11.4. Охорона біорізноманіття

"Біологічне різноманіття" означає різноманітність живих організмів з усіх джерел, включаючи, серед іншого, наземні, морські та інші водні екосистеми і екологічні комплекси, частиною яких вони є; це поняття включає в себе різноманітність у рамках виду, між видами і різноманіття екосистем[559].

Ключовим завданням ЄС в сфері охорони біорізноманіття є збереження середовищ існування і дикої флори і фауни. а основною метою Директиви 92/43 ЄЕС про збереження природних середовищ існування і дикої флори і фауни[561] визначено заохочення підтримання біорізноманіття та підтримка сталого розвитку. Природні середовища існування утворюють ділянки суші чи води, що вирізняються географічними, абіотичними або біотичними властивостями, незалежно від того чи вони є природними або напівприродними. На території ЄС особливе значення мають зникаючі, вразливі, рідкісні, ендемічні види, зазначені у Директиві. Згідно з Директивою, повинна бути створена Єдина Європейська екологічна мережа особливо заповідних територій Натура 2000. Для цих територій держави-члени встановлюють заходи збереження, включаючи відповідні плани управління та належні законодавчі, адміністративні чи договірні заходи, що відповідають екологічним вимогам типів природних середовищ існування з метою уникнення погіршення природних середовищ існування та порушення спокою видів.

Ця мережа повинна включати території, що класифіковані державами - членами згідно з Директивою 79/409/ЄЕС[562], яка регулює захист всіх видів диких птахів, що проживають на європейській території держав-членів.

Зокрема забороняється навмисний відстріл або відлов будь-якими засобами, а також знищення або пошкодження їх гнізд та яєць, збір їх яєць у природі і збереження цих яєць, переміщення гнізд, навмисне порушення спокою птиць, особливо у період розмноження і вирощування пташенят, а також утримання у неволі птиць тих видів, щодо яких діє заборона полювання і відлову.

Метою Директиви 78/659/ЄЕС стосовно якості прісних вод, які потребують захисту чи поліпшення для підтримки сприятливих умов для життя риби, є захист чи поліпшення якості проточних чи стоячих вод, які є чи при зменшенні або припиненні забруднення можуть бути сприятливими для життя риб місцевих видів, що складають природну різноманітність, або видів, присутність яких вважається бажаною компетентними органами країни-члена ЄС в цілях водного менеджменту. Директива не поширюється на води в природних або штучних ставках, які використовуються для інтенсивного розведення риби.

Зазначено фізичні та хімічні параметри (температура, вміст розчинного кисню, зважених твердих речовин, тощо), що застосовуються до водойм, визначених країнами - членами ЄС як лососеві водойми, тобто водойми, які є чи стали сприятливими для життя риби таких видів, як лосось, форель, харіус та сиг, або коропові водойми, тобто водойми, які є чи стали сприятливими для життя коропових, або риб інших видів, таких як щука, окунь та вугор. Якщо в результаті відбору проб буде встановлено невідповідність встановленим значенням, країна - член ЄС повинна встановити, чи є ця невідповідність випадковістю, чи наслідком природного явища або забруднення та ухвалити відповідні заходи.

Охорона та поліпшення навколишнього середовища робить необхідним запровадження конкретних заходів для охорони вод, придатних для життя молюсків від забруднення для захисту певних популяцій молюсків від різноманітних шкідливих наслідків скиду забруднюючих речовин в моря. Директива Ради 79/923/ЄЕС від 30 жовтня 1979 року стосовно вимог до якості вод, придатних для життя молюсків, регулює якість вод, придатних для життя молюсків, та застосовується до прибережних морських та солонуватих вод, визначених країнами - членами Співтовариства як такі, що потребують охорони або поліпшення для підтримки життя та розвитку популяцій молюсків (двостулкових та черевоногих), що зробить внесок у високу якість продуктів харчування, які виготовляються з молюсків та безпосередньо споживаються людьми. Директива встановлює параметри забарвлення вод, їх мутності, вмісту таких забруднювачів як нафтові вуглеводні, зважені тверді речовини, метали.

Директива 1999/22 щодо утримання диких тварин у зоопарках[563] має за мету захист фауни і збереження біорізноманіття шляхом встановлення заходів з ліцензування і інспектування зоологічних парків у ЄС, правил утримання тварин у цих закладах та підвищення їх ролі у збереженні біорізноманіття. Ця мета має бути досягнута шляхом участі у наукових дослідженнях; навчання персоналу, обміну інформацією щодо утримання тварин та їх розведення, розведення тварин у неволі, повторного заселення видів у дику природу; організації екологічної освіти населення, особливо через надання інформації; надання специфічних для видів умов їх утримання та харчування, підтримки високих стандартів утримання шляхом своєчасного надання ветеринарної допомоги; попередження самовільного вивільнення тварин у навколишнє середовище; ведення документації щодо колекції тварин.

Важливим засобом охорони дикої флори і фауни є регулювання торгівлі видами. Основними нормативними актами в цій сфері є Регламент Ради (ЄС) №338/97 від 9 грудня 1996 року про охорону видів дикої флори і фауни шляхом регулювання торгівлі ними і Регламент Європейської комісії (ЄC) № 865/2006 щодо правил застосування Регламенту № 338/97[564]. Визначено переліки видів дикої флори і фауни, які підпадають під ці правила, однак встановлені винятки з правил, зокрема щодо екземплярів народжених або вигодуваних у неволі, екземплярів, що є приватною власністю або призначені для наукових установ. Регулювання торгівлі видами дикої флори і фауни здійснюється шляхом встановлення заборони або обмеження торгівлі певними видами; встановлення вимог щодо переміщення певних видів або зразків видів у межах ЄС; встановлення обмежень щодо імпорту до ЄС, експорту та реекспорту із ЄС певних видів.