи таким чином ефективного захисту споживачів, та зокрема, дітей. Оскільки було необхідно, щоб здоров’я та безпека споживачів були об’єктом рівноцінного рівня захисту у різних державах—членах; виникла потреба заборонити продаж, імпортування та виготовлення або експортування продуктів, які, внаслідок того, що вони можуть бути сплутані з продовольчими товарами, ставлять під загрозу безпеку або здоров’я споживачів; а також передбачити заходи контролю, який буде здійснюватися компетентними органами влади держав—членів. З цією метою було затверджено Директиву Ради від 25 червня 1987 року про наближення законодавств держав—членів про продукти, які, виглядаючи інакше, ніж вони є насправді, ставлять під загрозу здоров’я або безпеку споживачів (87/357/ЄЕС). Ця Директива застосовується до продуктів, які, не належачи до продовольчих товарів, мають форму, запах, колір, вигляд, оформлення, маркування, об’єм або розмір такі, внаслідок яких споживачі, та зокрема, діти, можуть сплутати їх із продовольчими товарами, внаслідок чого покласти до рота, смоктати або їсти, що може викликати такі наслідки, як задуха, інтоксикація, перфорація або непрохідність шлунково-кишкового тракту, що ставить під загрозу безпеку або здоров’я споживачів.

Держави—члени вживають усіх запобіжних заходів щоб заборонити продаж, імпортування та виготовлення або експортування продуктів, визначених цією Директивою. Держави— члени слідкують за здійсненням контролю продуктів, представлених на ринку, щоб засвідчити, що продуктів, визначених цією Директивою, немає у продажу, і вживають усіх необхідних заходів для вилучення з товарообігу їхніми компетентними органами будь-якого продукту, визначеного цією Директивою.

<< | >>
Источник: Гребенюк М.. РЕГУЛЮВАННЯ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ У ЗАКОНОДАВСТВІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ТА УКРАЇНИ 2010. 2010

Скачать готовые ответы к экзамену, шпаргалки и другие учебные материалы в формате Word Вы можете в основной библиотеке Sci.House

Воспользуйтесь формой поиска

Маркування продукції з яловичини та телятини

релевантные научные источники:
  • Система управления затратами на обеспечение качества продукции в процессе производства
    Володина Наталия Леонидовна | Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук. Воронеж - 2006 | Диссертация | 2006 | Россия | docx/pdf | 10.32 Мб
    Специальность - 05.02.22 - Организация производства. Актуальность. Сегодня не подлежит сомнению, что качеством выпускаемой продукции можно и необходимо управлять, особенно в условиях конкурентного
  • Информатика в техническом университете
    Ю.А. Григорьев | | Учебник | 2002 | pdf | 7.19 Мб
    Приведены основные концепции построения банков данных. В первой части описаны методы построения локальных банков данных; основы инфо- логического подхода к проектированию информационных систем,
  • Оценка качества виноградных вин на основе определения органических кислот методом ионоэксклюзионной хроматографии
    Селиверстова Ирина Васильевна | Диссертация на соискание ученой степени кандидата технических наук. Москва - 2004 | Диссертация | 2004 | Россия | doc/pdf | 6.17 Мб
    Специальность 05.18.07 - Биотехнология пищевых продуктов (пивобезалкогольная, спиртовая и винодельческая промышленности) Специальность 05.02.23 - Стандартизация и управление качеством продукции
  • Развитие наукоемких и высокотехнологичных производств в Китае (на примере информационных технологий)
    Мамаев Александр Владимирович | Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук. Москва - 2006 | Диссертация | 2006 | Россия | docx/pdf | 5.15 Мб
    Специальность 08.00.14 - Мировая экономика. На протяжении последних двух десятилетий мы все являемся свидетелями постоянно возрастающей мощи экономики Китая. На сегодняшний день Китай является одной
  • Разработка логистических методов выбора вариантов складских распределительных систем
    Перведенцев Павел Александрович | Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук. Санкт-Петербург - 2005 | Диссертация | 2005 | Россия | docx/pdf | 7.17 Мб
    Специальность 08.00.05 - Экономика и управление народным хозяйством: логистика. Актуальность темы исследования. Функционирование любого российского предприятия в рыночных условиях обусловлено
  • Разработка технологии желейных десертов функционального назначения
    Барашкина Елена Владимировна | Диссертация на соискание ученой степени кандидата технических наук. Краснодар - 2003 | Диссертация | 2003 | Россия | docx/pdf | 5.64 Мб
    05.18.01 - Технология обработки, хранения и переработки злаковых, бобовых культур, крупяных продуктов, плодоовощной продукции и виноградарства. В настоящее время наблюдается ухудшение экологической
  • Ответы на экзаменационные вопросы по курсу «Аграрное право»
    | Шпаргалка | 2016 | Россия | docx | 0.28 Мб
    Экзаменационные вопросы по курсу «Аграрное право» Вопрос 1: Определение аграрного права и его место в системе российского права Вопрос 2: Частно-правовые и публично-правовые начала в российском
  • Аграрное право. Шпаргалки. М.: — 32 с.
    Завражных М. Л. | | Шпаргалка | 2008 | Россия | doc | 0.15 Мб
    Информативные ответы на все вопросы курса " Аграрное право" в соответствии с Государственным образовательным стандартом. Студенту без шпаргалки никуда! Удобное и красивое оформление, ответы на все
  • Аграрное право
    Боголюбов С.А., Бринчук М.М., Ведышева Н.О. Под ред.Палладиной М.И., Жаворонковой Н.Г. | М.: Проспект, — 432 с. | Учебник | 2011 | Россия | doc | 0.47 Мб
    Учебник подготовлен коллективом кафедры аграрного и экологического права в соответствии с программой, утвержденной ученым советом. Московской государственной юридической академии им. О.Е.Кутафина. В
  • Шпаргалка по предмету Бухгалтерская (финансовая) отчетность
    | Шпаргалка | 2016 | Россия | docx | 0.12 Мб
    Вопросы 2. Порядок формирования показателей раздела «Внеоборотные активы» » ф.№1 «Бухгалтерский баланс» 4.Порядок формирования показателей раздела «Оборотные активы», группы статей «Запасы» ф.№1