Інтегральна еколого-географічна ситуація

Для інтегрального аналізу еколого-географічної ситуації розроблено систему картосхем, які відображають екостани компонентів природного середовища. Однак це не виключає можливості створення загальної або інтегральної (необхідної для прийняття конкретних рішень з екологічної безпеки) картосхеми еколого-географічної ситуації.

При створенні картосхеми еколого-географічної ситуації Тернопільської області були використані відповідні картографічні прийоми. Фоном відображено радіаційно-екологічний стан ландшафтів за рівнем їх забруднення радіоізотопом цезію-137 (кБк/кв.м). Ареалами показано межі атмосферних забруднень поблизу населених пунктів, основних автомобільних доріг і неелектрифікованих залізничних колій. Екостан річкових мереж показує якісний фон. Відтинки річок виокремлено за рівнем забруднення води. Значковим способом показано місця скидання неочищених і недостатньо очищених стоків, а також місця надходження забруднених вод із сусідніх областей та витік забруднених вод на територію сусідніх областей. При створенні картографічної моделі еколого-географічної ситуації враховувалось ступінь змінності та перетвореності ландшафтів господарською діяльністю, який відображає екологічний потенціал геосистем - їх здатність до підтримання певних еколого-соціальних функцій (середовищетвірної, оздоровчої, природоохоронної, естетичної тощо).

Одне із головних джерел антропогенних навантажень на природні системи Тернопілля - сільське господарство, від якого залежать основні фонові навантаження на природні компоненти і зміна природних процесів. 76,2% земель становлять сільськогосподарські угіддя, розораність території - 61,8%. Ступінь розораності території обумовлює екологічну стійкість земельних угідь. Загалом стійкість земельних угідь в області є низькою, оскільки коефіцієнт стійкості (відношення орних земель до умовно стабільних угідь - луків, пасовищ, боліт, лісів і чагарників) перевищує оптимальні норми (0,66-1) у 2,7-4 рази. Критичним цей показник є у Збаразькому, Козівському, Лановецькому, Підволочиському, Теребовлянському адміністративних районах. Більше 58% - це деградовані (еродовані) та малопродуктивні землі, що входять до складу розораних територій. На розораних угіддях інтенсивно розвиваються ерозійні процеси. Тільки за умови слабкої ерозії (12-25 т/га рік) з орного клину щороку змивається понад 22 млн. т дрібнозему разом з мінеральними і органічними добривами та отрутохімікатами, які потрапляють у поверхневі й підземні води. Площинний змив виводить з ґрунту найбільш дрібні частинки, збагачені гумусом і доступними рослинам елементами мінералів. З часом у поверхневому шарі переважають мінерали, які майже не вивітрюються. Ґрунт поступово втрачає гумус, стає легшим, збіднюється на частини, що мають високу поглинаючу здатність, втрачає структурованість, тобто стає менш родючим. Таким чином, залуження і заліснення частини орних земель, переведення їх в іншу категорію

Прикладна екологія використання сприятиме суттєвому покращенню еколого-географічної ситуації.

Пропоновані Л. П. Цариком у монографічному дослідженні оптимізаційні заходи (шляхи скорочення орних земель на 16,7%) сприятимуть зменшенню ерозійного змиву на 2-3 млн.

Ступінь складності еколого-географічної ситуації обумовлений також забрудненням навколишнього середовища техногенними процесами, пов’язаними з ростом видобутку корисних копалин, розвитком промислового виробництва, комунального господарства, діяльністю транспортних засобів, інтенсифікацією сільського господарства, наслідками радіаційного забруднення аварії на ЧАЕС. Головні забруднювачі - органічні і мінеральні кислоти (сірчана, соляна, азотна), важкі метали, отрутохімікати, нітрати, радіонукліди, нафтопродукти. Потрапляючи на поверхню ландшафтів вони сприяють деградації природних компонентів, а значна їх концентрація в межах певної території призводить до формування геохімічних аномалій.

Навколо промислових і гірничовидобувних підприємств забруднення є особливо значними. Сьогодні в області функціонує 234 виробничі підприємства, з яких 138 - промислові, з них 91 - гірничовидобувні. На території промислових підприємств та у сховищах організованого складування накопичилося 127 тонн відходів виробництва I-III класів небезпеки.

Накопичення видобутих гірських порід забруднює навколишнє середовище, у тому числі продуктами їх взаємодії з водою, водяною парою, атмосферним повітрям.

Оцінка впливу окремих промислових підприємств області (гірничовидобувних, газокомпресорних станцій, цукрових заводів) на природне середовище, виділення зон інтенсивності забруднення прилеглих територій подано в наукових публікаціях М. Гінзули (2009-2011).

За 2012 рік в атмосферу області потрапило 65,0 тис. т. забруднювальних речовин зі стаціонарних і пересувних джерел. Стаціонарні джерела (викиди становлять 20,9 тис. т.) - це діючі в регіоні Скала-Подільський спецкар’єр, Гусятинська, Велико-Березовицька газокомпресорні станції, численні цукрові заводи, котельні тощо. У викидах промислових підприємств переважають метали та їх сполуки, стійкі органічні забруднювачі, оксид карбону, діоксид та інші сполуки сульфуру, оксиди нітрогену, аерозолі, легкі органічні сполуки.

На пересувні транспортні засоби області (тільки автомобільний парк складає понад 150 тис. одиниць) припадає 44,1 тис. т. атмосферних забруднень. До 70-80% загальних атмосферних забруднень зазнають міські поселення від автотранспорту. Забрудненими є автомагістралі з інтенсивним рухом транспорту, зокрема це автомагістралі Львів-Зборів- Тернопіль-Підволочиськ, Чернівці-Луцьк через Заліщики-Чортків-Теребовлю-Тернопіль-Збараж- Кременець тощо.

Найвища щільність атмосферних забруднень, яка у 2-9 разів перевищує пересічнообласний показник, спостерігається в обласному центрі, Тернопільському та Гусятинському адміністративних районах.

Серед інгредієнтів, якими забруднювалась атмосфера від стаціонарних джерел, переважали метан (56,2%), сполуки азоту (14,4%), вуглецю (13,4%), аерозолі (10,3%). У структурі атмосферних забруднень від транспортних засобів та техніки домінували сполуки вуглецю (73,2%), сполуки азоту (12,7%), неметанові легкі органічні сполуки (11,2%) [52].

Джерелами забруднення навколишнього середовища, які ускладнюють еколого- географічну ситуацію, є сміттєзвалища та полігони твердих побутових відходів, яких у регіоні зареєстровано більше 800. Заводів з переробки твердих побутових відходів (ТПВ) на Тернопіллі немає. Просочуючись у ґрунти і підземні води забруднювачі поширюються на значні ареали, які у десятки разів перевищують площі складування відходів. Особливу небезпеку сміттєзвалища становлять поблизу річок, ставків, водосховищ або їх водоохоронних зон, оскільки зростає можливість перенесення забруднювальних речовин на Геоекологічна ситуація ( на матеріалах Тернопільської області) значні відстані. Потенційно високим є рівень загрози погіршення якості поверхневих вод, які використовуються в господарських цілях. Полігони ТПВ - це джерела пилу, забрудненого мікроорганізмами, зокрема збудниками гепатиту, туберкульозу, дизентерії, респіраторних, алергічних і шкірних захворювань.

Від сміттєзвалища площею 1 га простежується негативний вплив на територію площею 96 га. Не важко вирахувати сумарний негативний вплив сміттєзвалищ, які в області займають 332 га. Цей вплив поширюватиметься на територію площею ЗО тис. га, або 0,30 тис. км² (2,2% від загальної площі). Тому-то місцеві громади повинні ініціювати ліквідацію всіх стихійних сміттєзвалищ в околицях населених пунктів, перескладувавши сміття в спеціально відведені і облаштовані місця. Природоохоронним органам необхідно провести паспортизацію місць складування сміття.

Особливу загрозу навколишньому середовищу створюють екологічно небезпечні об’єкти, яких на Тернопіллі є близько 80. їх екологічна небезпека пов’язана з використанням у технологічних процесах шкідливих для здоров’я людей і навколишнього середовища речовин або аварійний викид шкідливих речовин та відходів виробництва. До таких підприємств належать могильники токсичних відходів, отрутохімікатів, склади отрутохімікатів, підприємства електроенергетики, м’ясо-молочної промисловості, комбінати комунальних послуг, нафто- і газопроводи, бази нафтопродуктів, машинобудівні підприємства, водосховища, локомотивні депо, цукрові, спиртові і консервні заводи, окремі навчальні заклади, лікарні тощо. Природоохоронні заходи на таких об’єктах у першу чергу стосуються удосконалення технологічних процесів, та відновлення екологічної інфраструктури, як-от: реконструкція очисних споруд, відновлення роботи газо-аерозольних фільтрів, пило- і тепловловлювачів тощо.

Незадовільний гідро-екологічний стан поверхневих і підземних вод - це фактор, що ускладнює еколого-географічну ситуацію. Він обумовлений відсутністю належної екологічної інфраструктури в промисловості і комунальному господарстві, надмірним змивом з сільськогосподарських угідь, високим рівнем забруднення річкових долин у околицях населених пунктів.

Спостерігається тенденція до росту споживання відносно чистої води і росту скидання недостатньо очищених відпрацьованих вод. Так за 2012 рік у водойми регіону скинуто 2,70 млн. м³ неочищених і недостатньо очищених вод. Для доведення такої кількості вод до екологічно нормативного стану необхідно розвести їх тридцятикратною кількістю чистої природної води (83,4 млн. м³). Ці обсяги води відповідають забору води з природних водних об’єктів, що становив 2012 року 87,3 млн. м³. А це означає, що фактично забруднюється води стільки само, що щороку забирається з природних джерел. Таким чином, спостерігається масштабне погіршення якості природних річкових вод забрудненими стоками, що істотно погіршує якісний стан водойм і гідробіоценозів.

Ускладнює еколого-географічну ситуацію в області радіаційно-екологічний стан земельних угідь площею більше 140 тис. га. Незважаючи на процеси самоочищення ландшафтів за рахунок міграції радіонуклідів у компоненти природного середовища, ще високим залишається рівень радіаційного забруднення території: загалом він знизився за 25 років усього на 10-20%, а подекуди (на водно-болотних угіддях) залишився на рівні попередніх показників.

Аналіз синтетичної картосхеми інтенсивності забруднення атмосферного повітря, поверхневих вод та радіаційного забруднення ґрунтів в межах території дослідження, картосхеми розчленування рельєфу і приуроченості до геоморфологічних форм різних типів рослинності, у тому числі агрокультурної, показав, що складність еколого-географічної ситуації залежить від ступеня господарської освоєності території, інтенсивності потрапляння забруднювальних речовин у навколишнє середовище, особливостей їх міграції у природних

ландшафтах(рис. 9.2.2).

Рис. 9.2.2. Еколого-географічна ситуація в

Тернопільській області (2012 р.)

Ступінь господарської освоєності території надмірно високий, оскільки в системі

сільськогосподарського, лісогосподарського, водогосподарського, мшеральноресурсного, рекреаційного природокористування перебуває більше 90% території. Певні природоохоронні режими запроваджено на 8,7% заповідних територій та об’єктів, а відтак запроваджується особливий вид екостабілізаційного заповідного природокористування. Роль заповідного природо-корнотування в Україні і її регіонах зростатиме за рахунок поетапної реалізації загальнодержавної програми формування національної і регіональних екомереж.

За джерелами інтенсивного поступлення забруднювальних речовин у навколишнє

Геоекологічна ситуація ( на матеріалах Тернопільської області) середовище в межах області необхідно виділити промислові і сільськогосподарські підприємства, населені пункти, транспортні мережі. Якщо промислові підприємства є джерелами забруднення повітряного і водного басейнів, то сільськогосподарські підприємства, окрім того, виступають основними джерелами забруднення ґрунтів. Населені пункти джерелами газового і аерозольного забруднення атмосфери, рідкими стоками водойм, твердими побутовими відходами земель тощо. Транспортні засоби - це основні джерела забруднення повітряного басейну в межах населених пунктів і транспортної мережі.

Міграційна здатність забруднювальних речовин у природно-му середовищі є доволі високою. Істотне розчленування території області, наявність значної кількості опадів, інтенсивний вітровий режим, густа гідромережа - це чинники, сприятливі для посилення міграційної здатності забруднювачів. Водночас висока зарегульованість річкового стоку, наявність сміттєзвалищ і полігонів твердих побутових відходів, несертифікованих складів з отрутохімікатами, відсутність ефективних очисних споруд у містах і містечках є причиною акумуляції забруднювальних речовин у так званих геохімічних бар’єрах гідрологічного, фітологічного і ґрунтового походження.

У межах ставків і водосховищ сформувалися гідрогеохімічні аномалії. Донні відклади водойм слугують комплексним геохімічним бар’єром (поряд з процесами седиментації завислих техногенних речовин відбуваються біологічне поглинання, сорбція, відновлення, накопичення і поховання нерозчинних речовин) [32]. Матеріали аналізів придонних відкладів Тернопільського ставу демонструють перевищення в них концентрації деяких хімічних елементів і їх сполук у десятки разів порівняно з їх гранично допустимими нормами.

На сміттєзвалищах і полігонах твердих побутових відходів сформувалися геохімічні аномалії у ґрунтовому середовищі, які є джерелом концентрації забруднювальних речовин. У результаті тривалого впливу такого стаціонарного джерела забруднення на ґрунти і ґрунтові води відбувається насичення їх продуктами техногенезу. Вміст забруднювальних речовин у ґрунтах і золі рослин зменшується від джерела забруднення за експонентою.

Роль потужних бар’єрів для розсіювання техногенних газів і аерозолів виконують приземні температурні інверсії, з якими пов’язане утворення техногенних смогів. Тривалі тумани також слугують сорбційним бар’єром для оксидів нітрогену і сульфуру. З’єднуючись з водяною парою, оксиди утворюють агресивні кислоти, які тривалий час перебувають у приземному шарі.

Геохімічні аномалії, сформовані у межах придорожних ландшафтів за рахунок накопичення забруднювальних речовин у ґрунтах і лісосмугах, є добре вивченими. Зазвичай концентрація забруднювачів зменшується в напрямку від джерела викиду і залежить від особливостей рельєфу, поглинальної здатності ґрунтів, природної рослинності. Таким чином, техногенні аномалії мають складну структуру, яка відображає сучасну міграційну структуру ландшафтів.

У результаті сезонних змін геохімічних процесів у ландшафтах значна кількість геохімічних бар’єрів діє періодично, посилюючи і послаблюючи свій вплив. Інколи посилення техногенних процесів можна досягти шляхом побудови певних технічних споруд на шляхах міграції техногенних потоків.

9.3